ч.  2 ст. 115 КК. Так, Т було визнано винним в умисному вбивстві двох осіб з корис­ливих мотивів. Встановлено, що двоюрідні брати Т - М.М. та М.А. постійно позича­ли в нього гроші. Одного дня, після спільного вживання спиртних напоїв М.М. по­вернув Т частину боргу в сумі 20 грн, після чого останній пішов додому. Через деякий час у помешкання Т. прийшов М. А. і почав вимагати від нього повернуті його братом 20 грн, внаслідок чого між ними виникла суперечка, але Т. гроші не віддав і М.А. пішов. Т., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, із помсти, на ґрунті особистих непри­язних стосунків, того ж вечора повернувся до помешкання братів М.М. та М.А. і вбив їх. ВСУ зазначив, що Т. не був боржником перед братами М., навпаки, останні постійно позичали гроші в нього. Сварка з ними виникла саме з приводу того, що вони не по­вертали йому боргу. Отже, висновок суду про те, що засуджений позбавив життя братів М. з корисливих мотивів, нічим не підтверджено (див. ВВСУ. - 2001. - № 6. - С. 14).

Судова практика вважає, що умисне вбивство при охороні особистої власності не можна розглядати як вчинене з корисливих мотивів. Злочину, що розглядається, немає й у випадках, коли мотивом позбавлення життя була помста за матеріальну шкоду, заподіяну винному.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, неза­конного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313 КК) (див. абз. 3 п. 10 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7лютого 2003р. № 2).

1. Вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК) має місце тоді, коли воно вчиняється внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з вико­ристанням малозначного приводу (див. абз. 1 п. 11 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2). Винний відкрито нехтує встановленим у суспільстві порядком, прагне продемонстру­вати грубу силу, жорстокість, цинізм тощо.

Так, С. був визнаний винним у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів. Встановлено, що, перебуваючи в стані сп’яніння, він узяв ніж і ходив по пляжу, шукаючи свого знайомого. Коли відпочиваючий К. сказав йому, що тут його знайомого немає, С. завдав йому удару ножем у груди, внаслідок чого К. помер. Суд мотивував таку кваліфі­кацію тим, що вбивство К. підсудний вчинив з малозначного приводу - лише тому, що відповідь потерпілого здалася йому грубою (див. СП. - К., 1998. - С. 101-102).

Місце вчинення вбивства в даному разі не має значення. Цей злочин зазвичай здійснюється у громадських місцях, але може бути вчинений і в безлюдному місці (у лісі, полі, квартирі та ін.). Нерідко таке вбивство є продовженням раніше вчинених хуліганських дій.

Наявність хуліганського мотиву припускає прямий умисел стосовно дій, що вчиняє винний, і допускає будь-яку форму умисної вини щодо спричинення смерті. Хуліган­ство, що потягло необережне позбавлення життя людини, не містить складу злочину, що розглядається.

При кваліфікації вбивства за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК слід виключити наявність інших мотивів, що визначають поведінку винного. Вбивство з хуліганських мотивів у низці випадків слід відрізняти від убивства в бійці та сварці без ознак хуліганства. При ви­рішенні цього питання потрібний ретельний аналіз усіх обставин справи, особливо тих, що характеризують суб’єктивну сторону. Вирішальне значення при цьому має встановлення наявності або відсутності хуліганського мотиву. ПВСУ пояснив, що не можна розглядати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому і було порушено громадський порядок (див. абз. 3 п. 11 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7лютого 2003 р. № 2).

Так, Д. було визнано винним у вбивстві з хуліганських мотивів та замаху на вбив­ство двох або більше осіб з хуліганських мотивів. Злочин вчинено за таких обставин: між Д. та Ф.В. під час вживання спиртних напоїв у квартирі Р. виникла сварка, яка перейшла в бійку. Ф.Ю. намагався перепинити бійку, але його втручання лише по­силило конфлікт. Через деякий час Ф.В. та Ф.Ю. пішли додому. Коли вони вийшли на вулицю, Д. наздогнав їх і завдав Ф.Ю. декілька ударів ножем у живіт і груди, від яких той помер, а потім тим же ножем ударив у груди та в живіт Ф.В., спричинивши остан­ньому тяжкі тілесні ушкодження. ВСУ зазначив, що немає підстав стверджувати, що Д. діяв безпричинно, з хуліганських мотивів, оскільки вбивство було вчинене на ґрунті неприязних стосунків, які виникли після сварки. Тому з обвинувачення Д. за епізодами вбивства та замаху на вбивство кваліфікуючу ознаку - вбивство з хуліган­ських мотивів - було виключено (див. ВВСУ. - 2000. - № 6. - С. 12-13).

