1.  Об’єктивна сторона злочину може виражатися: 1) у виготовленні: а) будь-якого підробленого предмета цього злочину; б) незаконному виготовленні марок акцизного збору або голографічних захисних елементів; 2) зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну або збуті будь-якого підробленого предмета цього злочину або незаконно виготовлених чи одержаних марок акцизного збору, гологра­фічних захисних елементів.
2.  Виготовлення підробленого предмета полягає як у повному створенні (відтво­ренні) підроблених грошей чи інших предметів цього злочину, так і в їх частковій підробці, тобто підробці окремих реквізитів. Виготовлення також може виявлятися у внесенні додаткової підробки до придбаних особою підроблених грошей чи інших предметів цього злочину з метою надання їм більшої подібності до справжніх та на­ступного збуту. Способи підроблення можуть бути різними і на кваліфікацію діяння не впливають. Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту.

Якщо особі не вдалося домогтися значної зовнішньої подібності підробки зі справжнім грошовим знаком чи іншим зазначеним предметом, її дії можуть кваліфікуватись як замах на цей злочин (статті 15 і 199 КК). У разі подальшого обманного збуту такої фальшивки і заволодіння чужим майном або придбання права на майно, вчинене додатково, кваліфі­кується як шахрайство (ст. 190 КК). Виготовлення або придбання спеціального обладнан­ня чи матеріалів із метою виготовлення зазначених у ст. 199 КК предметів є готуванням до вчинення цього злочину, яке кваліфікується за статтями 14 та 199 КК.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. (ВВРУ. - 1998. - № 15. - Ст. 67) цінні папери в Україні можуть випускатися також у бездокументарній формі. Виготовлення для збуту підроблених державних цінних паперів у бездокументарній формі вчинюється шляхом внесення неправдивих даних в електронні носії відповідних записів, тобто шляхом незаконного втручання в робо­ту електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і комп ’ютерних мереж, що може за наявності підстав додатково кваліфікуватись за ст. 361 КК.

1. За статтею 199 КК настає кримінальна відповідальність не лише за виготовлен­ня підроблених марок акцизного збору або голографічних захисних елементів, а й за незаконне виготовлення марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів, що за своїми характеристиками відповідають встановленим зразкам. Зокрема, йдеть­ся про їх виготовлення: а) законним виробником, який конкретні марки чи захисні елементи виготовляє з порушенням закону - без заявки уповноваженого органу чи осіб або з перевищенням її за кількістю фактично вироблених марок чи захисних елементів; на прохання осіб, які не мають повноважень щодо подання заявки; за об­ставин, коли підстави для виготовлення були фальсифіковані шляхом подання недо­стовірних відомостей тощо; б) суб’єктом, який не має права на здійснення діяльності з виготовлення марок акцизного збору чи захисних елементів (не належить до суб’єктів, визначених законом, або не отримав ліцензії, був позбавлений ліцензії чи закінчився строк її дії тощо).

При встановленні незаконності виготовлення марок акцизного збору або голо­графічних захисних елементів необхідно звертатися до нормативно-правових актів, якими врегульовані відносини, що виникають з приводу використання у господарській діяльності відповідних предметів. Зокрема, це:

а)  щодо марок акцизного податку - ПдК, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 36. - Ст. 299) (відповідно до ст. 9 Закону ліцензуванню підлягає виготовлення бланків документів суворої звітності, одним із видів яких визнаються марки акцизного податку), Поста­нова КМУ «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» від
 

27 грудня 2010 р. № 1251 (Уряд. кур ’єр. - 2011. -13 січ. (№ 5)), Постанова КМУ і НБУ «Про виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності» від 27 серпня 1997 р. № 933 (ОВУ. - 1997. - № 35. - Ст. 91); Постанова КМУ «Про запро­вадження марок акцизного збору нового зразка для алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 12 березня 2008 р. № 179 (ОВУ. - 2008. - № 21. - Ст. 594), Постанова КМУ «Про затвердження нових зразків марок акцизного збору для алкогольних на­поїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов КМУ» від 21 травня 2008 р. № 486, Постанова КМУ «Деякі питання використання бланків цінних паперів, документів суворої звітності, господарська ді­яльність з виготовлення яких підлягає ліцензуванню» від 14 травня 2012 р. № 456 (ОВУ. - 2012. - № 41. - Ст. 1573), наказ ДПА «Про затвердження форм заявок-роз- рахунків на виготовлення та придбання марок акцизного податку, звіту про викорис­тання марок акцизного податку та журналів для обліку марок акцизного податку» від 24 грудня 2010 р. № 1021 (ОВУ. - 2011. - № 6. - Ст. 298), наказ ДПА «Про запрова­дження марок акцизного збору нового зразка та проведення обміну залишків неви­користаних марок акцизного збору попереднього зразка» від 7 липня 2008 р. № 454 (ОВУ. - 2008. - № 57. - Ст. 1919);

