Також мають право на існування :) локальні нормативні акти, що роздробляються і приймаються безпосередньо суб’єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб’єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин або відокремлених підрозділів (наприклад, Положення про філію, представництво) , або встановлювати режим комерційної таємниці тощо. Нарівні з нормативними актами за останні декілька років клалася судово-арбітражна практика застосування законодавства.

Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвиток законодавства  про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва, що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайно слабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижую ефективність правового впливу на підприємницьку діяльність.

Одним з напрямів удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативних актах, виключення довільного тлумачення тощо. Підприємницький кодекс як комплексний міжгалузевий нормативний акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Правові норми класифікують за різними ознаками. За функціональною роллю в механізмі правового регулювання розрізняють первинні правові норми і норми - правила поведінки. До первинних правових норм можна віднести такі, що мають узагальнений характер, вирізняються найбільш високою формою абстрагування, шляхом яких визначаються мета, завдання, принципи, межі, напрямки правового регулювання, закріплюються правові категорії і поняття.

Норми правила поведінки норми безпосереднього врегулювання відносин у сфері підприємництва, що визначають права і обов’язки суб’єктів, умови і міру їх реалізації, види санкцій, застосовуваних до правопорушників. У таких нормах знаходять свій розвиток, деталізацію і конкретизацію первинні правові норми. Норми правила поведінки поділяються на регулятивні  й охоронні.

За ступенем узагальнення норми підприємницького права поділяються на загальні, і спеціальні. Також розрізняють матеріальні і процесуальні (процедурні) норми. За методом правового регулювання виділяють імперативні, диспозитивні і заохочувальні норми. Імперативні це обов’язкові норми, що не допускають відступів, а диспозитивні надають змогу суб’єктам в установлених законодавством межах регулювати відносини на свій розсуд. А заохочувальні норми практично відсутні.

За формою висловленого в них припису (характеру регулятивного впливу) норми законодавство про підприємництво поділяються на уповноважуючи, зобов’язувальні, і заборонні. Вони регулюють відносини або шляхом надання прав, або покладання обов’язків, або заборони певної поведінки і позначення відповідальності за її порушення.

Створення належного і сприятливого правового середовища підприємництва є лише окремою складовою макросередовища підприємництва. Вона, на думку вчених, складається з економічних, правових, політичних, соціально-культурних, технологічних, фізичних ( або географічних) умов підприємницької діяльності.

Підприємницьке середовище це суспільно-економічна ситуація, що включає ступінь економічної свободи, наявність підприємницького корпусу, домінування  ринкового типу економічних зв’язків . Правова сфера це “правила гри”, що суспільство використовує для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулюють ділову активність основних суб’єктів економічного процесу, і відносини, які підприємець змушений встановлювати і розвивати для досягнення ефективних результатів своєї діяльності.

Список використаної літератури:

• Бобров В.Я. Основи ринкової економіки - К: Либідь, 1995;
• Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994;
• Саніахметова Н.О. Підприємницьке право.-О.: А.С.К., 2001.