1. рішення ДКЦПФР від 18 березня 2002 р. № 102 «Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, оренд­них підприємств і підприємств із змішаною формою власності» (ОВУ. - 2002. - № 16. - Ст. 883); 5) Положення про порядок реєстрації випуску акцій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 26 квітня 2007 р. № 942 (ОВУ. - 2007. - № 44. - Ст. 1826); 6) Положен­ня про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного інвестиційного фонду, за­тверджене рішенням ДКЦПФР від 21 грудня 2006 р. № 1585 (у редакції рішення ДКЦПФР від 24 листопада 2009 р. № 1477) (ОВУ. - 2009. - № 101. - Ст. 3578);

1. Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонер­них товариств, затверджене рішенням ДКЦПФР від 30 грудня 2009 р. № 1639 (ОВУ. - 2010. - № 27. - Ст. 1072); 8) Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу публічного або приватного акціонерного товариства, затверджене рішенням ДКЦПФР від 30 серпня 2011 р. № 1181 (ОВУ. - 2011. - № 94. - Ст. 3442); 9) Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, затверджене рішенням ДКЦПФР від 24 листопада 2009 р. № 1478 (ОВУ. - 2009. - № 101. - Ст. 3579); 10) Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інституту спільного інвестування, затверджене рішенням ДКЦПФР від 9 січня 2003 р. № 3 (у редакції рішення ДКЦПФР від 7 серпня 2009 р. № 940) (ОВУ. - 2009. - № 89. - Ст. 3031); 11) Положення про порядок здійснення емісії об­лігацій підприємств та їх обігу, затверджене рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322 (у редакції рішення ДКЦПФР від 26 жовтня 2006 р. № 1178) (ОВУ. - 2007. - № 9. - Ст. 338); 12) Положення про реєстрацію випуску сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, проспекту емісії, звіту про результати розміщення сертифікатів фонду операцій з нерухомістю, погашення сертифікатів фонду операцій з нерухомістю та скасування реєстрації випуску, затверджене рішенням ДКЦПФР від 5 березня 2009 р. № 244 (ОВУ. - 2009. - № 27. - Ст. 913); 13) Положення про порядок реєстрації ви­пуску іпотечних сертифікатів, що випускаються в бездокументарній формі, інформа­ції про їх випуск та звіту про підсумки випуску іпотечних сертифікатів, затверджене рішенням ДКЦПФР від 21 березня 2006 р. № 187 (ОВУ. - 2006. - № 16. - Ст. 1227);

1. Положення про порядок реєстрації випуску звичайних іпотечних облігацій, про­спекту емісії, звіту про результати розміщення іпотечних облігацій, погашення та скасування реєстрації випуску іпотечних облігацій, затверджене рішенням ДКЦПФР від 11 квітня 2006 р. № 234 (у редакції рішення ДКЦПФР від 27 грудня 2007 р. № 2388) (ОВУ. - 2008. - № 30. - Ст. 951); 15) Положення про порядок реєстрації випуску об­лігацій внутрішніх місцевих позик, затверджене рішенням ДКЦПФР від 7 жовтня 2003 р. № 414 (ОВУ. - 2003. - № 44. - Ст. 2336); 16) Порядок реєстрації випуску опціонних сертифікатів та проспекту їх емісії, затверджений рішенням ДКЦПФР від 16 червня 2009 р. № 572 (ОВУ. - 2009. - № 80. - Ст. 2722).

1.  Об’єктивну сторону злочину характеризують: 1) дії - внесення в документи, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів, завідомо неправдивих відомос­тей; 2) наслідок - значна матеріальна шкода інвесторові в цінні папери; 3) причинний зв’язок між діями та наслідком.
2.  Внесення в документи завідомо неправдивих відомостей може здійснюватися під час їх складання (виготовлення) чи затвердження, або виражатися в підробленні вже виготовленого документа (виправленні чи внесенні нового тексту, зміні чи поставленні нового підпису тощо). Неправдиві відомості - це відомості про вигадані факти (напри­клад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (на­приклад, спотворення даних фінансового звіту), або заперечення дійсних фактів.
3.  Інвестор у цінні папери - це фізична або юридична особа, резидент і нерезидент, яка набула права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів від­повідно до законодавства.
4.  Матеріальна шкода, заподіяна інвесторові в цінні папери, вважається значною, якщо вона в двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті). Така шкода може бути завдана одному або декільком інвесторам та виражатися у втраті інвестованих грошових коштів уна­слідок банкрутства емітента цінних паперів чи фактичного знецінення цінних паперів після розкриття недостовірної інформації тощо. Про визначення одного н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 КК (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 25 грудня 2008 р. № 801-УІ), кримінальна відповідальність за вчинення аналогічних дій наставала за умови заподіяння ними великої матеріальної шкоди ін­весторові, тобто яка у п’ятсот і більше разів перевищувала н. м. д. г. Із цього випливає, що вчинені у цей період дії, якими заподіяна матеріальна шкода інвесторові у розмірі, який у двадцять чи більше разів перевищував н. м. д. г., але був меншим за п’ятсот таких мінімумів, - не можуть бути кваліфіковані за ст. 2231 КК, оскільки закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, не має зворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 КК).

1.  Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку - значної матері­альної шкоди інвесторові в цінні папери.
2.  Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел, який характеризується завідо- містю, тобто усвідомленням особою неправдивості відомостей у момент внесення їх до зазначених у ст. 2231 КК документів. Мотив і мета можуть бути різними, на квалі­фікацію цього злочину не впливають, але враховуються при призначенні покарання.
3.  Суб’єкт злочину - уповноважена особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути службова особа суб’єкта господарської діяльності, що здійснює емісію цінних паперів, або службова особа андеррайтера, що уклав з емітентом договір про андер­райтинг, аудитор, а також інші особи, які мають право засвідчувати своїми підписами та печатками ті документи, що подаються для реєстрації випуску цінних паперів. У випадках вчинення цього злочину службовою особою, за наявності всіх ознак служ­бового підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки, необхідна додаткова кваліфікація за ч. 2 ст. 366 КК.