1.  Зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підроблених грошей чи іншого предмета злочину визнаються закінченим злочином з моменту вчи­нення будь-якої з цих дій із хоча б одним предметом. Зберігання таких предметів є три­ваючим злочином і тому самостійне юридичне значення має фактичне закінчення збе­рігання - із цього моменту починає спливати строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності і стає можливим застосування до неї закону України про амністію. До цього моменту можлива співучасть інших осіб у вчиненні цього злочину.
2.  Збут підробленої національної валюти України та інших предметів злочину означає випуск їх в обіг шляхом використання як засобу платежу, розміну, дарування, обміну, надання позики, продажу, передачі в борг чи в рахунок покриття боргу, про­грашу в азартних іграх, пред’явлення облігації до оплати тощо. Збут може вчинюватись не тільки тією особою, яка виготовила предмет чи його незаконно одержала, та його співучасниками, а й іншими особами, які знали про те, що предмет підроблений, не­законно виготовлений чи одержаний, у тому числі тими, які отримали предмет ви­падково. Заподіяння при цьому збитків потерпілому охоплюється ст. 199 КК і не по­требує додаткової кваліфікації за статтею про шахрайство. Саме така позиція була підтримана ПВСУ і закріплена в п. 15 його постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних папе­рів» від 12 квітня 1996 р. № 6. Разом з тим використання особою підроблених нею приватизаційних паперів для приватизації державного чи комунального майна по­требує додаткової кваліфікації за ст. 233 КК. Злочин визнається закінченим з моменту, коли був збутий хоча б один предмет злочину.

Збут грошей, у яких підроблено лише цифровий номінал купюри, у судовій прак­тиці кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК). Наприклад, так були кваліфіковані дії П., який збув М. в рахунок погашення боргу 100-доларову банкноту США, підробле­ну шляхом наклеювання на справжню 1-доларову банкноту вирізаних цифрових фрагментів, які визначають номінал 100-доларових банкнот (див. Ухвалу судової ко­легії в кримінальних справах ВСУ від 28 січня 1997р. //РВСУ. - 1998. - С. 81-82).

Збут особою незаконно виготовлених алкогольних напоїв або тютюнових виробів, поєднаний з використанням незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених нею марок акцизного податку (збору) кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 чи 3 ст. 204 та ст. 199 КК. Якщо вчинення злочину, передбаченого ст. 199 КК, поєднано з ухиленням від сплати акцизного податку (раніше - акцизного збору) чи інших податків та зборів, що входять до системи оподаткування, то, за наявності підстав, вчинене слід додатково кваліфікувати за ст. 212 КК.

1.  Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел. Особа усвідомлює, що виго­товляє, зберігає, отримує, перевозить, пересилає, ввозить в Україну або збуває відпо­відно підроблений, незаконно виготовлений чи одержаний предмет злочину і бажає вчинити ці дії. При виготовленні підроблених предметів особа розуміє, що якість відтворення справжніх предметів є такою, що у звичайних умовах ускладнює або зо­всім виключає виявлення підробки і це робить можливим їх перебування в легально­му обігу.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених предметів цього злочину є мета використання при продажу товарів або збуту. Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність за ст. 199 КК.

1.  Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16 років.

Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо боротьби з під­робкою грошових знаків, ратифікованою Урядом СРСР 3 травня 1931 р., особа під­лягає кримінальній відповідальності за вказаний у ній злочин незалежно від місця його вчинення, навіть якщо вона вчинила його за кордоном проти грошової системи будь-якої з держав-учасниць Конвенції. Ця Конвенція передбачає правову підставу для застосування ст. 199 КК відповідно до універсальних принципів (ст. 8 КК) щодо іноземців та осіб без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчини­ли злочинні дії з підробленими грошима за межами України.

1.  Під тими самими діями, вчиненими повторно (ч. 2 ст. 199 КК), слід розуміти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частина­ми 1, 2 або 3 ст. 199 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 199 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні - за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010р. № 7). Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Укра­їну з метою використання при продажу товарів, збуту, а також збут незаконно виго­товлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-які з цих дій в період до 18 жовтня 2012 р. (коли набрали чинності зміни до статей 199 та 216 КК, внесені За­коном України від 18 вересня 2012 р. № 5283-УІ), кваліфікуються: а) у разі вчинення нового злочину до зняття чи погашення судимості за раніше вчинений злочин - за ч. 2 ст. 199 КК - як вчинені повторно; б) у разі вчинення нового злочину до засудження за попередній злочин - за ст. 216 та ч. 2 ст. 199 КК - як вчинені повторно.

1.  Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 199 КК) може виражатися як у спільному вчиненні двома або більше особами однакових дій, напри­клад, спільне виготовлення підроблених грошей, так і в розподілі функцій між спів- виконавцями, наприклад, виготовлення здійснювалось однією особою, а збут - іншою. У разі збуту лише частини підроблених грошей відповідні дії можуть охоплюватися

ч.  2 ст. 199 КК і додаткової кваліфікації за ст. 15, ч. 2 ст. 199 КК не потребувати (див. Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 18 листопада 2004р. //РВСУ. - 2005. - № 1(10). - С. 102-104). Про вчинення злочину за попередньої змовою групою осіб також див. ст. 28 КК і коментар до неї.

1.  При кваліфікації цього злочину за ознакою його вчинення організованою гру­пою (ч. 3 ст. 199 КК) важливо враховувати необхідність встановлення та доказування наявності всієї сукупності ознак організованої групи, передбачених ч. 3 ст. 28 КК. У судовій практиці зустрічаються помилки, обумовлені ігноруванням цих вимог (див. Ухвалу колегії суддів Судової палати ВСУ від 26 квітня 2007 р. // КС. - 2007. - Вип. 3(5). - С. 91-94).
2.  Дії, передбачені ч. 1 ст. 199 КК, вчинені у великих розмірах, кваліфікуються за

ч.  2 ст. 199 КК, а ті самі дії, вчинені в особливо великих розмірах, - за ч. 3 ст. 199 КК. Відповідно до примітки до ст. 199 КК дії, передбачені цією статтею, вважаються вчи­неними у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує н. м. д. г.; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує н. м. д. г.

Оскільки у законодавчих визначеннях великого та особливо великих розмірів дій йдеться лише про підроблені предмети цього злочину, то це унеможливлює кваліфі­кацію за цими ознаками зазначених у ст. 199 КК дій, вчинюваних з незаконно виго­товленими (але не підробленими) або одержаними марками акцизного збору чи голо­графічними захисними елементами.