Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна -

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
 

             Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним спосо­бом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

             Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

             Об’єктом злочину є встановлений порядок зберігання військового майна, який зобов’язує кожного військовослужбовця дбайливо берегти зброю, техніку, бойові припаси та інше військове майно, правильно користуватися ними, обслуговувати їх і експлуатувати, охороняти від псування, втрати, знищення та пошкодження.

Предмет злочину - військове майно, тобто будь-який предмет, який перебуває у віданні та на балансі військової частини (установи, організації) Збройних Сил Укр аїни та інших військових формувань і може бути використаний для ведення бойо­вих дій, бойової підготовки військ або їх забезпечення. У диспозиції ст. 411 КК конкретизовано лише певні види військового майна - зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка тощо. Проте військовим майном є і бу­динки, інженерні споруди, комунікації, продовольство, тварини, речове та інше майно.

Майно, що не належить військовій частині, не належить до військового. У такому разі його умисне пошкодження (наприклад, автомобіля, тимчасово наданого для перевезення майна або особового складу) повинно кваліфікуватися не за ст. 411, а за ст. 194 КК.

Не утворює складу злочину, передбаченого ст. 411 КК, знищення або пошкоджен­ня особами офіцерського складу, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями за контрактом предметів військового обмундирування, виданих їм в особисту власність. Проте знищення та пошкодження будь-яким військовослужбовцем предметів, які передбачені для видачі названим категоріям в особисту власність, але зберігаються на складах, підпадає під ознаки цього злочину, оскільки до моменту видачі це майно належить військовій частині.

Для кваліфікації за ст. 411 КК не має значення, належало знищене або пошкодже­не майно тій військовій частині, де проходить службу військовослужбовець, чи іншій військовій частині, перебувало воно в індивідуальному чи колективному користуванні або зберігалося на складі.

             З об’єктивної сторони злочин полягає у знищенні або пошкодженні зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна.

Знищення означає таку форму впливу на майно, за якої воно повністю стає непридатним для використання за цільовим призначенням і не підлягає відновленню. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Під втратою цінності майна слід розуміти випадки, коли майно фізично не перестає існувати, але ста є непридатним для використання або, не втрач аючи своїх функціональних (споживчих) якостей, стає недоступним для користування.

При пошкодженні майно набуває стану, за якого втрачає повністю чи частково свої функціональні якості (наприклад, зброя не стріляє або стріляє із значними відхилен­нями) або втрачає свою форму (деформація кузова автомобіля, хоча сам автомобіль рухатися може). Проте на відміну від знищення при пошкодженні предмет підлягає відновленню (ремонту), після чого може використовуватися в подальшому за своїм функціональним призначенням.

Ступінь пошкодження майна не впливає на кваліфікацію злочину. Однак, якщо буде визнано, що пошкодження майна призвело до заподіяння військовій частині великої матеріальної шкоди (поряд з іншими чинниками може враховуватися і ступінь пошкодження), яка може розцінюватися як тяжкі наслідки, то дії винного кваліфікуються за ч. 2 ст. 411 КК.

Знищення та пошодження військового майна може бути вчинено різними способами: ударом, підривом, дією хімічних речовин, за допомогою різних засобів, що також для кваліфікації за ст. 411 КК значення не має і додаткової кваліфікації за іншими відповідними статтями чинного Кодексу не потребує. Проте вчинення цих дій шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом визнано більш суспільно небезпечним і обумовлює кваліфікацію за ч. 2 ст. 411 КК (Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: затв. Постановою КМУ від 21 серпня 2001 р.; Положення про роз­слідування та облік аварій на об ’єктах Служби безпеки України: затв. наказом СБУ від 5 жовтня 1999 р.).

У пункті 3 ППВСУ «Про судову практику в справах про знищення та пошкоджен­ня державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» від 2 липня 1976р. визначено, що умисним знищенням або пошкодженням державного майна шляхом підпалу є зни­щення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю та здоров ’ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, яке не створювало такої загрози (наприклад, спалення предмета у печі), не може розглядатися як кваліфікуюча ознака і тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 411 КК.

