Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

  1.  Під матеріальною шкодою у частинах 2 та 3 ст. 224 КК слід розуміти ту мате­ріальну шкоду, яка завдана державі, юридичним особам або окремим громадянам. Вона може виражатися у втраті коштів чи іншого майна покупцями підроблених цінних паперів або особами, які виконали майнове зобов’язання, посвідчене такими цінними паперами (наприклад, сплатили борг, виплатили дивіденди, передали майно при ліквідації емітента), у збитках від знецінення дійсних цінних паперів тощо. Ви­значення шкоди як великої (триста і більше н. м. д. г.) та особливо великої (тисяча і більше таких мінімумів) передбачено у примітці до ст. 224 КК. Про визначення одно­го н. м. д. г. див. п. 16 коментаря до ст. 199 КК.
  2.  Про поняття «вчинення злочину організованою групою» див. ст. 28 КК та ко­ментар до неї.
  3.  Злочин, передбачений ст. 224 КК, слід відрізняти від суміжних злочинів, пред­метом яких можуть бути інші документи, що використовуються у сфері господарської діяльності. Зокрема, ідеться про підроблення: 1) документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків (ст. 200 КК); 2) контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп’ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів (ст. 216 КК); 3) марок акцизного збору, голографічних захисних елементів або білетів держав­ної лотереї (ст. 199 КК). У багатьох випадках у практиці застосовуються загальні норми про відповідальність за підроблення офіційних документів, збут та викорис­тання таких документів, передбачені статтями 358 та 366 КК. Наприклад, така норма може застосовуватися для кваліфікації підробки виписок із рахунків у цінних паперах. Такі виписки є офіційними документами, що підтверджують право власності на цін­ні папери, випущені в бездокументарній формі, проте самі цінними паперами не ви­знаються.