б) щодо голографічних захисних елементів - Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (відповідно до ст. 9 За­кону ліцензуванню підлягає впровадження, ввезення, вивезення голографічних за­хисних елементів), Постанова КМУ «Питання голографічного захисту документів і товарів» від 3 липня 2006 р. № 895 (ОВУ. - 2006. - № 27. - Ст. 1937), Постанова КМУ «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань захисту документів і товарів голографічними захисними елементами та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 9 лютого 2011 р. № 86 (ОВУ. - 2011. - № 10. - Ст. 463), наказ СБУ «Про затвердження Положення про порядок ведення обліку голографічних захисних елементів та надання звітності у сфе­рі голографічного захисту» від 29 вересня 2005 р. № 522 (ОВУ. - 2005. - № 42. - Ст. 2699), наказ СБУ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господар­ської діяльності з впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних еле­ментів та Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження госпо­дарської діяльності з впровадження, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів» від 12 жовтня 2010 р. № 524 (ОВУ. - 2010. - № 88. - Ст. 3135).

1. Альтернативно зазначені у ст. 199 КК дії - зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну або збут - вчинюються з будь-яким підробленим предметом цього злочину або з незаконно виготовленими або одержаними марками акцизного збору чи голографічними захисними елементами.

Під незаконно одержаними розуміються справжні марки акцизного збору чи голо­графічні захисні елементи, які були одержані будь-яким протиправним шляхом. Зо­крема, це можуть бути ті марки акцизного збору чи голографічні захисні елементи, які: а) були протиправно вилучені в осіб, у яких ці предмети знаходилися на законних підставах (продавця, виробника, законного користувача та ін.) всупереч чи поза їх волею (шляхом вчинення крадіжки, грабежу, розбою тощо); б) вибули із законного володіння зазначених осіб з причин, що не пов’язані із вчиненням протиправних дій (загублені, помилково передані іншій особі тощо); в) одержані від особи, уповнова­женої на їх продаж (передачу), але з порушенням встановленого законом порядку, що виражалося у фальсифікації підстав для їх отримання шляхом надання неправдивих відомостей; г) одержані від особи, яка не мала законних повноважень на їх продаж (передачу).

Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у при­міщенні, в тайниках чи інших визначених ним місцях. Тривалість зберігання не має значення для кваліфікації цього злочину.

Придбання - це одержання підробленої національної валюти чи інших предметів цього злочину будь-яким способом, наприклад, купівля, обмін на інші товари, при­йняття як повернення боргу чи плати за виконані роботи чи надані послуги, як дару­нок, позика тощо.

Якщо особа придбала підроблені гроші чи інший предмет цього злочину і маючи єдиний умисел, без значного розриву в часі намагалась їх збути, але в момент збуту була затримана, то такі дії мають кваліфікуватися як один (одиничний) закінчений злочин. За таких обставин розпочаті дії особи щодо збуту придбаних предметів не потребують додаткової кваліфікації як замах на збут, однак враховуються при призна­ченні покарання як обставина, що характеризує ступінь тяжкості вчиненого злочину, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 65 КК (див. правові висновки ВСУ, викладені в постанові від 20 червня 2011 р. у справі № 5кс11 // ВВСУ. - 2012. - № 4. - С. 15-16; ці висновки хоча й стосуються ст. 263 КК, однак можуть братися до уваги й стосовно статей 199, 200 та інших подібних конструкцій складів злочинів).

Під перевезенням слід розуміти переміщення предметів злочину будь-яким тран­спортним засобом.

Пересилання - це переміщення тих самих предметів за умови, що транспортуван­ня здійснюється без участі відправника, наприклад, у вигляді поштових або багажних відправлень. Для пересилання не є обов’язковим фактичне одержання предметів адресатом.

Ввезення в Україну передбачає переміщення предметів злочину на територію України будь-яким транспортним засобом.