Інший загальнонебезпечний спосіб - це будь-який спосіб знищення або пошко­дження майна, внаслідок якого створюється загроза життю та здоров’ю людей або заподіяння значних матеріальних збитків (вибух, затоплення тощо).

Умисне знищення чи пошкодження викраденого військового майна не потребує додаткової кваліфікації за ст. 411 КК, оскільки викрадення передбачає можливість використання викраденого на свій розсуд.

У випадку якщо умисне знищення чи пошкодження одного військового майна пов’язано з пошкодженням іншого військового майна (наприклад, військовослужбо­вець з метою викрадення випилює переговорний блок, пошкоджуючи тим самим пульт управління), то дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів - як розкрадання та умисне знищення чи пошкодження майна, тобто за статтями 410 та 411 КК.

За сукупністю злочинів кваліфікується й умисне знищення чи пошкодження вій­ськового майна, якщо воно було взяте не з метою його розкрадання (наприклад, по­шкодження автомобіля під час його угону).

Умисне знищення чи пошкодження військового майна може бути пов’язане з по­рушенням спеціальних правил несення військової служби (правил несення караульної, внутрішньої та інших видів служби, правил водіння та експлуатації машин та ін.). У цих випадках можлива кваліфікація за сукупністю злочинів - наприклад, якщо вартовий пошкодив майно, що було під його охороною, то його дії кваліфікуватимуться за статтями 411 та 418 КК.

Під поняттям загибель людей слід розуміти заподіяння смерті хоча б одній людині.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти: велику матеріальну шкоду, спри­чинену військовій частині внаслідок знищення чи пошкодження військового майна (при цьому у кожному конкретному випадку необхідно враховувати розмір шкоди, у тому числі затрати на відновлення майна, збитки, спричинені діями осіб з рятування майна, - наприклад, діями пожежників під час гасіння пожежі, військову цінність та унікальність майна), зрив виконання завдання бойового, учбового, господарчого чи іншого характеру, спричинення тілесних ушкоджень.

Обов’язковим є встановлення причинного зв’язку між знищенням чи пошкоджен­ням майна і наслідками, що настали.

             Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу. При цьому особа або ставить за мету знищення чи пошкодження військового майна, або свідомо припускає такі наслідки. Винна особа усвідомлює, що знищенню чи пошкодженню підлягає саме військове, а не якесь інше майно. Якщо винний вважає, що ним знищується чи пошкоджується військове майно, а фактично таким воно не є, то вчинене слід розцінювати як замах на знищення чи пошкодження військового майна. І навпаки, знищення чи пошкодження військового майна, коли винний вважає його не військовим, а іншим (наприклад, таким, що перебуває у приватній власності), становить замах на знищення чи пошкодження чужого майна (ст. 194 КК).

Необережне знищення чи пошкодження військового майна кваліфікується за ст. 412 КК.

Важливе значення має встановлення мотиву знищення чи пошкодження військо­вого майна. Цей злочин може вчинятися з різних спонукань - помста, хуліганські мотиви та ін. Якщо ж знищення чи пошкодження військового майна вчинено з метою ослаблення держави, то дії винного повинні кваліфікуватися за ст. 113 КК (диверсія).

Необхідно враховувати, що у випадках загибелі людей або спричинення тілесних ушкоджень суб’єктивна сторона діяння винної особи характеризується тільки не­обережним ставленням до цих наслідків. Якщо умисне знищення чи пошкодження військового майна пов’язане з умисним спричиненням загибелі людей чи тілесних ушкоджень, то такі діяння необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 2 ст. 411 КК та відповідною статтею розд. XI чинного Кодексу, що передбачає відповідальність за злочин проти життя та здоров’я особи.

             Суб’єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець, а також військовозобов’язаний, призваний на учбові або перевірні збори. Питання співучасті інших осіб вирішуються на загальних підставах.

             Частина 3 ст. 411 КК передбачає спеціальний кваліфікований склад цього зло­чину, що полягає у вчиненні дій, визначених ч. 2 даної статті, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (про визначення цих понять див. коментар до ст. 401 КК).