Це знаходить своє відображення у наданні одним суб'єктам суспільних відносин певних прав і в накладанні на інших певних обов'язків, пов’язуючи їх тим самим взаємними правами і обов'язками. При цьому можливості права в регулюванні суспільних відносин не свавільні і не безмежні.

Правове регулювання обумовлено деякими об'єктивними та суб’єктивними чинниками. Такими чинниками виступають наступні фактори:

• рівень економічного розвитку суспільства;
• соціальна структура суспільства;
• рівень зрілості, стабільності суспільних відносин;
• рівень правової культури громадян і посадових осіб;
• рівень визначеності предмета, засобів і методів правового регулювання.

Потрібно мати на увазі, що у реальному житті вплив права на суспільні відносини не обмежується юридичною стороною. Право також має виховне та інформаційне значення. Ось чому потрібно розрізняти два явища: правовий вплив і правове регулювання. Ці явища різняться, по перше, за предметом своєї спрямованості. Предмет правового впливу є значно ширшим, ніж предмет правового регулювання.

Це, зокрема, є коло економічних, політичних, соціальних та інших відносин, що безпосередньо правом не регулюються, але на які воно впливає. По-друге, вони різняться за своїм механізмом. Якщо правове регулювання здійснюється за допомогою виключно юридичних засобів, то правовий вплив - за допомогою і неюридичних (соціальних, ідеологічних, психологічних та інших) механізмів. Тобто правовий вплив - це дія права на широке коло суспільних відносин, свідомість і поведінку людей за допомогою не правових (соціальних, ідеологічних, психологічних та інших) механізмів. При цьому діє не право, як сукупність норм, безпосередньо, а скоріше «дух права».

Правове регулювання - це дія на суспільні відносини за допомогою певних юридичних засобів, насамперед норм права. В умовах формування в Україні основ правової держави роль і значення правового регулювання суспільних відносин набуває особливої актуальності. Адже головною ознакою моделі держави, що характеризується як правова, виступає саме ознака високої правової урегульованості суспільних відносин. Тому питання підвищення ролі права постають у центрі уваги і відображуються у найважливіших державних і громадських документах.

Предметом правового регулювання є суспільні відносини, які характеризуються такими ознаками:

• Право регулює відносини, що виникають між людьми та іх об'єднаннями. Не є предметом правового регулювання явища об’єктивної дійсності, що розвиваються за законами природи -фізичні, хімічні, біологічні процеси, стихійні явища землетруси, повені, тощо. Однак, деякі з цих явищ, або іх наслідки можуть враховуватися як юридичні факти (наприклад, порядок виплати страхових сум за збитки, що завдані землетрусом чи іншими стихійними явищами).
• Право регулює відносини, суб'єкти яких є свідомими і вольовими їх учасниками. Право не може регулювати дії, що не залежать від свідомої волі людини - психічно-хворих, або людей, які знаходяться під гіпнозом.
• Право регламентує найважливіші суспільні відносини, які мають принципове значення для держави, об’єднань людей чи конкретних осіб. Коло таких людей не постійне. Воно змінюється залежно від конкретних умов того чи іншого етапу розвитку суспільства.
• Право регулює ті відносини, що об'єктивно потребують і піддаються юридичній регламентації. Дружба, любов, особисті почуття, що виникають між людьми, не можуть підлягати правовому регулюванню і підпадають під дію інших соціальних норм - моралі, звичаїв.

Таким чином, предметом правового регулювання є найважливіші для держави та об'єднань людей і конкретних осіб суспільні відносини, що об’єктивно потребують і піддаються юридичному регулюванню і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками.

Слід мати на увазі, що з розвитком суспільства змінюється і предмет правового регулювання. Одні відносини відмирають і тому виходять зі сфери правового регулювання (наприклад, відносини, що пов'язані з існуванням спадкової монархії), інші - починають активно впливати на життя суспільства, і тому виникає потреба в їх правовому врегулюванні (взаємовідносини з навколишнім середовищем, використання ЕОМ та ін). Структура (устрій) правового регулювання характеризується перш за все методами та заходами регулювання. Методи правового регулювання - це конкретні заходи юридичного впливу, що характеризують використання в тій чи іншій сфері суспільних відносин певного комплексу юридичних прийомів впливу. Методи субстанціональні, невід'ємні від правової матерії. Вони виражають зміст того чи іншого юридичного режиму регулювання. Розглядаючи методи правового регулювання як реальні юридичні явища, необхідно вказати на деякі первинні методи, які визначають головне в правовому статусі суб'єктів, в їх юридичних позиціях. А саме:

• централізоване імперативне регулювання (метод субординації), при якому регулювання зверху донизу виконується на владно-імперативних засадах, юридична енергія надходить тільки зверху, від державних органів і, відповідно, положення суб’єктів характеризується відношеннями субординації;
• децентралізоване, диспозитивне регулювання (метод координації), при якому правове регулювання також визначається і внизу, на його процес впливає активність всіх учасників правових відносин, їх правомірні дії також виступають як індивідуальне джерело юридичної енергії і, відповідно, положення суб'єктів характеризується відношеннями координації, наданням конститутивного юридичного значення їх поведінці.

