Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Умови праці – стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за основними видами економічної діяльності.

Конвенція ООН про права дитини визначає право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання роботи, яка може становити небезпеку для її здоров’я, перешкоджати її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку. Конвенція ООН про права дитини зобов’язує держави-учасниці захищати дітей від експлуатації у будь-якій формі, здатній завдавати їм моральної, фізичної, психічної чи іншої шкоди (ст.6, 19, 24, 27, 31, 32, 35, 36).

Регулювання трудових відносин на загальнодержавному рівні відбувається на основі положень міжнародного права у цій сфері. У ст.43, ст.52 Конституції України вказано, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, експлуатація дитини переслідується за законом.

У Кодексі Законів про Працю, прийнятому 10 грудня 1971 року, і чинному на сьогодні із змінами та доповненнями, Законах України "Про зайнятість населення" від 1 березня 2001 року, "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 року, "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року та інших нормативно-правових документах нашої держави визначено норми, що стосуються праці неповнолітніх.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону дитинства" від 3 лютого 2005 року до найгірших форм дитячої праці належать:

• усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
• використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
• використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
• робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Злочини, змістом яких є експлуатація неповнолітніх шляхом використання їх праці, котра може зашкодити здоров’ю, фізичному розвитку або освітньому рівню дітей, передбачені ст. 150 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. Зокрема, в ч.2 ст.150 КК України обумовлено відповідальність за сексуальну експлуатацію неповнолітніх, використання їх у порнобізнесі.

Захист прав неповнолітніх у сфері трудових відносин гарантований нормами законодавства про працю. Зокрема, Кодексом законів про працю України передбачено ряд вимог, які забезпечують соціально-правовий захист осіб віком до 18 років.

Неповнолітні у трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України (ст.187).

При прийнятті на роботу випробування особам до 18 років не встановлюється (ст.26).

Для неповнолітніх скорочено тривалість робочого часу на 1 годину. Особи віком від 16 до 18 років працюють 36 годин на тиждень, а від 15 до 16 років – 24 години (ст.56).

Заборонено залучення неповнолітніх до роботи в нічний час, до надурочних робіт, у вихідні дні (ст.55, 63, 71).

Не допускається прийняття на роботу осіб, молодших за шістнадцять років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після досягнення ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (188).

На кожному підприємстві, в установі й організації ведеться спеціальний облік працівників, які не досягли 18-річного віку (ст.189).

Забороняється праця неповнолітніх на важких роботах і з шкідливими або небезпечними умовами праці (ст.190).

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року затверджено Перелік важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, в якому заборонено застосування окремих видів праці для неповнолітніх, а наказом Міністерства охорони здоров’я від 22 березня 1996 року – "Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми".

У ст. 11 Закону України "Про охорону праці" від 21 листопада 2002 року акцентується, що порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30 грудня 1994 року затверджено Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки.

Для осіб до 18 років передбачається щорічне проведення медичного огляду (ст.191).

Виходячи також з вимог Закону "Основи законодавства України про охорону здоров’я", усі особи до 18 років приймаються на роботу лише після медичного огляду.

Заробітна плата працівникам до вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст.194).

Законодавством встановлено, що районні держадміністрації та міські ради повинні затверджувати квоти робочих місць для працевлаштування молоді (ст.196).

Згідно із Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 2001 року квота для соціально незахищених категорій населення встановлена у розмірі 5%. У ст.21 Закону України "Про охорону дитинства" наголошується, що участь у трудовій діяльності дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.

Звільнення працівників молодших вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах неповнолітніх (ст.198).

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю осіб віком до 18 років, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст.199).