• включення до Загальної частини КК самого терміна "сукупність злочинів";
• законодавче визначення нього терміна з обов'язковим розкриттям його суттєвих юридичних ознак.

Залежно від того, скільки діянь вчинила особа а якщо таких діянь декілька як вони "входять" до різних юридичних складів злочинів, розрізняють сукупність злочинів ідеальну, реальну і так звану реально-ідеальну.

Ідеальна сукупність має місце тоді, коли особа одним діянням включає два або більше злочинів, що мають різні юридичні склади. Ідеальною сукупністю злочинів буде, наприклад, нанесення потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів чи напад з метою заволодіння як індивідуальнім (приватним), так і державним майном, поєднаний із насильством, небезпечнім для здоров’я особи, яка зазнала нападу окремим проявом ідеальної сукупності злочинів буде також вчинення одного закінченого злочину, яке водночас є готуванням до іншого злочину чи замахом на інший злочин, наприклад, придбання вогнепальної зброї для вчинення умисного вбивства або вбивство потерпілого з метою угону його автомобіля.

У літературі неодноразово відзначалося, що термін „ідеальна” для характеристики цього виду сукупності злочинів є невдалим. Слово "ідеальна" створює враження чогось "нереального", такого, що існує лише як уявна юридична конструкція. Між тим, це зовсім не так - цей вид сукупності відображає реально існуючи особливості вчинення кількох злочинів, і в цьому плані він такий же "реальний" вид сукупності, як й інші. Однак - з урахуванням того, що термін "ідеальна сукупність" став загальноприйнятим в терори кримінального права, - він традиційно зберігається і в навчальній літературі.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа окремими діяннями у різний час вчиняє два або більше злочинів., що мають різні юридичні склади. Реальною сукупністю злочинів буде ,наприклад, вчинення особою спочатку злісного хуліганства, а потім - під час затримання - опору працівнику міліції при виконанні ним обов'язків з охорони громадського порядку. Як реальну сукупність злочинів треба розглядати і вчинення у різний час двох окремих крадіжок - спочатку крадіжки державного майна а потім - індивідуального (приватного).

Проміжок часу, що минає між вчиненням злочинів, для визнання їх реальною сукупністю, у принципі, значення не має. Це можуть бути, з одного боку, хвилини і навіть секунди, а з іншого - місяці і навіть роки. Єдине обмеження, на яке вже зверталася увага - після вчинення попереднього злочину до моменту вчинення наступного не мають сплинути строки позовної давності притягнення до кримінальної відповідальності за попередній злочин.

Реально-ідеальна сукупність як окремий вид сукупності злочинів практично не виділяється в навчальній літературі. Між тим, очевидно, що ідеальна та реальна сукупності злочинів не вирішують всіх можливих варіантів вчинення кількох злочинів у межах даної форми множеності. Реально-ідеальна сукупність злочинів "представляє" саме такі варіанти.

Рецидив злочинів та види рецидивів

Рецидивом злочинів (як різновиду повторності) за ст. 34 КК визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Рецидив злочинів можливий за наявності двох ознак: а) вчинення особою нового будь-якого або тотожного, чи однорідного злочину; б) наявність у такої особи судимості (однієї або кількох) за раніше вчинений (вчинені) злочин; в) судимість має бути за умисний раніше вчинений злочин й вчинення нового умисного злочину. Особа визнається такою, яка має судимість, з дня набуття обвинувальним вироком законної сили і до моменту погашення або зняття судимості. Вчинення особою, яка має судимість, нового умисного злочину може мати місце під час відбування строку покарання або під час визначеного в законі строку судимості після відбуття покарання.

Випадки, коли другий (або наступний) умисний злочин вчиняється особою, яка має судимість за перший (або наступний) злочин, різні. Із загальної кількості таких випадків теорія кримінального права виділяє три види рецидиву:

• загальний рецидив - це вчинення будь-якого умисного злочину особою, яка має судимість за будь-який раніше вчинений умисний злочин. Цей вид рецидиву не зазначений у жодній статті Особливої частини Кодексу і не має значення для кваліфікації. Наявність загального рецидиву злочинів суд враховує як обставину, що обтяжує покарання за ознакою «рецидив злочинів», (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) при призначенні покарання у межах санкції відповідної статті закону;
• спеціальний рецидив - це повторне (після засудження за перше) вчинення не будь-якого злочину, а певного, в одному випадку тотожного злочину, в іншому - однорідного злочину. Спеціальний рецидив зазначений у деяких статтях Особливої частини Кодексу як ознака, що надає певному складу злочину тяжкого (кваліфікованого) виду.

