Їхній демократизм виявляється і в тому, що різні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, засоби масової інформації, підприємства, установи, організації, а також їхні посадові особи, виборчі комісії різних рівнів як суб’єкти виборчих правовідносин, повинні забезпечувати реалізацію виборчих прав громадян шляхом створення належних умов для організації та проведення виборів, запобігання порушень виборчого законодавства й в разі потреби притягнення винних осіб до відповідальності.

Безумовно, головну роботу виконують виборчі комісії, оскільки на них безпосередньо покладається завдання забезпечення реалізації і захисту виборчих прав громадян, підготовка та проведення виборів. Водночас державні органи, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти виборчих правовідносин повинні допомагати цим комісіям у реалізації їхніх повноважень.

На засоби масової інформації покладено обов’язок забезпечити рівні умови проведення передвиборної агітації в період виборчих кампаній. Зокрема, Постановою Центральної виборчої комісії від 18 червня І999р. затверджено “Положення про порядок використання засобів масової інформації про проведення виборів Президента України у 1999 році” [4], яке було розроблено відповідно до п.6 Ч.2 ст.15 Закону “Про вибори Президента України”, до законів “Про Центральну виборчу комісію”, “Про інформацію”, “Про друковані засоби масової інформації (преси) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства”. Вважаємо, що важливіше було б прийняти закон України про порядок використання засобів масової інформації під час проведення виборчих кампаній і референдумів.

Мають бути загальні умови агітації для всіх видів виборів, а не для окремих з них, як, наприклад, для Президента України. Крім того такі правовідносини слід урегульовувати не ЦВК, а Верховною Радою. України і не в формі такого нормативного джерела, як “положення”, а в законодавчій формі. У Росії питання передвиборної агітації регламентуються у Федеральному законі “Про основні гарантії виборчих прав і права на участь в референдумі громадян Російської Федерації”.

Демократизм виборчих правовідносин виявляється і в тому, що юридичні обов’язки переважно покладаються в них не на громадян, а на відповідні виборчі комісії, державні органи, органи місцевого самоврядування, які повинні забезпечити реалізацію виборчих прав громадян шляхом створення необхідних для цього умов. Саме ці органи виконують обов’язки, пов’язані з призначенням виборів, створенням виборчих округів і виборчих дільниць, складанням списків виборців, реєстрацією кандидатів, забезпеченням вільного волевиявлення виборців, підрахунком голосів, визначенням результатів виборів, притягненням до відповідальності осіб, винних у порушенні виборчих прав громадян.

Особлива роль належить Центральній виборчій комісії, яка здійснює на всій території України контроль за виконанням виборчого законодавства і забезпечує його однакове застосування, забезпечує методичну діяльність виборчих комісій, створює виборчі округи, реєструє списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, встановлює форми виборчих бюлетенів, форми списків виборців, протоколів засідань виборчих комісій, підбиває підсумки виборів у цілому по Україні, приймає рішення про проведення повторних виборів.

Крім того, розглядає звернення, заяви й скарги, що торкаються рішень та дій або бездіяльності окружних і дільничних виборчих комісій, приймає з цього приводу рішення, визначає порядок використання державних засобів масової інформації стосовно проведення виборів та ін. Значний обсяг роботи у справі забезпечення виборчих прав громадян виконують окружні і дільничні виборчі комісії по виборах народних депутатів України, територіальні і дільничні виборчі комісії по виборах Президента України. Їхня специфіка як суб’єктів виборчих правовідносин полягає у тому, що, реалізуючи свої повноваження вони переслідують не свої власні цілі, а діють в інтересах носіїв виборчих прав, тобто громадян України. Це повною мірою відповідає змісту ст.3 Конституції України, що права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, що утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Однією з особливостей виборчих правовідносин є те, що у випадку виникнення спорів між суб’єктами правовідносин вони можуть бути розглянуті судом. Таких спорів в умовах змагальності виборчого процесу виникає щоразу більше. І, зрештою, їх судовий розгляд дає змогу захистити виборчі права громадян, що важливо з позиції демократизації виборчого процесу.

Отже, діюче виборче законодавство України в цілому створило належні умови для реалізації виборчих прав громадян. І це є підставою подальшої демократизації виборчих правовідносин, залучення громадян до контролю на всіх стадіях виборчої кампанії.

Разом з цим державно-правова практика свідчить, що є чимало законодавчих, організаційних і матеріальних проблем у виборчому процесі, які потребують невідкладного вирішення. Передбачається процес новелізації виборчого законодавства. Зокрема, підготовлений новий Закон України про вибори народних депутатів, згідно з яким формування майбутнього парламенту вбачається тільки на пропорційній основі, тобто шляхом представництва від політичних партій та їхніх виборчих блоків. Проте за будь-яких змін важливо підвищувати демократичний потенціал виборчого законодавства України. Демократизм України передусім знаходить своє вираження в демократичних процедурах формування представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, у забезпеченні виборчих прав громадян.

Література:

1. Избирательной системе России – пять лет // Государство и право. – 1999. – №3.

2. Ставнійчук М.Ї. Вибори в Україні. – К., 1998.

3. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс лекций: В 2 т. – М., 1982. – Т.2

4. Голос України. – І999. – 25 черв. – №115(2117).