У розвиненому громадянському суспільстві він стає майже головною формою існування правових норм, що зумовлено низкою причин, серед яких: необхідність чіткого оперативного регулювання з боку держави та інших суб’єктів суспільних відносин різних сфер суспільного життя; здатність вносити відповідні зміни в розвиток подій у суспільному житті; особливість форми, яка дає змогу найбільш чітко формулювати зміст норм права (як зобов’язання сторін договору). Саме ж створення договірних норм є проявом здатності всіх суб’єктів суспільних відносин до саморегулювання, що повинно бути визначено юридично як один із способів нормативного регулювання.

Література:

1. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. л-ра, 1966.

2. Бабаев В.К. Теория современного советского права: Фрагменты лекций и схемы. – Нижний Новгород, 1991.

3. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17. – Ст.121.

4. Законодательство Российской Федерации: теоретические вопросы, проблемы и перспективы ("круглый стол") // Гос. и право. – 1992. – №10.

5. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навчальний посібник / Дзера О.В., Кузнецова Н.С., Луць В.В. та інші. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

6. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №11–12.

7. Панасюк О.Т. Аксіологічні аспекти трудового права: Автореф.дис… канд. юрид. наук: 12.00.05. – К., 1994.

8. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України: Автореф.дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної акад. наук України. – К., 1998.

9. Теория права и государства: Учебник для вузов / Под ред. проф. Г.Н.Манова. – М.: Изд-во БЕК, 1995.

10. Тихомиров Ю.А. Закон и формирование гражданского общества // Гос. и право. – 1991. – №8.