Наявність спеціального рецидиву злочинів має правові наслідки щодо кваліфікації нового вчиненого злочину тоді, коли вона вказана в самому законі (статті) як ознака, що надає основному складу злочину кваліфікованого виду. Ознака вчинення злочину "особою, раніше судимою" стосується лише тотожних злочинів, про це йдеться в окремих статтях кримінального закону, зокрема в ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 203, ч. З ст. 212, ч. З ст. 296 КК. В інших, визначених у законі, випадках при кваліфікації вчиненого особою, яка має судимість, нового (нових) як тотожного, так і однорідного, злочину такий рецидив враховується як складова повторності таких злочинів. Так, викрадення майна визнається вчиненим повторно у всіх випадках, якщо особа раніше вчинила один із тотожних або однорідних злочинів, перелічених у примітці 1 до ст. 185 КК, незалежно від того, чи була вона раніше засуджена за це. Нагадаємо, що рецидив злочину відсутній, якщо за раніше вчинений злочин (злочини) судимість була погашена або знята.

Висновок

Отже, дослідивши тему, можна зробити наступні висновки:

Множинність злочинів - це вчинення особою одного чи декількох діянь, які складають два чи більше самостійних злочинів.

Ознаки множинності:

1) кожне з діянь, що складають множинність, повинно бути -злочином, а не адміністративним чи дисциплінарним проступком.

Не буде множинності коли злочин складає декілька окремих правопорушень, кожне з яких не є кримінальне караним діянням.

2) діяння які складають множинність повинні мати ознаки двох або більше самостійних складів злочинів.

Множинність має місце при вчиненні різнорідних злочинів.

3) кожне діяння, що складає множинність повинно тягти за собою кримінально-правові наслідки у вигляді можливості притягнення до кримінальної відповідальності або врахування його при призначенні покарання.

Від множинності злочинів слід відрізняти одиничні злочини які можуть бути простими і складними Прості одиничні злочини складаються з однієї дії або бездіяльності (у формальному складі) або дії чи бездіяльності і суспільно-небезпечних наслідків (у матеріальному складі) До складних одиничних злочинів належать.

1)злочини, об’єктивний бік яких характеризується двома різнорідними діями;

2)злочини, які кваліфіковані наявністю додаткових тяжких наслідків;

3) складні триваючі злочини.

Видами множиності злочинів є:

1. Повторність злочинів.

2. Сукупність злочинів.

3. Рецидив злочинів.

Повтореність злочинів буває загальною та спеціальною. Загальна повтореність має місце тоді, коли у різний час скоєно два або більше злочинів. Ці повторність для кваліфікації не суттєва, але її може врахувати суд і цін призначенні покарання як обтяжуючу обставину. Спеціальна повтореність - це скоєння особою у різний час двох або більше тотожних чи однорідних злочинів. При цьому скоєння двох тотожних злочини завжди є чистою повторністю, яка кваліфікується за однією статтею КК України, а скоєння двох однорідних злочинів - за двома і більше сталями КК України. Видами повторності є неодноразовість, систематичність і промисел.

Другим видом множинності злочинів є сукупність злочинів, тобто скоєння особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями особливої частини КК України, за жоден з яких особу не було засуджено. Сукупність злочинів поділяється на ідеальну та реальну. Під ідеальною сукупністю розуміють скоєння однією дією кількох самостійних злочинів.

Реальна сукупність має місце тоді, коли особа послідовно скоює кілька злочинних дій, кожна з яких є самостійним злочином.

Третім видом множинності є рецидив злочинів. У широкому розумінні рецидив - це будь-яке повторне скоєння злочину. Такий рецидив називається кримінологічним, і повністю збігається з повторністю злочинів. Кримінальне право особливу увагу приділяє легальному рецидиву, під яким розуміється скоєння нового умисного злочину особою, яка має непогашену або не зняту судимість за умисний злочин.

Легальний рецидив поділяється на загальний, спеціальний і особливо небезпечний.

Загальний рецидив це скоєння нового умисного злочину особою, що мас судимість за умисний злочин.

Спеціальний рецидив - це скоєння нового тотожного або однорідного злочину особою, яка має судимість за такий злочин.

Особливо небезпечний рецидив - це скоєння особою нового умисного злочину особою. Особливо не6езпечний рецидив може бути кваліфікаційною ознакою злочину у випадках, спеціально передбачених статтями Особливої чистини КК України.

Цей вид рецидиву впливає на індивідуалізацію відповідальності (ст. 97), тягне особливий порядок призначення судом покарання (ст.81), особливий порядок відбуття покарання у вигляді позбавлення волі і звільнення від нього (ст..63, 81), не перерву перебігу строку давності (ст.80, 89).

Множинність злочинів має такі юридичні наслідки:

• діяння кваліфікується по кількох статтях чи частинах однієї статі особливої частини
• діяння кваліфікується по тій чистині статті яка передбачає склад з обтяжуючими обставинами.
• зміна порядку призначення та умов відбуття покарання.

У випадку коли закінчені строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, погашення чи зняття судимості, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання у зв’язку з актами амністії чи помилування - питання про множиність злочинів не ставиться.