В юридичній сфері ці первинні методи і залежності від характеру регулюємих відносин виступають у різних комбінаціях, варіаціях, але з перевагою одного з них в найбільш чистому вигляді. Вказані первинні методи знаходять вираз в адміністративному праві (централізоване регулювання - метод субординації) і в цивільному праві (децентралізоване регулювання-метод координації).

Щодо конкретних суспільних відносин, правове регулювання здійснюється за допомогою таких прийомів або заходів:

Дозвіл - тобто надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Це ключовий елемент правового регулювання, який визначає правовий засіб, що забезпечує соціальну свободу і активність людини. З юридичного боку дозволи знаходять вираз у суб'єктивних правах на особисту активну поведінку. Юридичні дозволи виражаються в законах, в інших нормативних актах. Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього засобу може бути будь-яка правова норма, що надає суб'єкту право на одержання тих або інших благ.

Зобов’язання - це юридичне закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах, обставинах. Наприклад, покладення обов'язку забезпечення обвинуваченому права на захист, обов’язок своєчасного виконання договірних зобов'язань.

Заборона - це юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Це необхідний, важливий засіб забезпечення організованості суспільних відносин, охорони прав і законних інтересів громадян, громадських організацій, суспільства у цілому, створення «бар'єра» для небажаної, соціальне шкідливої поведінки.

Для юридичних заборон характерна фіксуюча функція і тому з юридичного боку заборони знаходять вираз у юридичних зобов'язаннях пасивного змісту. Таким чином, заборона в праві - це юридичний обов'язок. Своєрідність змісту заборон, що виражаються у пасивній поведінці, тобто відсутності дій тих чи інших осіб по відношенню до певних питань ставить заборони в особливе становище. Це передумовлює особливості багатьох юридичних засобів і механізмів, зокрема їх гарантію за допомогою юридичної відповідальності, їх реалізацію в особливій формі - у формі додержання. Заборони в праві несуть заряд юридичної відповідальності - кримінальної, адміністративної, цивільної. Як приклади заборони можуть бути положення норм права про заборону пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми Особливої частини Кримінального кодексу також фактично є заборонами, адже, встановлюючи відповідальність за певні дії, вони тим самим їх забороняють.

Наведені засоби так чи інакше пов'язані з суб'єктивними правами. Причому, у випадку дозволу суб'єктивне право (включаючи право вимоги) складає самий зміст цього засобу правового регулювання, тоді як у випадку зобов’язання чи дозволу право вимоги належить іншим особам, його зміст полягає у тому, щоб забезпечити виконання активного (зобов'язуючого) чи пасивного (забороняючого) юридичного обов'язку.

Засоби правового регулювання (дозвіл, зобов’язання, заборона) з найбільшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв'язку. Так, дозвіл суб'єкту певної поведінки буде реальним лише за наявності обов'язків інших суб'єктів задовольняти потреби, які в цьому зв'язку виникли в уповноваженого суб'єкта. Крім засобу правового регулювання визначають і його типи, під якими розуміють особливості загального порядку регулювання того, на чому базується правове регулювання в даному конкретному випадку: - дозволу чи заборони. Відповідно до цього існують такі випадки правового регулювання:

• Загальний дозвіл - це тип правового регулювання, який базується на своєрідній презумпції дозволу виконувати ті чи інші дії. Виняток становлять випадки прямої заборони законом тих або інших дій. Отже, цей тип правового регулювання виходить з формули: дозволено все, окрім того, що прямо заборонено законом.
• Звільнення від заборони - це тип правового регулювання, основу якого складає загальна заборона певних видів дій, але при цьому формулюється конкретне звільнення від неї, тобто робиться виняток із загальної заборони. В цьому типі правового регулювання реалізується принцип: заборонено все, за винятком того, що прямо дозволено законом.

Поняття механізму правового регулювання. Загальні та специфічні ознаки права як регулятора суспільних відносин

Поняття правового регулювання

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи шляхом використання влади, а право - шляхом нормативного регулювання. З самого початку воно покликане бути стабілізуючим та примирюючим фактором дякуючи заключним у ньому принципам свободи та справедливості.

Правове регулювання - це здійснюване державою при допомозі права і сукупності правових засобів у порядкування соціальних відносин ,їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Ознаки правового регулювання:

• Правове регулювання - різновид соціального регулювання;
• За допомогою правого регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правої форми , що з самого початку носить державне - владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої і належної поведінки;
• Правове регулювання має конкретний характер, так як завжди пов'язане з реальними відносинами;
• Правове регулювання має цілеспрямований характер - направлене на задоволення законних інтересів суб’єктів права;
• Правове регулювання гарантує доведення норм право до їх виконання;
• Правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність.

Правовий вплив - це взятий в єдності і багатоманітності весь процес впливу права на громадське життя, на свідомість і поведінку людей за допомогою як правових, так і не правових засобів.

Правовий вплив на людину здійснюється по двом каналам: