Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумов­лене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

           Безпосереднім об’ єктом злочину є установлений порядок виконання начальником свого військового обов’язку в умовах бойової обстановки, використання під час бою ввірених йому військових сил, техніки та засобів ведення війни. Пред­метом цього злочину є військові сили, укріплення, бойова техніка та інші засоби ведення війни.

Військові сили - особовий склад військових частин, яким керує начальник. Укріп­лення - інженерні споруди (окопи, траншеї, доти, дзоти т. ін.), розташовані в межах спеціально підготовленої для ведення бою місцевості, як правило, вздовж лінії фрон­ту або державного кордону та призначені для стримання ворога, ведення обстрілу військових сил ворога і його техніки, збереження особового складу військової части­ни, засобів ведення війни тощо. Бойова техніка - це технічні засоби ведення бойових дій: озброєння, ракетні установки, бойові машини, танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські та ракетні установки, військові кораблі тощо. Спеціальна техніка - це машини з установленим спеціальним обладнанням, призначеним для управління військами і зброєю, бойового і технічного забезпечення, тилового забезпечення і обслуговування (самохідна інженерна техніка та техніка зв’язку, санітарний транспорт, пересувні майстерні, лабораторії тощо).

Інші засоби ведення війни - це матеріально-технічні засоби, які використовуються для ведення бойових дій (зброя, бойові припаси, засоби забезпечення бойових дій, засоби індивідуального захисту військовослужбовця тощо).

          З об’єктивної сторони злочин може бути вчинено як дією, так і бездіяльністю у формі: 1) здачі ворогові начальником ввірених йому військових сил; 2) не зумовле­ного бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Здача ворогові ввірених військових сил може виражатися у формі зупинення опору і капітуляції перед ворогом або невжиття заходів до захисту особового складу, вна­слідок чого ворог захоплює військові сили.

Під ввіреними начальнику військовими силами слід розуміти особовий склад, який перебуває у прямому підпорядкуванні у даного начальника (командира), озброєний засобами ведення бою, або особовий склад, який у даній конкретній обстановці не має озброєння.

Під капітуляцією слід розуміти організовану начальником передачу ввірених йому військових сил ворогові після попередніх переговорів з ним про здачу.

Не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень означає, що начальник зупиняє бойові дії щодо утримання спеціально обладнаної та підготовленої для ведення бою ділянки місцевості і виводить звідти підпорядкований йому особовий склад, що її займав.

Залишення ворогові бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни проявляється у тому, що при відступі чи маневрі вони залишаються ворогові. Залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни утворює склад злочину лише тоді, коли ці дії не викликалися бойовою обстановкою. Невжиття начальником належних заходів для знищення або приведення в непридатність засобів ведення війни, коли їм погрожує безпосередня і неминуча небезпека захоплення ворогом, розглядається як залишення ворогові цих засобів.

Здачею ворогові ввірених сил заподіюються найбільш тяжкі наслідки для боєздатності військ. Військові статути не допускають здачу ворогові ввірених сил, тому означені дії начальника не можуть розцінюватися як такі, що вчинені у стані крайньої необхідності.

Якщо залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни все ж було викликане умовами бойової обстановки, тобто вчи­нене з метою виконання іншої бойової задачі або з метою попередження більш тяжких наслідків, то воно не може бути визнане злочинним.

Про бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК. Злочин є закінченим з момен­ту фактичного заволодіння ворогом військовими силами, укріпленнями, бойовою та спеціальною технікою або іншими засобами ведення війни.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і необережною формою вини. Мотивом злочину може бути легкодухість, боягузтво, панікерство.

Вчинення дій, описаних у диспозиції даної статті, з метою сприяння ворогові утворює державну зраду.

             С уб’єктом злочину є тільки командир (нач альник), що м ає у своєму підпорядкуванні особовий склад, бойову та іншу військову техніку та здійснює ними оперативне управління в бойовій обстановці.

Не може бути суб’єктом цього злочину начальник, який розпоряджається військо­вим майном, що не належить до засобів ведення війни (наприклад, речовим майном, продовольчим, медикаментами тощо).