Законність заснована на підконтрольності державного апарату народу і його представнику - Верховній Раді України. Усі державні органи діють на підставі законів. Вищі посадові особи держави призначаються і звільняються Верховною Радою України Народ зацікавлений в зміцненні законності і в нормальній діяльності державного апарату. Законність є засобом охорони демократичних прав громадян. Вона забезпечує активну участь громадян в управлінні державою і суспільством. Законність гарантує демократичну процедуру прийняття законів, її суть полягає в тому щоб забезпечити верховенство правових законів. У ст. І Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України вказується, що: «Україна є демократичною, соціальною, правовою державою, яка утворена на основі здійснення українським народом свого суверенного права на самовизначення виражає волю народу і захищає інтереси своїх громадян. В Україні діє принцип верховенства Права».

Народ є єдиним джерелом влади і здійснює її як безпосередньо - шляхом референдумів, так і через систему державних органів та органів місцевого самоврядування. Законність направлена на охорону демократії від свавілля окремих громадян, антисуспільних корумпованих і мафіозних груп. Таким чином законність є конституційний принцип. Разом із тим, цей принцип конкретизується в інших принципах і вимогах законності. До них відносяться:

• принцип єдності законності на всій території України. Він визначається єдністю системи права і системи законодавства, а також практики його реалізації всіма суб'єктами суспільних відносин. Законність повинна бути єдина в усіх областях України, а також в Автономній Республіці Крим;
• принцип загальності законності. Він полягає в тому, що законів зобов'язані дотримуватись і виконувати всі без виключення державні органи, громадські організації, посадові особи і громадяни. Нікому не дано право порушувати закони, обходити їх чи ставити себе над законом. Законність повинна бути одна, інакше не може бути ні культурності, ні політичної грамотності;
• однією з основних вимог законності є дотримання й охорона прав громадян. Всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування в Україні здійснюють свої повноваження, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини. Забезпечення цих прав і свобод охорона життя, честі і гідності людини -обов'язок держави (ст. 5 Конституційного договору). Всі посадові особи держави повинні використовувати свої повноваження в відповідності із законом, охороняючи права громадян і задовольняючи їх законні інтереси. Згідно з принципом правової держави всім посадовим особам дозволено робити лише те, що дозволяє робити закон, а громадянам дозволяється робити все те. що не заборонено законом. Державні органи повинні своєчасно розглядати заяви, скарги і пропозиції громадян;
• важливим принципом законності в правовій державі є верховенство права над законами і підзаконними нормативно-правовими актами, над фізичною і політичною силою держави чи інших суб'єктів громадянського суспільства. В ст. І Конституційного договору проголошено, що в Україні діє принцип верховенства права. Це означає, що всі закони й Інші нормативно-правові акти повинні бути правовими, всі питання внутрішнього економічного і політичного життя повинні вирішуватись з позицій права, справедливості і гуманізму без авторитарних насильницьких методів;
• принцип єдності законності і доцільності. Цей принцип полягає в тому, що рішення вищих і місцевих органів влади повинні прийматись відповідно до правових законів і закономірностей економічного і політичного розвитку суспільства. Доцільність повинна співпадати з вимогами і інтересами всього суспільства. У випадку розбіжностей між суспільними інтересами і інтересами підприємств) організацій і громадян повинні домінувати інтереси суспільства і держави;
• одним із принципів законності є невідворотність юридичної відповідальності за вчинені правопорушення. Це означає, що правоохоронні й інші державні органи зобов'язані притягувати до юридичної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень. Незважаючи на надзвичайно великий обсяг роботи в правоохоронних органах (велика завантаженість), всі факти правопорушень повинні бути розкриті. Закони повинні виконуватись всіма без виключення посадовими особами і громадянами.
• Принципом законності також є право громадян на захист. Цей принцип реалізується через всю систему державних органів. Він означає, що всі громадяни мають право подавати заяви, скарги і пропозиції по захисту своїх прав, а також по покращенню діяльності державного апарату. Захист прав громадян здійснюється, в першу чергу, через систему правосуддя. Суди повинні бути незалежними і підкорятись тільки закону, розглядаючи ті чи інші справи.
• Одним із принципів (вимог) законності є також здійснення державного нагляду і громадського контролю за точним і неухильним дотриманням законів. Цей принцип повинні реалізовувати не тільки контрольно-наглядові, але і правотворчі органи.
• Однією із вимог законності являється також єдність розуміння і застосування нормативно-правових актів на всій території всіма посадовими особами і громадянами України. Реалізація цього принципу здійснюється через правове виховання і навчання працівників держапарату і населення. Воно повинно забезпечуватись формуванням у населення і посадових осіб поваги до права, до закону, до людини на підставі власних переконань кожної особи.

