У законах та інших нормативних актах визначено структуру державних та громадських організацій, Їх компетенцію, демократичну основу їх взаємовідносин. Можна сказати, що врегульованість і порядок досягаються безпосередньо через реалізацію вимог права в поведінці різноманітних суб'єктів суспільних відносин як у взаємовідносинах держави з окремими громадянами, у взаємовідносинах громадян, так і у взаємовідносинах державних органів і громадських організацій.

Створення певного порядку в суспільних відносинах за допомогою правових норм є однією з найважливіших властивостей державної влади. Правовий порядок - це реальний порядок, що встановлюється і охороняється державою, у здійсненні якого зацікавлена держава як апарат влади. У сучасних умовах, коли Україна переживає період становлення, стратегічний курс нашої держави  націлений на зміцнення соціально-економічного розвитку країни, перехід до ринкової економіки. Передбачається корінне оновлення матеріально-технічної бази виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу як нашої країни, так і з використанням світового досвіду, вдосконалення управління на всіх рівнях.

Зміцнення правової основи державного і громадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку у роботі державного апарату. Порушення законності у його діяльності, особливо коли вони стають системою, перешкоджають здійсненню функцій держави, порушують упорядкованість, синхронність роботи. Вони знижують престиж державної влади серед населення, породжують безвідповідальність, можливість безкарного порушення правопорядку, а у деяких випадках мають прямим наслідком порушення прав і законних інтересів громадян. Надто викликає стурбованість порушення законності тими органами держави, що за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, - органів юстиції, суду, прокуратури, міліції.

Шляхи формування законослухняної поведінки громадян

Для формування в нашому суспільстві законослухняної поведінки на мою думку потрібно дві речі, перша, це гарантії законності і інша, це дисципліна, кожного громадянина в нашій країні та взагалі усього суспільства.

Стан законності залежить від цілого комплексу соціально-політичних, економічних обставин і факторів, а також від рівня культури населення, в тому числі і від того, як рішуче захищають своє право громадяни. Режим законності забезпечує міцний і стабільний правопорядок.

Гарантії законності - це умови суспільного життя та міри, які приймаються державою для забезпечення режиму законності та стабільного правопорядку.

Всі гарантії законності можна поділити на загальносоціальні і юридичні. До загальносоціальних відносяться - політичні, економічні, ідеологічні та інші. Вони повинні забезпечуватись політичною і економічною системами суспільства.

Політичні і економічні гарантії обумовлені закріпленням основ суспільного і державного ладу, основних прав людини, принципів правової держави і громадянського суспільства. Політична і економічна система обумовлюють стабільне законодавство, нормальну діяльність правотворчих органів. Ці гарантії вимагають перебороти політичну і економічну кризи, стабілізувати економічний розвиток, усунути протистояння між різними політичними силами і партіями. В умовах переходу до нової політичної і економічної системи ці гарантії малоефективні, оскільки кризові явища негативно впливають на стан законності і правопорядку.

Ідеологічні гарантії забезпечуються ціленаправленою діяльністю держави і суспільства по формуванню високого рівня правосвідомості і правової культури населення і посадових осіб. Формування правової культури може відбуватись стихійно і ціленаправлено. Ціленаправлене формування здійснюється при допомозі правового виховання, яке має різноманітні форми і методи: правове навчання (правовий всеобуч), правова пропаганда і агітація, правова просвіта. Надзвичайно великий вплив на формування правосвідомості і правової культури має практична діяльність правоохоронних і місцевих органів влади і управління. Таким чином, сам стан законності і правопорядку має великий вплив на формування законності і правопорядку.

Юридичні гарантії законності - це передбачені законодавством і державою спеціальні засоби впровадження, охорони і, в разі порушення, оновлення законності. Ці гарантії, обумовлені діяльністю законодавчих, виконавчо-розпорядчих і правоохоронних органів. Юридичних гарантій досить багато. Їх добре систематизував і класифікував проф. Рабінович П.М. Класифікацію здійснюють за суб'єктами застосування, за характером юридичної діяльності, за антологічним статусом у правовій системі та іншими критеріями.

