В таких законах повинні бути оптимально збалансовані права і законні інтереси як громадянина, так і держави. В останні роки головний акцент ставився на права й свободи людини, а права держави й суспільства в цілому ігнорувались. Повинно ж бути так, щоб був паритет прав і обов'язків держави, суспільства й громадянина.

Законність - не тільки метод або режим діяльності державних органів і громадян. Законність - це складне соціальне явище, яке потрібно відрізняти від аналогічних соціальних явищ таких, як право, законодавство, правопорядок.

Першою й найголовнішою вимогою законності є добре продумана система правових демократичних законів і інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить вся діяльність правоохоронних органів, громадських організацій, державних і приватних підприємств. "Який закон - такий і суд", - такий принцип був проголошений в нашій пресі. Діяльність суду повністю залежить від якості законів. Закони повинні бути ясні, однозначні,  доступні для всіх громадян і посадових осіб. Вони повинні бути такі, щоб не можна було застосувати дореволюційний афоризм: "Закон як дишло - куди повернув, туди і вийшло". В Україні проходить повне оновлення системи законодавства, почалась правова реформа, хоча і з великими труднощами.

Другою вимогою законності є відповідність підзаконних нормативних актів законам і Конституції. В минулому такі акти називали «надзаконними», оскільки вони суперечили законам і реалізовувались в першу чергу. Крім того, вони видавались, виходячи із відомчих інтересів і всупереч інтересам всього суспільства й народу.

Третьою вимогою законності є чітке формулювання і закріплення компетенції, функціональних прав і обов'язків всіх державних органів і їх посадових осіб, підприємців і організацій, політичних партій і громадських об'єднань, їх, правового статусу. Важко визначити, хто і які має права і обов'язки, що і коли повинен робити, як виконувати, дотримуватись й використовувати закони.

Законність - це є одночасно метод і режим діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин. Це процес реалізації правових норм на підставі автономного, імперативного, дозволяючого й заохочуючого методів правового регулювання. Результатом цього процесу є стан правопорядку, стан правовідносин суспільства.

Таким чином, законність - це особливий режим або процес діяльності держави й інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьох основних вимог:

• 1)наявність добре продуманої системи правових законів і незаконних нормативно-правових актів;
• 2) точне і повне закріплення правового статусу (прав і обов'язків) всіх учасників правовідносин;
• 3) точне і неухильне виконання і дотримання законів та інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадянами.

Проф. Рабінович П.М. дає інше визначення: законність - це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма

суб'єктами права.

Визначення законності можна дати й інше, оскільки це багатогранне явище, яке зводиться до діяльності державних і інших органів і організацій по неухильному дотриманню й виконанню правових законів.

Законність - один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямком формування правової держави.

Усі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інтересів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відповідних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотримуватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності.

Отже, законність - це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне й неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави.

Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та іншими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни.

Законність означає, що при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба із різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушенням прав і законних інтересів громадян, а також з неправомірною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність відображує факт відповідності поведінки суб'єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяння у суспільстві.

Законність нерозривно пов'язана з демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність, покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня демократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважливіша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.

На жаль, упродовж багатьох років у нашій країні законність попиралася, І долю країни, всього народу вершив не закон, а особисті амбіції окремих осіб, переважав підхід з позицій партійно-номенклатурної доцільності, а право, закон займали другорядні позиції. Результати цієї протиправної діяльності ще й нині відчуваються у нашій країні.

Динамізм законодавства при стабільності основних його принципів та інститутів, чіткість, якість, конкретність закону, відсутність у ньому "загальних місць", нічим не підкріплених декларацій і закликів, - важливий показник правової культури суспільства, вагома гарантія від волюнтаризму та свавілля. Проте, сучасне законодавство не позбавлене цих недоліків. Так, багатьом чинним законам бракує чіткості, багато з них містять формулювання, що дають можливість виконавцям широко трактувати положення даних законів. Зовсім неприпустимо, коли загальнодержавні рішення перекроюються на відомчому чи місцевому рівнях. Безглузді заборони і обмеження гальмують суспільне корисні ініціативи. Вони лише породжують бюрократизм і безвідповідальність, з одного боку, корупцію - з іншого.

Уся діяльність у сфері правового регулювання має бути зорієнтована на принципи законності, їх практичну реалізацію. Принципи законності - це ті основні начала, керівні ідеї і основоположні вимоги, що розкривають її сутність, основу її змісту як обов'язкового режиму державного і суспільного життя.

Основними принципами законності є:

• нерозривний зв'язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії;
• обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських організацій;
• забезпечення верховенства закону в системі правових актів;
• зв'язок законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб;
• неприпустимість протиставлення законності й доцільності; - єдність законності та справедливості;
• встановлення дійового контролю і нагляду за дотриманням законності;
• участь мас у діяльності по забезпеченню законності;
• невідворотність відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності.

Особливо варто підкреслити, що і законність у цілому, і всі без винятку принципи законності мають за мету забезпечення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу. Саме на цю мету зорієнтований режим законності

дійсно демократичного суспільства, правової соціальної держави, формування якої є глобальним завданням українського суспільства.

Реалізація режиму законності у країні базується на системі гарантій, дієвість яких покликана зробити законність реальною. Гарантії законності - це позитивні об'єктивні умови, що сприяють підвищенню рівня розвитку суспільства, добробуту народу, а також спеціальні юридичні засоби і способи, через які забезпечується режим законності у країні. На жаль, дані об'єктивні умови (економічні, соціальні, політичні і ті, що стосуються рівня розвитку суспільної свідомості) у кожному суспільстві далекі від ідеальних у плані гарантій законності. Тому зміна в позитивний бік - питання законності в Україні.

Дещо про спеціальні юридичні засоби. Такими є:

• Чіткість і конкретність норм чинного права, ефективність санкцій, що захищають ці норми. Дотримання  правових норм гарантується можливістю застосування у випадку їх порушення тих чи інших форм державного примусу, юридичної відповідальності. Окремо слід відзначити, що в системі українського права, як і права деяких інших держав, є галузі й інститути права, котрі містять норми, що регулюють саме питання різноманітних форм відповідальності за певні правопорушення (кримінальне право, інститут матеріальної відповідальності у цивільному праві і т. ін.).
• Виконання правосуддя як спеціальної форми універсальної, здійснюваної на основі права і справедливості діяльності судів, котра забезпечує реалізацію чинного права, захист прав і свобод громадян.
• Здійснення вищого нагляду за точним і однаковим виконанням законів з боку органів прокуратури.
• Діяльність державних інспекцій та контрольно-ревізійного апарату, котрі в межах своєї компетенції здійснюють роботу по запобіганню, виявленню і припиненню порушень законності у різних сферах державного і суспільного життя. В результаті дотримання режиму законності у суспільстві встановлюється правовий порядок (правопорядок). Останній слід визначити як систему суспільних відносин, будь-яких інших дій, що мають правове значення і здійснюються у суспільстві відповідно до вимог норм права.

Законність - це принцип діяльності, режим дій, відносин.

Правопорядок - це результат реалізації цього принципу, режиму, дотримання законності.

Режим законності являється необхідним елементом політичного режиму. Законність безпосередньо зв'язана з відповідним демократичним режимом. Цей зв'язок проявляється в тому, що законність - це дотримання і виконання демократичних правових законів. Вона опирається на демократичну рівність громадян перед законом, на рівність основних прав і обов'язків. Згідно з Конституцією України і Законами про вибори в вищі і місцеві органи влади всі громадяни України мають рівні права обирати й бути обраними в представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування.