Сторони договору купівлі-продажу - продавець та покупець - беруть на себе конкретні обов'язки, які містяться у всіх умовах договору. Основними для продавця є: поставити товар, передати належні до нього документи і передати право власності на товар; для покупця - оплатити вартість товару і прийняти поставку. В контракт, як правило, вносяться також положення, спільні для обов'язків продавця та покупця, зокрема з таких важливих питань, як:

• поняття та порядок розрахунку збитків, відшкодування яких може вимагатися внаслідок порушення обов'язків однією із сторін;
• право на отримання процентів при простроченні платежу;
• принцип звільнення від відповідальності;
• наслідки розірвання договору;
• право на призупинення виконання договору;
• обов'язок по зберіганню товару, що належить іншій стороні та інші.

Перед тим, як укладати зовнішньоекономічний договір, необхідно вибрати спосіб встановлення контакту з потенційними партнерами.

Експортер може використовувати такі способи встановлення контактів з контрагентами:

• направити пропозицію (оферту) безпосередньо одному або кільком іноземним покупцям (замовникам);
• прийняти та підтвердити замовлення покупця;
• направити пропозицію у відповідь на запит із зазначенням конкретних умов майбутнього контракту або з проформою контракту;
• взяти участь у торгах, подавши тендер організаторам торгів;
• взяти участь у торгово-промислових виставках та ярмарках. Імпортер може скористатися одним з таких способів:
• направити потенційному або вже відомому продавцю (постачальнику) замовлення;
• направити запит виробнику товарів, що цікавлять імпортера;
• оголосити торги з запрошенням до участі підприємств, які можуть прийняти і виконати умови організаторів торгів;
• направити можливому виробнику комерційний лист про наміри вступити у переговори у відповідь на його пропозицію;
• направити експортеру безумовний акцепт його пропозиції.

Ініціативу встановлення контакту може виявити як покупець (замовник), такі продавець (виконавець).