Таким чином ми розглянули ООН як складний багатоступінчастий механізм, поява якої була зумовлена зростанням взаємозв'язків і взаємозалежності країн і  народів, що особливо відчутно почало проявлятися вже у роки бурхливого розвитку капіталізму в другій половині XIX ст. Формування світових економічних відносин, технічний прогрес, розвиток залізничного і морського транспорту та міжнародних контактів породили проблему регулювання і стандартизації міжнародних зв'язків.

Питання про необхідність утворення спеціалізованих установ вперше обговорювалося на конференції в Думбартон-Оксі (1944 р.). Тут було вирішено, що ООН сприятиме розв'язанню міжнародних економічних, соціальних та інших гуманітарних проблем через певні міжурядові організації.

На цьому ґрунті між 1944 і 1948 рр. виникли міжнародні фінансові організації, які почали відігравати важливу роль у міжнародних економічних відносинах: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), який очолив фінансову групу, куди увійшли Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Важливе місце у світовій торгівлі посіла також Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ). Ця міжнародна організація, утворена 1948 р., не вважається формально Спеціалізованою установою, хоча за своїми рисами і цілями дуже схожа зі спеціалізованими установами ООН.

Основними принципами ООН є:

• суверенна рівність усіх її членів;
• сумлінне виконання зобов'язань за Статутом;
• розв’язання міжнародних суперечок мирними засобами;
• відмова від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави;
• забезпечення того, щоб держави, що не є членами ООН, діяли відповідно до принципів ООН, коли це необхідно для підтримки міжнародного миру і безпеки;
• невтручання у внутрішні справи держав;
• поваги основних прав і свобод людини;
• рівноправності і самовизначення народів;
• співробітництва і роззброєння.

Також, прийом до членів Організації відкритий для всіх миролюбних держав, що приймуть на себе зобов'язання за Статутом і який можуть і бажають ці зобов'язання виконувати. Прийом здійснюється постановою Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки.

Список літератури:

1. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. Учебник. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 371с.

2. Международное право: Учебник. Изд. 2-е, доп. и перераб. Отв. Ред. Ю. М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 624с.

3. Навчальний посібник "Міжнародне публічне право" А.І Дмитрієв, В.І Муравйов\ К.\Юрінком Інтер\2000

4. Основные сведения об Организации Объединенных Наций.  Видавництво "Юридическая литература", М., 1995.

5. ООН у системі міжнародних відносин: історичний досвід і перспективи: Ювіл. наук. зб. – К.: Либідь, 1995. – 128с.

6. Тускоз Жан Міжнародне право: Підручник. Пер. з франц. К.: "АртЕк", 1998.- 416с.