Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а так само з радіоактивними матеріалами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або створило небезпеку для довкілля, -
карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, -
карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.
(Стаття 414 в редакції Закону України № 1071-У від 24 травня 2007р.)
Об’ єктом злочину є встановлений порядок поводження зі зброєю, боєприпасами, речовинами і предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих, а також безпека і здоров’ я громадян, у тому числі і самих військовослужбовців. Цей порядок визнач а ється військовими статутами та іншими нормативними актами (постановами, керівництвами, курсами стрільб для різних видів зброї), в яких міститься перелік правил, що забезпечують безпечні умови поводження зі зброєю, відповідними речовинами і предметами (статті 11, 144-154 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999р.; статті 2, 4, 5 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.; Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995р.; Положення про порядок застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони державного кордону і виключної
(морської) економічної зони України: затв. Постановою КМУ від 2 липня 1998 р.; Правила застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Прикордонних військ, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України: затв. наказом Держкомкордону від 29 жовтня 1998р.; Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України: затв. наказом СБУ від 31 березня 1999 р.; Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Прикордонних військ України: затв. наказом Держкомкордону від 28 серпня 1999р.; Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України: затв. наказом МО від 6 лютого 2001 р.).
Під зброєю у цій статті розуміють табельну вогнепальну та іншу підвищеної небезпеки зброю (наприклад, реактивна, ракетна), що є на озброєнні військової частини.
Порушення правил поводження з мисливською зброєю не утворює складу злочину, передбаченого ст. 414 КК.
Боєприпаси - це складова частина озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили і техніки, руйнування споруд. До боєприпасів віднесено артилерійські і реактивні снаряди, головні частини ракет і торпед, бойові патрони до стрілецької зброї, гранати, бомби, міни тощо (ст. 1 Закону України «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21 вересня
2000 р.).
Вибухові речовини - це хімічні сполуки або їх суміші, здатні під дією удару, наколювання, тертя та підігріву вибухати. До цих речовин належать, наприклад, порох, аматоли, тетрил, тротил, пікринова кислота, гримуча ртуть тощо (ст. 1 Конвенції про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення від 1 березня 1991 р.).
Іншими речовинами і предметами, які становлять підвищену небезпеку для довкілля, визнаються будь-які штатні технічні засоби, що є у військовій частині і мають властивість при порушенні правил поводження з ними уражати (спричиняти ушкодження, порушувати функції, впливати на здоров’я) тих, хто перебуває в зоні їх дії.
Радіоактивні матеріали - це матеріали природного або штучного походження, які містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, що являють джерело іонізуючих випромінювань і тому є небезпечними для оточуючих (Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України: затв. наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 травня 2000 р.).
Об’єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих та настання шкідливих наслідків.
Якщо тілесні ушкодження (незалежно від ступеня тяжкості) спричинені одній людині, то вчинене кваліфікується за ч. 1 ст. 414 КК. Наслідком цього злочину за ч. 1 ст. 414 КК є також створення небезпеки для довкілля.
При спричиненні тілесних ушкоджень кільком особам (двом або більше) відповідальність настає за ч. 2 ст. 414 КК. За цією ж частиною кваліфікуються порушення правил поводження зі зброєю або речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку, якщо наслідками була смерть однієї людини.
Якщо наслідком злочину була смерть двох і більше людей, діяння кваліфікується за ч. 3 ст. 414 КК. За цією ж частиною особа несе кримінальну відповідальність у випадках настання інших тяжких наслідків.
Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику матеріальну шкоду, але за тієї умови, що утворюється загроза спричинення шкоди життю і здоров’ю оточуючих.
Суб’єктивна сторона злочину - необережна форма вини.
Суб’єктом злочину є військовослужбовець, який за характером служби або через інші обставини володіє зброєю, боєприпасами, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
Якщо наслідком злочину стала смерть потерпілого або спричинення тяжких тілесних ушкоджень, додаткової кваліфікації за статтями, які передбачають відповідальність за злочини проти особи, не вимагається.
Коли внаслідок порушення правил поводження зі зброєю або іншими предметами не лише настали шкідливі наслідки щодо людей, але й спричинена істотна шкода військовій техніці, дії особи кваліфікуються за сукупністю злочинів - за ст. 414 і ч. 2 ст. 413 КК.
Якщо порушені не правила поводження зі зброєю і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, а порядок їх застосування у зв’язку з несенням спеціальної служби (вартової, вахтенної, патрульної, на бойовому чергуванні тощо), то відповідальність настає не за ст. 414 КК, а за відповідною статтею, яка передбачає відповідальність за порушення порядку несення спеціальних служб.
Розмежування між складами злочинів визначається особливим суб’єктом і особливим способом заподіяння необережних тілесних ушкоджень або смерті. За статтею 414 КК кваліфікуються дії тільки військовослужбовця і тільки у випадку, воли він спричинив необережні тілесні ушкодження або смерть внаслідок порушення правил поводження з табельною зброєю або речовинами і предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих і володільцем яких є військове відомство. Дії військовослужбовця, що спричинив з необережності тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження або смерть потерпілому іншимим шляхом, кваліфікуються за відповідними статтями чинного Кодексу.