Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайств

         Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шля­хом шахрайства -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

             Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням служ­бовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

             Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчи­нені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я по­терпілого, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

             Об’єктом цього злочину є право власності на військове майно (див. закони України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.; «Про правовий режим майна у Зброй­них Силах України» від 21 вересня 1999р.; «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999р.; «Про державну підтримку підприємств, на­уково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєпри­паси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21 вересня 2000р.; Постанову ВРУ «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23 червня 1995р.).

             Предмет злочину - зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова і спеціальна техніка чи інше військове майно.

Під зброєю слід розуміти тільке штатну вогнепальну та холодну зброю, яка є на балансі тієї чи іншої військової частини, тобто предмети, спеціально призначені для ураження живої цілі (ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, ви­буховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р.).

Бойові припаси - це патрони до зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, бойові частини ракет, а також інші вироби та знаряддя, що споряджені вибуховою речовиною та призначені для ведення стрільби або руйнування різноманітних об’ єктів.

Піротехнічні, імітаційні, навчальні, холості та інші подібні засоби, що не містять вибухових речовин, не належать до бойових припасів.

Вибухові речовини - це тверді, рідкі або у вигляді газу речовини та суміші, призначені для проведення вибухів і здатні до хімічної реакції без доступу кисню з виділенням газів з такою інтенсивністю, температурою та тиском, які здатні вико­нувати роботу метання та руйнування. До вибухових речовин належать, зокрема, тротил, гексоген, порох, динаміт, пропан-киснева суміш тощо. До вибухових речовин у розумінні ст. 410 КК також належать так звані знаряддя вибуху, що містять вибухо­ві речовини. Це вогнепровідні та детонуючі шнури, капсули, детонатори та ін. Поряд з цим не можуть розглядатись як вибухові речовини знаряддя вибуху, що не містять речовин, здатних до самостійного вибуху, - динамо-машини, елементи живлення тощо.

Про засоби пересування, військову, спеціальну техніку та інше військове майно див. коментар до статей 411-413 та 415 КК.

            Об’єктивна сторона цього злочину виражається у різних способах викрадення зазначених предметів: їх крадіжці, грабежі, привласненні, вимаганні, розбої, шахрай­стві, розтраті, заволодінні із зловживанням службовим становищем. Про ці ознаки див. коментар до статей 185, 186, 187, 189, 190 і 191 КК.

            Розкрадання деталей (складових частин) вогнепальної зброї та бойових припасів повинно оцінюватись залежно від того, який комплект деталей викрадений. Якщо викраденого комплекту деталей (складових частин) достатньо для складання придатних для використання зброї чи бойових припасів, вчинене слід кваліфікувати як закінчений злочин за ст. 410 КК. Під достатнім комплектом слід розуміти таку сукупність деталей (складових частин), яка дозволяє без додаткової доробки та пристосувань використовувати зброю для стріляння (наприклад, за наявності ствола та ударного механізму), а бойових припасів - за їх призначенням.

            У випадку коли з комплекту були викрадені окрема деталь або деталі (складові частини), що не є достатнім для складання зброї чи бойових припасів, і винна особа мала намір виготовити відсутні частини, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю за ст. 410 КК та як виготовлення чи замах на виготовлення зброї або бойових припасів (ст. 263 КК).

            Викрадення таких складових частин бойових припасів, які містять вибухові речовини, у будь-якому випадку утворює закінчений склад злочину, передбаченого ст. 410 КК, - розкрадання вибухових речовин.

            Коли винна особа викрала несправні зброю або бойові припаси, а також непридатні для використання вибухові речовини і при цьому помилялась стосовно їх якостей, вчи­нене слід розглядати як замах на розкрадання відповідних предметів чи речовин.

            Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Умис­лом особи охоплюються насамперед спеціальні ознаки предмета злочину. Мета та мотив можуть бути різними та для кваліфікації значення не мають.

            Суб’єктом злочину можуть бути військовослужбовці Збройних Сил Укр аїни та інших військових формувань.

            Кваліфікуючі ознаки: вчинення цих дій військовою службовою особою (ч. 2 ст. 410 КК); повторно (ч. 2 ст. 410 КК); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 410 КК); що заподіяла істотну шкоду (ч. 2 ст. 410 КК); в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 410 КК).

            Повторність у розумінні ст. 410 КК означає, що особа раніше вже вчинила розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин. При цьому не має значення, чи була ця особа засуджена за перший злочин, але не повинні скін­читися строки давності, а також строки погашення судимості.

            Про попередню змову групи осіб див. коментар до ст. 185 КК.

            Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.