1.  Суб’єктом цього злочину з 16 жовтня 2011 р., коли набрали чинності зміни до ст. 222 КК, внесені Законом України від 22 вересня 2011 р. № 3795-УІ (ГУ. - 2011. - 15 жовт. (№ 193), може бути будь-яка фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. В попередній період суб’єктами цього злочину визнавались: 1) з 1 вересня 2001 р. - громадянин-підприємець, засновник та власник суб’єкта господарської діяльності, а також службова особа суб’єкта господарської діяльності; 2) з 8 травня 2008 р., коли набрав чинності Закон України від 15 квітня 2008 р. № 270-УІ, - громадянин-підпри­ємець, громадянин - засновник (учасник) суб’єкта господарської діяльності або службова особа суб’єкта господарської діяльності.

У період до 16 жовтня 2011 р. не могли кваліфікуватися за ст. 222 КК дії тих під­приємців або службових осіб суб’єктів господарської діяльності, які надавали завідо- мо неправдиву інформацію банку чи іншому кредитору з метою одержання кредиту ними, як звичайними громадянами - фізичними особами. Такі дії могли кваліфікува­тися як підроблення офіційних документів та/або їх використання за ст. 358 чи ст. 366 КК. Наприклад, за ч. 2 ст. 366 КК були кваліфіковані дії директора приватного підприємства Ж. О., який із лютого по грудень 2004 р., використовуючи своє службо­ве становище, із корисливих спонукань, знаючи, що приватне підприємство не має найманих працівників і з 2003 р. не отримує прибутку та не виплачує заробітну плату, підробив документи - довідки про заробітну плату на ім’я К. Н., К. С., Л., Г., Ж. Н. та на власне, на підставі яких отримав у кредитній спілці кредити на загальну суму 80 тис. грн, які використав для здійснення фінансово-господарської діяльності під­приємства (див. Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 12 серпня 2008р. //ВВСУ. - 2008. - № 12 (100). - С. 35 - 36).

1.  Під тими самими діями, вчиненими повторно (ч. 2 ст. 222 КК), слід розуміти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частина­ми 1 або 2 цієї статті, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 222 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні - за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010р. № 7). Повторність цього злочину необхідно відрізняти від єдиного продовжуваного злочину, тобто вчинення двох або більше то­тожних дій, об’єднаних єдиним злочинним наміром (наприклад, особа, яка бажає незаконно одержати кредит, передає відповідний комплект документів із неправдивою інформацією частинами в різний час). Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.
2.  Велика матеріальна шкода (ч. 2 ст. 222 КК) - це п’ятсот і більше неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 219 КК). Про визна­чення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК. Така матеріальна шкода державі, органам місцевого самоврядування, банку чи іншому кредиторові може по­лягати як у реальних збитках, так і в упущеній вигоді. Зокрема, вона може бути запо­діяна внаслідок використання субсидій, субвенцій, дотацій чи кредитів не за їх цільо­вим призначенням, неповернення одержаного кредиту чи несплати відсотків по них, ухилення від сплати податків.

Оскільки використання службовою особою державних коштів, отриманих суб’єктом господарювання як дотація, субсидія чи субвенція, усупереч їх цільовому призначенню, є однією із форм кримінально караного порушення законодавства про бюджетну систе­му України, то за наявності підстав дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених статтями 222 та 210 КК. При встановленні заподіяної шкоди у випадках нецільового використання кредитних коштів, одержаних шляхом вчинення особою зазначених у ст. 222 КК дій, потрібно враховувати, що таке нецільове викорис­тання саме по собі, як правило, не заподіює матеріальної шкоди кредитору, однак може виступати причиною неповернення кредиту та/або несплати відсотків по них.

Велика матеріальна шкода повинна бути у причинному зв’язку з діями, зазначе­ними у ч. 1 ст. 222 КК. Відсутність такого зв’ язку в конкретному випадку виключає застосування цієї статті, наприклад, у разі нецільового використання кредиту, отри­маного законним шляхом.

Злочин (за ч. 2 ст. 222 КК) вважається закінченим з моменту фактичного завдання великої матеріальної шкоди державі або органам місцевого самоврядування, банку чи іншому кредиторові. У випадках, коли така шкода виражається у ненадходженні коштів до бюджетів, злочин вважається закінченим наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, а коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії, - з моменту фактичного ухилення від їх сплати (див. п. 15 ППВСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов ’язкових платежів» від 8 жовтня 2004р. № 15 // ВВСУ. - 2004. - № 11. - С. 8-15).

