Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

             Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

             Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

             Об’єктом злочину є порядок додержання законів та звичаїв ведення війни. (Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни від 5 (18) жовтня 1907р., Гаазькі угоди, Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 р., у тому числі Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949р., Додатковий про­токол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), прийнятий на дипломатичній кон­ференції в Женеві 8 червня 1977р., Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв збройних конфліктів, які не мають міжнародного характеру (Протокол ІІ), прийнятий на дипломатичній кон­ференції в Женеві 8 червня 1977р., та ін.).

Цими міжнародно-правовими актами забороняються вбивства, пограбування населення в районі воєнних дій, знищення рухомого та нерухомого майна, що не викликається воєнною необхідністю, примусове відібрання майна у населення тощо.

             Об’єктивна сторона злочину полягає у суспільно небезпечному діянні, вчиненому військовослужбовцем у формі: 1) насильства щодо населення в районі воєнних дій; 2) протизаконного знищення майна, яке належить населенню, під приводом воєнної необ­хідності; 3) протизаконного відібрання майна, яке належить населенню, під приводом воєнної необхідності (ч. 1); 4) розбій відносно населення в районі воєнних дій (ч. 2).

Обов’язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення. Районом воєнних дій вважається частина території, на якій певні угруповання військ ведуть воєнні дії, у зв’язку з чим на цій території не діють цивільні органи державної влади, а повнота влади належить військовому командуванню.
 

 

Під населенням розуміють цивільних осіб, які мешкають і перебувають у районі воєнних дій, не входять до складу збройних сил і не беруть участі в масових стихійних збройних виступах, у тому числі біженці, евакуйовані, угнані противником та інші особи, що з тих чи інших причин опинилися в районі воєнних дій.

Якщо такі злочинні дії вчиняються проти осіб, які мешкають поза межами району во­єнних дій, то вказані дії можуть утворювати склад злочинів проти особи чи проти власності. Посягання на населення може бути спрямоване як проти громадян власної держави, так і проти громадян союзницької держави, чи держави, проти якої ведуться воєнні дії.

Насильство над населенням включає різноманітні форми посягання на життя та здоров’я, честь і гідність цивільних осіб: вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, зґвалтування, незаконне позбавлення волі тощо.

Посягання повинно здійснюватися тільки на приватне майно населення, а не на державне майно.

Про протизаконне знищення майна див. коментар до ст. 194 КК.

Протизаконним вважається таке знищення майна, яке не викликалося обстановкою військових дій чи воєнною необхідністю. Якщо ж знищення майна було викликане воєнною необхідністю, то ця обставина виключає відповідальність за ст. 433 КК.

Протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності - це таке посягання на майнові права населення, коли майно відкрито відбирається з володіння потерпілого всупереч його волі нібито на законних підставах для використання у зв’язку з воєнною необхідністю, проте завідомо для винного ця дія реально не викликається воєнною необхідністю та суперечить наведеним нормам міжнародного права. При цьому не має значення, на чию користь відбирається таке майно: на користь винної особи чи інших осіб - для начальника, для військового підрозділу тощо. Якщо ж відібрання майна було викликане дійсно воєнною необхідністю, то ця обставина виключає відповідальність за ст. 433 КК.

Про розбій див. коментар до ст. 187 КК.

При кваліфікації зазначених дій за ст. 433 КК не вимагається додаткової кваліфікації за статтями чинного Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти особи та власності.

Склад злочину є формальним. Виконання зазначених у диспозиції статті дій, незалежно від наслідків, які настали, утворює закінчений склад злочину.

             Суб’єктивна сторона злочину передбачає вину у формі прямого умислу.

             Суб’єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець Збройних Сил України та інших військових формувань, що перебуває в районі воєнних дій.