Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)

  1.  Не є ухиленням від сплати податків і не може кваліфікуватися за ст. 212 КК здійснення платником податків - службовою особою операцій з майном, яке пере­буває у податковій заставі, без письмової згоди податкового органу, за умови, що така згода для відповідних операцій передбачена як обов’язкова у ст. 92 ПдК. Такий висновок ґрунтується на тому, що податкова застава, будучи способом забезпечення не погашеного у строк податкового зобов’язання платника податків, не входить до системи оподаткування як податок або збір. Тому вчинення службової особи зазна­чених дій з майном, яке перебуває у податковій заставі, за наявності передбачених законом підстав може кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 або 3641 КК відповідно як зловживання владою або службовим становищем чи зловживання по­вноваженнями.
  2.  Предметом передбаченого ст. 212 КК злочину не виступають єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також сплачувані до 1 січня 2011 р. страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За­значені платежі не включені за чинним законодавством до системи оподаткування, а відповідальність за ухилення від їх сплати передбачена ст. 2121 КК.
  3.  Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК, характеризується наявністю трьох обов’ язкових ознак: 1) діянням, яке має вираження в ухиленні від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); 2) наслідками у виді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212 КК), великих (ч. 2 ст. 212 КК) або особливо великих (ч. 3 ст. 212 КК) розмірах; 3) необхідним причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслід­ками.
  4.  Суспільно небезпечне діяння у виді ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) полягає у відмові суб’єкта злочину від виконання покладе­ного на нього податковим законодавством зобов’язання зі сплати податків, зборів (обов’ язкових платежів).
  5.  Умовами кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків, збо­рів (обов’язкових платежів) є: 1) правовий обов’язок особи сплатити обов’язкові платежі до бюджетів або державних цільових фондів; 2) наявність у неї можливості вчинити такі дії.

Правовий обов ’язок особи сплатити передбачені податковим законодавством по­датки, збори (обов’язкові платежі) встановлений ст. 67 Конституції України і ПдК. Із положень ст. 15 ПдК випливає, що підставою для виникнення такого обов’язку є на­явність, одержання (передача) об’єктів оподаткування або провадження діяльності (операцій), що є об’єктом оподаткування згідно з ПдК або податковими законами, за умови, що на певного суб’єкта покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згід­но з ПдК. Відповідно до ст. 22 ПдК об’єктом оподаткування можуть бути майно, то­вари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

При цьому всі сумніви щодо наявності або відсутності правового обов’язку зі сплати обов’язкових платежів мають трактуватися на користь платника податків. Від­повідно до п. 56.21 ст. 56 ПдК у разі, коли норма ПдК чи іншого нормативно-право­вого акта, виданого на підставі ПдК, або коли норми різних законів чи різних норма­тивно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’ язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рі­шення приймається на користь платника податків. Пункт 53.1 ст. 53 ПдК встановлює, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відпо­відно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у май­бутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Можливість сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) визначається наявніс­тю об’єкта оподаткування і відсутністю обставин, що виключають злочинність ді­яння. Фактична відсутність на момент настання строку виконання податкових зобов’язань у платника податків необхідних коштів (наприклад, внаслідок їх викорис­тання на інші потреби), не виключає кримінальної відповідальності за ст. 212 КК.

  1. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’ язкових платежів) може бути вчи­нене, наприклад, шляхом:

неподання документів, пов’ язаних із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

приховування об’ єктів оподаткування; заниження цих об’єктів;

заниження сум податків, зборів (обов’ язкових платежів); приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування; подання неправдивих відомостей чи документів, що засвідчують право фізичної особи на податковий кредит або на податкову соціальну пільгу.

Неподання документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою податків, зборів (обов’ язкових платежів), полягає в умисному неподанні до органів державної подат­кової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб’єктів господарської діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов’язкових платежів тощо. Непо­дання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів опо­даткування.

Під приховуванням об’єктів оподаткування слід розуміти невідображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких із цих об’єктів - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об’ єктів оподаткування є умисне неправильне обчислення бази опо­даткування, зменшення його бази шляхом невідображення у поданих до податкових
 

 

органів деклараціях чи інших звітних документах повного обсягу об’єктів оподатку­вання тощо, внаслідок чого податки, збори (обов’ язкові платежі) сплачуються плат­ником не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключенні до нього коштів, одержаних від ви­конання певних робіт, надання послуг.

Під заниженням сум податків, зборів (обов’язкових платежів) слід розуміти умис­не неправильне обчислення (у тому числі шляхом умисного заниження податкової ставки) тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об’єктів оподаткування (без заниження чи прихову­вання останніх) (див. п. 13 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

  1.  У разі, коли ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) або його приховання вчинено шляхом службового підроблення чи підроблення документів, дії винної особи додатково кваліфікуються за ст. 366 чи ст. 358 КК. При цьому під­роблення, вчинене службовою особою, може кваліфікуватися за ст. 366 КК незалежно від того, до якої відповідальності (кримінальної чи адміністративної) її буде притяг­нуто за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (див. п. 14ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).
  2.  Суспільно небезпечними наслідками ухилення від сплати податків, зборів (обов’ язкових платежів) виступає фактичне ненадходження до бюджетів або держав­них цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212 КК), великих (ч. 2 ст. 212 КК) або особливо великих (ч. 3 ст. 212 КК) розмірах.
  3.  Відповідно до примітки до ст. 212 КК під значним розміром коштів слід розу­міти суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які в тисячу і більше разів пере­вищують установлений законодавством н. м. д. г., під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів (обов’ язкових платежів), які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством н. м. д. г., під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством н. м. д. г.
  4.  Передбачений ст. 212 КК злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бю­джетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного по­датку, збору (обов ’язкового платежу), так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті.

При визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільо­вих фондів унаслідок ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не враховують нараховані чи сплачені у зв’язку з цим штрафи й пеню (див. п. 11 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).

  1.  Суми заборгованості бюджету перед платником податку та суми наявної в останнього переплати за окремими видами податків, зборів (обов’язкових платежів) не повинні враховуватися при визначенні розміру коштів, що не надійшли до бю­джетів чи державних цільових фондів унаслідок ухилення такого платника від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), у тому числі й тих, за якими має місце заборгованість або переплата. У зв’язку з цим при кваліфікації дій винного зменшення розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів унаслідок ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), на суму коштів, що підлягають поверненню платнику податку з бюджету чи зарахуван­ню до платежів майбутніх періодів, не допускається (див. ч. 7 п. 13 ППВСУ від 8 жовтня 2004р.). Такий висновок ґрунтується на положеннях п. 43.2 ст. 43 ПдК, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівко­вими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунка в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
  2.  Вчинені в різний час діяння, що полягали в ухиленні від сплати різних видів податків, зборів (обов’язкових платежів) або сплаті їх у неповному обсязі, необхідно кваліфікувати залежно від наявності чи відсутності в них ознак єдиного продовжува­ного злочину.

Якщо ці діяння охоплювались єдиним умислом - не сплачувати певні види по­датків, зборів (обов’язкових платежів), розмір коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів, потрібно обчислювати виходячи із загальної неспла- ченої суми і залежно від її розміру кваліфікувати вчинене за відповідною частиною ст. 212 КК (див. п. 12 ППВСУ від 8 жовтня 2004 р.).