Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

             Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

             Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

             Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

             Об’єктом цього злочину є порядок зберігання відомостей, документів або ма­теріалів військового характеру, що становлять державну таємницю.

             Державна таємниця - включає найбільш важливі відомості військового, еко­номічного, політичного й іншого характеру, які мають важливе державне значення і спеціально охороняються державою (ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 вересня 1999 р.).

             З об’єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом розголошення відомос­тей військового характеру, що становлять державну таємницю (ч. 1 ст. 422 КК), а також втрати документів або матеріалів, що містять цю таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю (ч. 2 ст. 422 КК). У випадках розголошення вій­ськовослужбовцем інших відомостей, які становлять державну таємницю, втрати документів або матеріалів, що містять цю таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, відповідальність настає за статтями 328, 329 КК.

             Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, полягає у тому, що особа, яка володіє ними, порушуючи установлену заборону, повідомляє їх, внаслідок чого вони стають надбанням сторонніх осіб.

Злочинне розголошення цих відомостей може бути усним або письмовим, шляхом показу чи передачі стороннім особам документів чи предметів, які становлять державну таємницю військового характеру.

             Про втрату документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, див. коментар до ст. 329 КК.

             Суб’єктивна сторона розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, характеризується як умисною, так і необережною формою вини, а втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, - тільки необережною формою вини. До настання тяжких на­слідків суб’єкт ставиться необережно.

             Тяжкість наслідків, передбачених ч. 3 ст. 422 КК, установлюється виходячи із конкретних обставин. До них можна віднести випадки, коли розголошене стало відо­мим іноземним розвідкам і використовується ними на шкоду інтересам України.

             Суб’ єктами цих злочинів можуть бути військовослужбовці рядового, сержантського складу, військовослужбовці за контрактом, прапорщики, мічмани і офіцери, незалежно від їх службового становища. За статтею 422 КК не може притягатися до відповідальності військовослужбовець у випадках втрати документів, предметів чи матеріалів, які містять державну таємницю військового характеру, якщо вони не були довірені йому по службі, а перебували у нього випадково.