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 КК, характеризується прямим умислом на вчинення зазначених у ч. 1 цієї статті дій і умислом або необе­режністю щодо наслідків у вигляді великої матеріальної шкоди. Якщо матеріальна шкода виражається у ненадходженні коштів у вигляді податків до бюджетів, то пси­хічне ставлення до таких наслідків характеризується лише умислом.

1. Шахрайство з фінансовими ресурсами необхідно відрізняти від ухилення від сплати податків, зборів (обов’ язкових платежів) (ст. 212 КК), а також враховувати складне співвідношення цих злочинів.

По-перше, у ст. 222 КК йдеться тільки про пільги щодо податків. Тому у випадках надання неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо зборів (обов’ язкових платежів), що входять у систему оподаткування, вчинене не містить складу цього зло­чину і може кваліфікуватися як спосіб ухилення від сплати цих зборів за ст. 212 КК. Роз’яснення, що містяться у пп. 25 та 26 ППВСУ «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльнос­ті» від 25 квітня 2003 р. № 3, зокрема, згадування у цих пунктах зборів й інших обов’язкових платежів поряд із податками явно не відповідає змісту ст. 222 КК. По­ширити шляхом тлумачення поняття податків на збори також неможливо, оскільки у ст. 212 КК та ПдК ці поняття розрізняються.

По-друге, надання неправдивої інформації з метою незаконного одержання пільг щодо податків (ст. 222 КК) необхідно відрізняти від приховування втрати права на податкові пільги (законно одержані раніше) як способу ухилення від сплати податків (ст. 212 КК) (див. п. 16 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р. № 15).

По-третє, надання неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо по­датків, яке не завдало матеріальної шкоди або завдана шкода у вигляді фактичного ненадходження коштів до бюджетів є меншою, ніж 1000 н. м. д. г., - не передбачене в ст. 212 КК, а тому в усіх випадках кваліфікується за ст. 222 КК. Коли ж така шко­да складає 1000 і більше, проте є меншою від 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - виникає конкуренція загальної (частини 1 чи 2 ст. 212 КК) та спеціальної (ст. 222 КК) норм, яку слід вирішувати шляхом застосування спеціаль­ної норми про більш тяжкий злочин - шахрайство з фінансовими ресурсами. На­решті, коли завдана шкода в 5000 раз і більше перевищує вказаний мінімум - кон­курують норми, передбачені ч. 2 ст. 222 та ч. 3 ст. 212 КК. Тут вирішальне значення має не спосіб учинення злочину, а тяжкість його наслідків, тому перевагу має ч. 3 ст. 212 КК. Пленум ВСУ рекомендує судам кваліфікувати вчинене за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222 та ч. 3 ст. 212 КК (див. п. 24 ППВСУ від 25 квіт­ня 2003 р. № 3).

1.  При вирішенні питання про співвідношення шахрайства з фінансовими ресур­сами та фіктивного підприємництва (ст. 205 КК) слід враховувати, що ці норми перед­бачають різні дії, вчинення яких достатньо для визнання цих злочинів закінченими. Тому можлива лише реальна сукупність цих злочинів. Ці дії можуть вчинюватися тією самою або різними особами, що може впливати на їх кваліфікацію. Наприклад, коли завідомо неправдива інформація, про яку йдеться у ст. 222 КК, надається службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого для зайняття фіктивним підприємництвом, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю статей 222 та 205 КК за умови, що саме ця особа раніше створила або придбала цього суб’єкта господарюван­ня, і лише за ст. 222 КК - у протилежному випадку.
2.  Якщо особа спочатку підробила документи, а потім їх використала при здій­сненні шахрайства з фінансовими ресурсами, то вчинене слід кваліфікувати як сукуп­ність злочинів, передбачених статтями 358 чи 366 та ст. 222 КК. За сукупністю зло­чинів, передбачених статтями 358 та 222 КК, кваліфікується у судовій практиці і ви­користання документа, підробленого іншою особою (див., наприклад, Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 11 червня 2002 р. //РВСУ. - 2003. - К., 2004. - С. 129-132).