• За суб'єктами застосування гарантії поділяються на парламентські, президентські, судові, прокурорський нагляд, муніципальні, адміністративні (управлінські), контрольні, громадські, міжнародні тощо.
• За характером юридичної діяльності: правотворчі, правороз'яснювальні, правозастосувальні, правореалізаційні.
• За онтологічним статусом у правовій системі - нормативно-документальні (правові акти: нормативно-правові акти, інтерпретаційні акти, індивідуальні акти застосування права) і діяльні (практична діяльність по застосуванню норм права і реалізації норм права).
• Крім того, спеціально виділяють конституційні гарантії і процесуальні гарантії законності. Однією із важливих гарантій законності і правопорядку є висока юридична техніка правотворчості, кодифікація і інкорпорація законодавства.

На особливу увагу заслуговує питання про дисципліну. Дисципліна є найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на життя суспільства і кожної людини. Від рівня дисципліни значною мірою залежать успіхи в економічній діяльності, якість соціального обслуговування.

Дисципліна і правопорядок взаємопов'язані і характеризують у суспільстві взаємозв'язок людини із своїм трудовим колективом, суспільством, масою інших людей. Ставлення людини до питань дисципліни є одним із показників рівня соціалізації - здатності усвідомлювати, підтримувати і розвивати соціальні взаємодії.

Дисципліна - це певний порядок поведінки людей, що забезпечує узгодженість їх дій у колективі, суспільному і державному житті. Існує ряд різновидів дисципліни залежно від того, що регулює і якими нормами стверджується порядок поведінки людей: дисципліна державна, громадська, партійна, трудова, договірна, технологічна, військова і т. ін.

Державна дисципліна - це дотримання всіма організаціями і громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів, підприємств І установ по виконанню покладених на них обов'язків. Державна дисципліна передбачає свідоме позитивне ставлення громадян до встановленого правопорядку, що виражає інтереси всього населення. Дисципліна сприяє розвитку соціально-політичної активності громадян, являє собою невід'ємну рису демократії. Державна і громадська дисципліна - важливі форми вияву соціальної відповідальності особи. В дотриманні державної і громадської дисципліни виявляється політична, правова і моральна культура громадян.

Важливим видом дисципліни є трудова дисципліна, пов'язана із виконанням правил внутрішнього трудового розпорядку. Актуальним завданням нашого суспільства є удосконалення дисципліни, виконання законів, підзаконних актів, договорів, інших обов'язкових рішень. У систематичній роботі щодо зміцнення правопорядку, законності, дисципліни потрібно домагатися стабільності правових актів, щоб нове рішення приймалося лише після виконання попереднього рішення або виникнення нових обставин.

Чинним трудовим законодавством передбачено загальні вимоги дисципліни: вчасний прихід на роботу, дотримання встановленої тривалості робочого дня, використання робочого часу для продуктивної праці, вчасне і точне виконання розпоряджень адміністрації тощо. Ці норми і вимоги не можуть охопити всі сторони виробничого процесу. Тому в трудовому законодавстві і визначається додаткове коло обов'язків працівників, пов'язаних із дотриманням технологічної дисципліни.

Проте законність і державна дисципліна не тотожні, обсяг їх нормативної основи не збігається. Якщо законність опирається лише на правові акти загального характеру (правові норми), то державна дисципліна, як і решта видів дисципліни, - ще й на конкретні розпорядження, тобто на індивідуальні акти.

Усталеність дисципліни залежить від рівня правового виховання. У правовій практиці діє принцип: незнання закону не звільняє правопорушника від відповідальності; скоївши правопорушення, не можна посилатися в своє виправдання на незнання закону.

Отже, основна вимога будь-якого виду дисципліни - це найсуворіше виконання законів та інших, заснованих на законах, нормативних та індивідуальних актів. Законність є серцевина, основа дисципліни. Це й визначає тісний їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Зміцнення державної дисципліни невіддільне від процесу зміцнення законності.

Література

• Конституція України. - К., 1996.-56с.
• Загальна теорія держави та права \ За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова .- К.,Юрінком, 1997.-320с.
• Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., 1993-276с.
• Котюк В.О. Теорія права, Навчальний посібник, - К.,Вентурі,1996.-208с.
• Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах, -том 2, Теория права. ? М., Зерцало,1998-416с.
• Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Навчальний посібник.?К., Атіка, 2001-176с.
• Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебник, - Х., Консум, Университет внутрених дел, 2000-704с.
• Теория государства иправа. Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. - М.,Юристъ,1999-592с.