Законність і правопорядок

Законність безпосередньо пов'язана з правопорядком. Ці поняття дуже близькі і їх часто ототожнюють. Наприклад, виступаючи перед виборцями м. Москви, Л.І.Брежнєв, колишній Генеральний секретар ЦК КПРС сказав, що добре продумана система законів плюс їх неухильне дотримання і виконання - це і є законність і правопорядок. Але це різні поняття, хоча і вживаються вони паралельно і дуже тісно взаємозв'язані. Наприклад, правоохоронні органи систематично аналізують стан законності і правопорядку.

Правопорядок є складовою частиною громадського порядку. Громадський порядок є результат регулювання або реалізації всіх соціальних норм - моралі, релігійних норм, норм громадських організацій, звичаїв тощо. Правопорядок же на відміну від громадського порядку, виникає і створюється в результаті реалізації правових норм.

Любий порядок взагалі зводиться до певної системи відносин. Тому правопорядок - це не що інше, як система правовідносин, які встановлені в результаті реалізації норм позивного права, права створеного державою. Професор Рабінович П.М. пише, що правопорядок - це режим (стан) упорядкованості організованості суспільних відносин, який складається за умов законності їх відмінність полягає в тому, що законність - це режим або процес дотримання і виконання діючого законодавства, а правопорядок - це уже результат дії, реалізації самого процесу законності. Тому логічно правопорядок включає в свій зміст режим (процес) законності і її результат - систему правовідносин, які склались в результаті реалізації норм права. Правопорядок більш широке поняття. Воно включає систему правових демократичних законів функціональні права і обов'язки (правовий статус) державних органів, організацій і громадян, процес (режим) точного і неухильного дотримання і виконання діючих нормативно-правових актів (права) і систему правовідносин, які склались в результаті такої реалізації.

Громадський порядок виник в період первісно-общинного ладу. Правопорядок же виник значно пізніше, з появою держави і законодавства. З відмиранням держави відповідно не буде існувати правопорядку. Громадський же порядок, заснований на реалізації соціальних норм, залишатиметься поки буде існувати суспільство.

Правопорядок - це не необхідна або можлива поведінка чи діяльність, яка закріплена в правових нормах, не абстрактні права і обов'язки, а фактична реалізація людьми суб'єктивних прав і обов'язків. Саме поведінка людей, яка пов'язана з дією права, утворює правопорядок. Таким чином, правопорядок - це результат дії права і умов його реалізації.

Забезпечення бажаного правопорядку починається з визначення відносин, які підлягають правовому регулюванню, з видання законів. Їх видання обумовлено переходом до ринкової системи господарства, до нової політичної системи. необхідно відрізняти реальний правопорядок і правовий порядок як ідеал - кінцевий результат, на досягнення якого направлена діяльність держави і громадянського суспільства на певному етапі всього розвитку. Показником стану правопорядку є дотримання і виконання правових норм, правильне їх застосування. Чим менше здійснюється в суспільстві правопорушень, тим міцніший правопорядок. Правопорядок складається із реалізації не тільки принципу законності, але і всіх інших принципів правової держави і громадянського суспільства.

В історичному плані існували різні типи правопорядку в залежності від типів держави і права: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний та інші перехідні або змішані типи.

Правопорядок - це система правовідносин, яка складається в результаті реалізації режиму законності, правових принципів, системи права і законодавства всіма суб'єктами суспільних відносин і характеризується станом правопорушень і злочинності в суспільстві.

Соціальна цінність і роль правопорядку полягає в тому, що:

• він виражає і закріплює структуру управління народним господарством;
• в ньому поєднується планова дисципліна державних підприємств і автономна самостійність приватних підприємств;
• виражає і закріплює систему політичних та інших соціальних відносин;
• в ньому відображаються всі форми власності — загальнодержавна, комунальна, колективна і приватна;
• він закріплює політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність;
• забезпечує розвиток кооперативних, приватних підприємств, змішаних підприємств і організацій;
• гарантує і закріплює систему юридичних прав і обов'язків громадян;
• забезпечує громадянський мир, злагоду, спокій в Україні та створює умови для гідного життя і праці людини консолідації всіх здорових сил суспільства;
• створює умови для подолання економічної, соціальної та конституційної кризи.

Порушення вимог законності веде до деформації суспільних зв'язків, недотримання і підриву правопорядку. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємозв'язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послаблення правопорядку. Правопорядок є важливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності. Водночас правопорядок є важливим структурним елементом суспільного порядку, під яким розуміється правильно налагоджений стан всієї сукупності суспільних відносин, урегульованих не лише правовими, а й усіма іншими соціальними нормами. Якщо зміцнення і підтримання правопорядку пов'язано з реалізацією правових норм, то у підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі громадських організацій, традиціям, звичаям. Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, ніж поняття правопорядку. Таке поняття суспільного порядку необхідне для з'ясування змісту і механізму всього суспільного й державного життя.

В адміністративному праві поняття громадського порядку вживається у вузькому значенні. Воно пов'язується з підтриманням порядку в громадських місцях.

Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення у життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Разом з тим цей порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених нормами права.