Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, -

карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплі­нарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до трьох років.

            Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

            Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені гру­пою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття передбачає відповідальність за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, рівними за службовим станом та військовим званням, тобто за відсутності між ними відносин підлеглості, а також між старшим і молодшим, але таких, що не перебувають у відносинах підлеглості.

             Об’єктом злочину є закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин військовослужбовців, які не перебувають у відносинах підлеглості, а також особа військовослужбовців - потерпілих, їх здоров’я, честь, гідність (статті 4, 5 Дисциплі­нарного статуту Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.).

За статтею 406 КК не може кваліфікуватись застосування одним військовослужбовцем до іншого насильства, обумовленого виключно особистими взаємовідносинами, які не пов’язані з військовою службою, а також які не супроводжувались порушенням військо­вого порядку. Такі правопорушення повинні розглядатись як злочини проти особи.

             З об’єктивної сторони злочин полягає в нанесенні військовослужбовцю по­боїв або в застосуванні іншого насильства з метою змусити його виконувати повністю або частково окремі обов’ язки, які були покладені на винного по службі, або виконувати доручення особистого характеру чи будь-які протиправні дії, а також для того, щоб принизити особисту гідність потерпілого.

Про побої див. коментар до ст. 126 КК.

Інше насильство може виражатися у різних видах фізичного та психічного впли­ву на потерпілого, які не є побоями і не пов’язані із заподіянням тілесних ушкоджень; у погрозі застосування насильства; у вилученні у військовослужбовця із застосуванням насильства та погрози його застосування продуктів харчування, інших матеріальних цінностей, зв’язуванні, позбавленні волі тощо.

Фізичне насильство одного військовослужбовця щодо іншого може бути визнано військовим злочином (ст. 406 КК) лише у тому випадку, коли воно посягає на встановлений порядок несення військової служби: застосоване у зв’язку з виконанням потерпілим обов’язків з військової служби чи при виконанні хоча б одного із цих обов’язків; або коли застосування насильства, хоча безпосередньо і не пов’язане з виконанням обов’язків з військової служби, але було пов’язане з очевидним для винного порушенням порядку військових відносин і виражало явну зневагу до військового колективу.

Психічне насильство полягає у впливі на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зламати її волю до опору, відстоювання своїх прав та свобод.

Насильство щодо осіб, з якими винний перебуває у відносинах підлеглості, не може кваліфікуватись за ст. 406 КК.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що, здійснюючи насильницькі дії щодо іншого військовослужбовця, він порушує закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин між військово­службовцями. Щодо наслідків вина суб’єкта цього злочину може бути як у формі прямого умислу, так і у формі непрямого умислу, а також у формі необережності. Мотиви злочину можуть бути різноманітними. Наприклад, бажання незаконно під­корити своїй волі військовослужбовця, примусити його виконувати дії, які не випливають з вимог військової служби. Мотиви нестатутних насильницьких дій на кваліфікацію вчиненого не впливають.

             Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець (солдат, матрос, сержант, старшина, прапорщик, мічман, особа офіцерського складу), що не перебуває з потер­пілим у відносинах підлеглості. Необхідно, щоб злочинні дії вчинялися винним у зв’язку з виконанням ним або потерпілим обов’язків з військової служби. Винний несе відповідальність і тоді, коли застосування насильства хоч і не пов’язане
 

з виконанням обов’язків з військової служби, але супроводжувалось проявом явної неповаги до військового колективу, порушенням порядку військових відносин, нормального відпочинку або дозвілля військовослужбовців.

          Кваліфікуючими ознаками визнаються: ч. 2 ст. 406 КК - вчинення діяння щодо кількох осіб; заподіяння військовослужбовцю легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень; вчинення таких дій, що мають характер знущання або глумлення над військовослужбовцем; ч. 3 ст. 406 КК - вчинення злочину групою осіб; застосування зброї; настання тяжких наслідків.

Вчинення діяння щодо кількох осіб має місце у випадках, коли протягом певного відрізку часу, що охоплюється конкретним злочином, нанесені побої або застосоване інше насильство щодо двох і більше осіб.

Про легкі тілесні ушкодження та середньої тяжкості тілесні ушкодження див. коментар відповідно до статей 125 і 122 КК.

Спричинення в процесі нестатутних насильницьких дій легких тілесних чи серед­ньої тяжкості тілесних ушкоджень повністю охоплюється ч. 2 ст. 406 КК і додаткової кваліфікації не потребує.

Термін знущання або глумлення є оціночним і має вирішуватися у кожному кон­кретному випадку індивідуально,

Групові нестатутні насильницькі дії вчиняються сумісно двома і більше військо­вослужбовцями, які об’єднані загальним умислом. Кожен із цих військовослужбовців виступає як співвиконавець. Злочин групою осіб може бути вчинено як за попередньою домовленістю винних осіб між собою, так і без такої домовленості. Необхідною умо­вою кваліфікації дій винних (у разі відсутності попередньої домовленості між ними) є розуміння кожним із них того, що нестатутні дії вчиняються ними у групі з іншими (див. коментар до ст. 28 КК).

Коли до нестатутних дій, що вчиняє військовослужбовець, підключається особа, яка є начальником для потерпілого, то начальник у такому випадку не може бути співвиконавцем злочину, передбаченого ст. 406 КК. Його дії необхідно кваліфікувати за ст. 424 КК. Така кваліфікація обумовлена тим, що винний посягає на порядок здій­снення військовими службовими особами службових повноважень. Дії виконавця у цій ситуації не можуть бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 406 КК, як вчинені у групі, оскільки начальник у даному випадку не є суб’єктом такого злочину і не може бути визнаний його співвиконавцем.

Якщо до нестатутних дій, які вчиняє начальник щодо рівних йому за службовим станом військовослужбовців, приєднується особа, яка перебуває у відносинах під­леглості як до винного, так і до потерпілого, дії начальника необхідно кваліфікувати за ст. 406 КК, а дії підлеглого - як співучасть у цьому злочині залежно від конкретних обставин за статтями 14, 15, 406 КК, оскільки підлеглий у даному випадку не є суб’єктом і не може бути визнаний співучасником цього злочину. У деяких випадках означені дії підлеглого можуть бути кваліфіковані за сукупністю цих злочинів та за статтями чинного Кодексу, які передбачають відповідальність за злочин проти по­рядку підлеглості (ст. 405 КК).

Про застосування зброї див. коментар до ст. 404 КК.

Застосування під час нестатутних відносин предметів господарського чи іншого призначення (складаний, кухонний ніж, камінь, палиця) не може бути підставою для кваліфікації дій винного за ч. 3 ст. 406 КК. Зброя може бути застосована для заподіяння тілесних ушкоджень, а також як засіб психічного впливу при іншому насильстві, коли винний шляхом погроз зброєю примушує потерпілого виконувати замість себе окре­мі обов’язки з військової служби, надавати йому різні послуги, вчиняти дії, які при­нижують особисту гідність потерпілого.

Під спричиненням тяжких наслідків слід розуміти заподіяння потерпілому внаслідок порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями тяжких тілес­них ушкоджень, необережне заподіяння йому смерті, самогубство потерпілого.

Коли внаслідок порушення статутних правил взаємовідносин між військовослуж­бовцями вчиняється умисне вбивство потерпілого, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть, то дії винної особи потребують додаткової кваліфікації за ст. 406 КК та за статтями чинного Кодексу, які передбачають відповідальність за такі злочини.