• свобода вибору будь-яких незаборонених форм і засобів ведення передвиборної агітації;
• рівні можливості ведення передвиборної агітації для всіх активних суб'єктів виборчого процесу (кандидатів та політичних партій);
• неупереджене ставлення органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування до всіх без винятку кандидатів та політичних партій;
• надійний контроль за використанням коштів на проведення передвиборної кампанії.

Активним суб'єктам виборчого процесу- політичним партіям, виборчим блокам партій, що висунули списки кандидатів у депутати, а також окремим кандидатам у депутати. Президенти України, сільські, селищні, міські голови надається право користування засобами масової інформації з державною участю або з участю органів місцевого самоврядування за рахунок коштів, які виділяються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії.

Використання засобів масової інформації активними суб'єктами виборчого процесу передбачає розповсюдження політичної інформації та політичної реклами, але визначення цих понять чинне законодавство України не дає.

Виборче законодавство передбачає деякі обмеження в проведенні передвиборної агітації, основними з яких є:

• кандидати, які є працівниками відповідних засобів масової інформації, можуть використовувати ці засоби лише на умовах, визначених виборчою комісією для всіх кандидатів;
• агітація в недержавних засобах масової інформації обмежується лише розміром власного виборчого фонду на умовах рівної оплати за ефірний час або газетну площу для всіх кандидатів;
• забороняється проводити передвиборну агітацію особам, які не є громадянами України;
• забороняється розповсюдження анонімних агітаційних матеріалів або агітаційних матеріалів під псевдонімом та участь у передвиборній агітації державних установ, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;
• забороняється агітація в день виборів.

Виборче законодавство встановлює два види джерел фінансування передвиборної агітації:

• державні (кошти Державного бюджету України);
• недержавні (кошти політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів, пожертвування фізичних та юридичних осіб).

Державні джерела використовуються на покриття витрат Центральної, територіальних та окружних виборчих комісій та передбачають оплату таких послуг:

• друкування передвиборних плакатів політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у депутати;
• публікацію в газетах передвиборних програм політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у депутати;
• час мовлення на радіо і телебаченні;
• користування спорудами, приміщеннями, устаткуванням для проведення організованих виборчими комісіями зустрічей виборців з кандидатами в депутати та уповноваженими особами політичних партій, виборчих блоків партій.

За рахунок недержавних джерел формуються власні виборчі фонди. Закон забороняє робити внески до особистих виборчих фондів державним підприємствам, державним органам, установам і організаціям, органам місцевого самоврядування, а також іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, підприємствам з іноземними інвестиціями, благодійним організаціям та релігійним об'єднанням, підприємствам, організаціям та установам, що мають заборгованість перед бюджетами всіх рівнів (див., наприклад ст. 35 Закону України “Про вибори Президента України”).

Передбачаються також певні обмеження розмірів особистих виборчих фондів. Так, розмір особистого виборчого фонду кандидата у Президенти України не може перевищувати 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, пожертвування однієї юридичної або фізичної особи - 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Принципового значення набуває питання про контроль за джерелами надходження та використанням коштів власних виборчих фондів. Згідно з виборчим законодавством такий контроль здійснюється Центральною (п. 8 ст. 14 Закону “Про Центральну виборчу комісію”), територіальними та окружними виборчими комісіями, податковими органами, а також установами банків, де відкрито відповідний рахунок.

Під час виборів народних депутатів законодавство не встановлює верхньої межі фінансових витрат на проведення агітаційної кампанії і, відповідно, максимально дозволеного розміру власних виборчих фондів та максимальних розмірів пожертвувань фізичних та юридичних осіб. Водночас при місцевих виборах розмір власного виборчого фонду кандидата не може перевищувати 50 неоподатковуваних мінімумів.

Голосування, підрахунок голосів виборців, встановлення та оприлюднення результатів виборів

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування (при виборах Президента України з 8 до 20 години).

Дільнична виборча комісія зобов'язана сповістити виборців про час та місце голосування не пізніше, як за 15 днів до дня виборів.

Голосування відбувається в спеціально обладнаних приміщеннях. Кожний виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається.

Виборчі бюлетені видаються членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців по відповідній виборчій дільниці за умови пред 'явлення виборцем документа, який посвідчує його особу. Дільнична виборча комісія зобов'язана забезпечити можливість взяти участь у голосуванні всім виборцям, у тому числі й тим, які за станом здоров'я не можуть прибути до приміщення для голосування - за їх письмовою заявою дільнична виборча комісія за три дні до дня виборів складає список таких виборців, визначає час і не менше трьох членів виборчої комісії (при місцевих виборах достатньо двох), які організовують голосування в місцях перебування таких виборців.