Вбивство з хуліганських мотивів нерідко вчиняється особами, які перебувають у стані сп’яніння. Проте ця обставина сама по собі не може бути підставою для ква­ліфікації скоєного як вчиненого з хуліганських мотивів.

При вбивстві з хуліганських мотивів, передбаченому в п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, додат­кова кваліфікація вчиненого за ст. 296 КК, яка передбачає відповідальність за хуліган­ство, не потрібна. Якщо крім убивства з хуліганських мотивів винний вчинив ще й інші хуліганські дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене кваліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК і за відповідною частиною ст. 296 КК (див. абз. 2 п. 11 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).

1. Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв ’язку з виконанням цією осо­бою службового або громадського обов ’язку передбачене п. 8 ч. 2 ст. 115 КК. Йдеться про ті випадки, коли злочин вчинено з метою не допустити чи перепинити правомір­ну діяльність потерпілого у зв’язку з виконанням ним зазначеного обов’язку, змінити характер останньої, а так само з мотивів помсти за неї незалежно від часу, що минув з моменту виконання потерпілим своїх обов’ язків до вбивства. Під виконанням служ­бового обов’язку слід розуміти діяльність особи, яка входить до кола її повноважень, а громадського обов’язку - здійснення спеціально покладених на особу громадських повноважень чи інших дій в інтересах суспільства або окремих громадян (наприклад, перепинення правопорушення, повідомлення органів влади про злочин або готування до нього) (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7лютого 2003 р. № 2).

Потерпілими при цьому можуть бути службові особи, інші працівники, що ви­конують службові або виробничі функції (рядовий службовець в установі, робітник, сторож тощо), особи, які виконували громадський обов’язок, а також близькі роди­чі перелічених осіб. При визначенні останніх слід керуватися п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК, де зазначено, що близькі родичі та члени сім’ї - це «чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі».

Відповідальність за даний злочин настає за умови, що потерпілий був позбавлений життя у зв’язку з його законними діями. У випадках, коли вчиняється вбивство особи, пов’язане з її діяльністю, що є протизаконною (наприклад, службова особа зловживає своїм службовим становищем або допускає перевищення влади), дії винного не можуть кваліфікуватися за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Даний вид вбивства, як правило, вчиняється на ґрунті помсти, викликаної служ­бовою або громадською діяльністю потерпілого (вбивство браконьєром лісничого, який викрив його, вбивство за давання показань у суді тощо).

Пункт 8 ч. 2 ст. 115 КК може застосовуватися і в разі вбивства з метою перешко­дити здійсненню небажаної для винного діяльності (вбивство сторожа, який охороняв той чи інший об’єкт, вбивство слідчого, який прагнув викрити злочинця тощо).

Судова практика вважає, що коли умисел винного був спрямований на вбивство у зв’язку з припиненням потерпілим хуліганських дій винного, додаткова кваліфікація таких дій, як вбивство з хуліганських мотивів, не потрібна. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка припиняла ці дії, необхідно кваліфікувати за відповідною части­ною ст. 296 КК та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК чи ст. 348 КК.

Відповідальність за вбивство у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку настає незалежно від часу здійснення дій, які стали приводом для помсти. Не вимагається також, щоб вбивство було вчинене саме в момент виконан­ня потерпілим свого службового або громадського обов’язку. Важливо те, що потерпілий або його близький родич вбиті у зв’язку з виконанням особою такого обов’язку.

Коли винний, бажаючи вбити особу у зв’язку з виконанням нею службового або громадського обов’язку чи її близького родича, помилково позбавив життя іншу лю­дину, яка такого обов’язку не виконувала чи не була близьким родичем, його дії необ­хідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК як замах на злочин, котрий він намагався вчинити, та за ч. 1 ст. 115 (за відсутності обтяжуючих обставин).

Для застосування п. 8 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, чи зачіпала діяльність по­терпілого безпосередньо інтереси винного або ж близьких йому осіб. Можливі ви­падки, коли вбивство особи вчиняється у зв’язку з її службовою або громадською діяльністю, яка взагалі не зачіпає ні інтересів самого винного, ні інтересів його близь­ких (наприклад, вбивцею керує почуття заздрості).

Умисне вбивство чи замах на вбивство державного чи громадського діяча, праців­ника правоохоронного органу чи його близьких родичів, члена громадського форму­вання з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів, захисника чи представника особи або її близьких родичів, начальника військової служби чи іншої особи, яка виконує обов’язки з військової служби, представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, за наявності відповідних підстав на­лежить кваліфікувати тільки за статтями 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Разом із тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково ква­ліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті (див. абз. 5 п. 12 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7лютого 2003 р. № 2).