Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

             Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

            Безпосереднім об’єктом злочину є установлений порядок водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що забезпечує безпеку їх руху для людей, майна та боєготовності військ (Закон України «Про дорожній рух» від 30 липня 1993р.; ст. 162 Стройового Статуту Збройних Сил України від 24 бе­резня 1999р.; Про правила дорожнього руху: затв. Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р.; Положення про проведення технічного огляду автомобілів, автобусів, мото­транспорту та причепів у Збройних Силах України: затв. наказом МО від 2 грудня 1996р.; Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України: затв. наказом МО від 1 листопада 1999 р.; Положення про службу безпеки дорожнього руху Держкомкордону України: затв. наказом Держкомкордону від 24 квітня 1998р.; ППВСУ «Про практику застосування судами України законодав­ства у справах про транспортні злочини» від 24 грудня 1982р.).

Бойова машина - гусенична або колісна самохідна машина, на якій установлено озброєння, призначене для ведення бою, забезпечення бойових дій та управління військами (танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські та ракетні установки тощо).

Спеціальна машина - машина з установленим спеціальним обладнанням, призна­ченим для управління військами і зброєю, бойового і технічного забезпечення, тило­вого забезпечення і обслуговування (самохідна інженерна техніка та техніка зв’язку, санітарний транспорт, пересувні майстерні, лабораторії, бульдозери тощо).

Транспортна машина - це машина, призначена для перевезень особового складу, зброї, військової техніки, інших матеріальних засобів, а також машини, які викорис­товуються для повсякденного господарського, культурно-побутового та іншого об­слуговування військових частин.

            Об’єктивна сторона злочину полягає у недодержанні військовослужбовця­ми при керуванні бойовою, спеціальною чи транспортною машиною установлених правил їх водіння чи експлуатації, шкідливих наслідках та причинних зв’язках. Ці правила встановлені не тільки ПДР та військовими статутами, але й спеціальними нормативними актами, які діють у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Викладене обумовлене тим, що водіння та експлуатація таких машин у військах може здійснюватися в особливих умовах, у тому числі в різних умовах місцевості - в умовах бездоріжжя, у лісі, пустелі, де не діють ПДР, у різних гідро­метеорологічних умовах. Тому диспозиція статті є бланкетною. Порушення правил водіння або експлуатації таких машин може бути вчинене як дією, так і бездіяль­ністю.

Водіння - це процес безпосереднього керування рухомою машиною, яке починається рухом ходової частини машини (коліс, гусениць) та закінчується при­пиненням руху. З початку і до кінця руху водій забов’язаний додержуватися встанов­лених правил водіння

Під експлуатацією слід розуміти використання таких машин за призначенням та проведення їх технічного обслуговування, виконання технічних норм і правил, які забезпечують нормальну роботу агрегатів, систем і механізмів, а також виконання вимог безпеки у будь-яких умовах.

Прикладом порушення правил водіння може бути виїзд водія такої машини на зустрічну смугу руху та зіткнення з іншим автомобілем; порушення правил руху заднім ходом, внаслідок чого водій вчинив наїзд на військовослужбовця, який спав позаду машини; невжиття заходів до зупинення машини, внаслідок чого пішохід, що перебігав дорогу, був збитий, тощо.

Прикладом порушення правил експлуатації автомобіля є передача керма іншій особі, яка не мала права на управління машиною, випуск у рейс технічно несправної машини тощо.

Обов’язковою умовою настання відповідальності за порушення правил водіння чи експлуатації таких машин є настання суспільно небезпечних наслідків (заподіяння потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або загибель потер­пілого).

             Кваліфікуюча ознаку злочину передбачена в ч. 2 ст. 415 КК - загибель кількох (тобто двох та більше) осіб.

Визначення середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень надане у комента­рі до статей 121-122 КК.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише необережною формою вини. При цьому винний не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, хоч повинен був і міг їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачає настання суспільно небезпечних наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення (злочинна самовпевненість). Якщо під час розслідування справи буде встановлено, що заподіяння потерпілому смерті або тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень охоплювалося умислом винної особи, то такі дії слід розглядати як умисний злочин проти життя та здоров’я.

             Суб’єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець, що безпосеред­ньо керує рухом такої машини, а також військовослужбовець, до обов’язків якого входить забезпечення безпеки руху (командир відповідного підрозділу, начальник контрольно-технічного пункту тощо), чи інший військовослужбовець, відповідальний за експлуатацію. Для притягнення військовослужбовця до відповідальності за цією статтею не має значення, чи був правопорушник штатним водієм такої машини і чи вміє він водити машину.

Не підлягає кримінальній відповідальності військовослужбовець, який вчиться водінню на учбовій машині під наглядом інструктора. У цьому випадку обов’язок по забезпеченню безпеки руху покладено на інструктора, який і відповідатиме за пору­шення правил водіння.