Виборчі бюлетені заповнюються виборцем у спеціально обладнаній кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні виборчих бюлетенів забороняється присутність інших осіб.

Підрахунок голосів здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні. Під час підрахунку голосів ніхто не має права робити будь-які позначки, записи на бюлетенях для голосування. Процедура підрахунку голосів передбачає послідовне виконання таких дій:

• встановлення загальної кількості виборців по виборчій дільниці на підставі списку виборців;
• встановлення кількості виборців, котрі отримали виборчі бюлетені, шляхом підрахунку кількості контрольних талонів з підписами виборців та відповідних членів комісії;
• пакування та опечатування контрольних талонів і невикористаних виборчих бюлетенів (разом з контрольними талонами цих бюлетенів);
• перевірка цілісності печаток або пломб на виборчих скриньках;
• відкриття виборчих скриньок;
• сортування виборчих бюлетенів;
• встановлення шляхом підрахунку (окремо) загальної кількості виборчих бюлетенів;
• визначення кількості недійсних бюлетенів);
• занесення до протоколу дільничної виборчої комісії кількості недійсних бюлетенів;
• пакування недійсних виборчих бюлетенів;
• підрахунок (окремо) кількості голосів, поданих за кожного кандидата в депутати та за кожен список кандидатів у депутати від політичної партії, виборчих блоків партій;
• пакування (окремо) виборчих бюлетенів з голосами “за” кожного кандидата та “за” відповідні списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій.

Підрахунок голосів починається одразу після закінчення часу голосування і проводиться без перерви до оформлення протоколів дільничної виборчої комісії.

Дільнична виборча комісія складає два протоколи (кожний у трьох примірниках: перший разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів негайно надсилається до окружної виборчої комісії, другий - зберігається у секретаря дільничної виборчої комісії, третій - відразу вивішується для загального ознайомлення).

Встановлюють результати виборів Центральна виборча комісія (при виборах Президента України та в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі при виборах народних депутатів), територіальні та окружні виборчі комісії.

При цьому встановлення результатів виборів у багатомандатному виборчому окрузі базується на засадах пропорційного представництва політичних партій, виборчих блоків партій з урахуванням загороджувального чотирьох відсоткового бар'єру. Розподіл депутатських мандатів між політичними партіями, виборчими блоками партій, які подолали загороджувальний бар'єр, здійснюється із застосуванням правила виборчої квоти, яке полягає в тому, що:

• спочатку обчислюється виборча квота - мінімальна кількість голосів, необхідна для обрання одного депутата. При цьому застосовується метод Томаса Хейра, за яким кількість голосів ділиться на 225 - число мандатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Дробові залишки від ділення відкидаються;
• кількість голосів, поданих за список кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку партій ділиться на обчислену виборчу квоту. Отримане ціле число і є кількість мандатів цієї партії, виборчого блоку партій;
• подальша доля мандатів, які залишилися нерозподіленими після попередньої операції, визначається згідно з правилом найбільшого залишку: списки політичних партій, виборчих блоків партій, які мають більші порівняно з іншими дробові залишки, отримують по одному депутатському мандату, починаючи зі списку, що має найбільший дробовий залишок.

Розподіл місць усередині списку політичної партії, виборчого блоку партій здійснюється таким чином: обраними вважаються кандидати в депутати, порядковий номер яких у списку політичної партії, виборчого блоку партій менше або дорівнює кількості мандатів, отриманих цією політичною партією, виборчим блоком партій. При цьому в списку пропускаються кандидати, обрані в одномандатних округах.

Встановлення результатів виборів Президента України, народних депутатів у одномандатних виборчих округах та місцевих виборів здійснюється на засадах мажоритарної виборчої системи відносної більшості. Так, обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Список використаної літератури:

1. Конституція України

2. Закон України "Про Центральну виборчу комісію"

3. Закон України "Про вибори Президента України"

4. Закон України "Про вибори народних депутатів України"

5. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"

6. Закон України "Про місцеве самоврядування"

7. Закон України "Про об’єднання громадян"

8. Науково-практичний коментар до Закону України "Про вибори народних депутатів України"/ За редакцією Голови Центральної виборчої комісії України, Рябця М.М. - К.: Український інформаційно-правовий центр, 2002.

9. "Конституційне право України"/ За редакцією В.Ф.Погорілка –  К.: Наукова Думка, 2000.

10. Кравченко В.В. "Конституційне право України", Київ: Атіка, 2000

11. Лінецький С.В., Мельник М.І., Ришелюк А.М. "Конституційне законодавство України". – К.:Атіка, 2000.

12. "Основи конституційного права України"/ За редакцією академіка АПрН України, професора Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997.