Загальний правовий режим інформації встановлений ст. 200 ЦК. Стаття, що коментується, конкретизує стосовно підряду загальні правила про службову і комерційну таємницю (див. ст. 505 ЦК та коментар до неї).

Службова чи комерційна таємниця - це інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу невідомості третім особам, до неї відсутній доступ на законних підставах, а власник інформації прийняв заходи щодо охорони її конфіденційності. При цьому є такі відомості, що хоча й задовольняють вказані вимоги, але не складають службової чи комерційної таємниці, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993р.

На сторону, що отримала інформацію про нові рішення та технічні знання, незалежно від того, чи підпадає така інформація під ознаки інформації, що захищена законом, а рівно, що й та, що містить відомості, що становлять службову чи комерційну таємницю, покладається обов'язок не повідомляти її третім особам без згоди іншої сторони.

При порушенні вимог конфіденційності учасники договору підряду можуть захищати свої права всіма способами, передбаченими ст. 16 ЦК і іншими законами. Основними способами захисту є в цих випадках вимоги про припинення неправомірних дій і відшкодуванні заподіяних збитків.

Кошторис

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік витрат щодо виконання робіт» додається до договору і є його частиною. Оскільки ціна є результатом угоди сторін, то не буде мати значення кошторис, складений тільки однією зі сторін. Частина 1 статті 844 ЦК спеціально підкреслює, що кошторис, складений підрядником, буде мати юридичну силу та стане частиною договору лише з моменту затвердження його замовником.

На виконання робіт може бути складений твердий чи приблизний кошторис. Якщо наявні всі вихідні дані, визначені всі необхідні види" .робіт, то складається твердий кошторис, відступ від якого не дозволяється. За загальним правилом кошторис, передбачений договором підряду, є твердим. Кошторис вважається приблизним лише при наявності спеціальної вказівки про це в договорі. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесеш лише за погодженням сторін. Витрати, пов'язані з перевищенням кошторису за загальним правилом, несе підрядник. Приблизний кошторис складається в тому разі, якщо заздалегідь неможливо визначити перелік робіт, що потребуються. В міру виконання робіт приблизний кошторис уточнюється й розрахунки провадяться за фактично проведеними підрядником витратами, але якщо немає значного перевищення приблизного кошторису. Можливість збільшення ціни припускається лише в разі виникнення необхідності в проведенні додаткових робіт, не передбачених приблизним кошторисом. Збільшення ціни з інших підстав не дозволяється. Так, зростання витрат підрядника внаслідок зміни цін на матеріали, зміни кон'юнктури ринку, правил оподаткування не можуть розглядатися як обставини, що викликають необхідність перевищення ціни, визначеної приблизно.

Законом не встановлений будь-який кількісний показник, який свідчить про значне перевищення приблизного кошторису. В кожному конкретному випадку це визначається на підставі ряду факторів, у тому числі вартості робіт, розміру витрат та ін. Юридичне значення перевищення приблизного кошторису полягає в тому, що при значному перевищенні замовник вправі відмовитися від договору, сплативши при цьому підряднику ціну за виконану частину робіт. Здійсненню цього права замовника передує обов'язок підрядника своєчасно попередити замовника про необхідність значного перевищення кошторису. Невиконання вказаного обов'язку позбавляє підрядника права на відшкодування надкошторисних витрат.

У кошторисі виконуваних робіт потрібно враховувати вартість матеріалів, терміновість виконання замовлення та інші можливі обставини. Вартість замовлення може бути сплачена повністю чи частково до початку його виконання або після завершення робіт. Оплата вартості виконаних побутовими підприємствами робіт проводиться, як правило, після виконання замовлення, а вартість матеріалів, яка не входить до вартості послуг, сплачується повністю під час оформлення замовлення.

У разі істотного зростання вартості матеріалу або устаткування, а також вартості послуг підрядник має право вимагати збільшення кошторису (див. коментар до ст. 843 ЦК).

Ощадливість підрядника

Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлено строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду

Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру недоліків у виконаному замовленні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК УРСР, коли підрядник допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строк або відшкодувати йому необхідні витрати з виправлення своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу. Відповідно до п. 1 ст. 871 нового ЦК за таких порушень замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків, або відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. Наведена стаття має кілька новел. По-перше, вона надає замовникові право встановити "розумний" строк для виправлення недоліків, по-друге, наведене в ній правило діє в усіх випадках, якщо інше не встановлено договором. Однак в обох кодексах законодавець поділяє недоліки на ті, які виявилися у вигляді відступів від умов договору, що погіршили роботу, та інші недоліки в роботі. Цілком очевидно, що під категорію "інших недоліків у роботі" підпадають ті з них, які у принципі не знижують якості роботи, але є відступом від умов договору (наприклад, підрядник виконав ремонт квартири шпалерами іншого кольору, ніж це було обумовлено договором). Наявність таких недоліків, однак, не дає замовникові права вимагати розірвання договору й відшкодування збитків, він може лише зажадати відшкодування витрат на виправлення недоліків.

За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків (ч. 2 ст. 344 ЦК УРСР, п. 2 ст. 871 ЦК України). Визнають недоліки істотними або незначними самі сторони, а у разі спору - суд. Стосовно побутового замовлення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 липня 1979 р. № 4 (із змінами, внесеними постановами від 29 червня 1984 p., від 30 червня 1989 р. та від 25 грудня 1992 р.) було дано роз'яснення, що до істотних належать недоліки, які унеможливлюють використання речі відповідно до її цільового призначення або які не можуть бути усунені відносно даного замовника, або для усунення яких потрібні великі затрати праці та часу, або які роблять предмет іншим, ніж передбачено договором. Проте зазначена Постанова Пленуму втратила чинність у зв'язку з прийняттям Пленумом Верховного Суду України постанови "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р. № 5, в якій немає вищезгаданого роз'яснення щодо істотних недоліків, очевидно у зв'язку з тим, що в Законі України "Про захист прав споживачів" є майже таке саме законодавче визначення поняття істотних недоліків.

Закон, однак, не передбачає можливості примусового виправлення підрядником істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це правильно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядник професійно і технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно і безперспективно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки в роботі. У ст. 344 ЦК УРСР та ст. 871 ЦК України не встановлюються штрафні санкції (неустойка, штраф) за неякісне виконання роботи. Проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції можуть також встановлюватися в окремих законодавчих актах.

У ЦК України введено нову ст. 877 "Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи", яка за своїм змістом багато в чому схожа на проаналізовану вище ст. 871, що свідчить про певну їх неузгодженість. Водночас у ній містяться окремі новели. Таким, наприклад, є положення про те, що підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. Новим тут є також правило про те, що підрядник відповідає за якість наданого ним матеріалу відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені законодавством, застосовуються й тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження або незастереження підрядником замовника про обставини, перелічені у ст. 340 ЦК УРСР, ст. 866 ЦК України, та через неякісні матеріали підрядника.

Підрядник відповідає за неправильне використання матеріалів, наданих замовником (ст. 334 ЦК УРСР, ст. 859 ЦК України). Більше того, підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу замовника, якщо не доведе неможливість їх виявлення при належному прийманні матеріалу (п. 3 ст. 859 ЦК України). Він також несе відповідальність за будь-яке упущення, що спричинило втрату або пошкодження ввіреного йому замовником майна (ст. 337 ЦК УРСР, ст. 860 ЦК України). Зміст відповідальності підрядника за вказані упущення у разі потреби визначають, виходячи також із загальних норм зобов'язального права.

Відповідні правові наслідки для сторін договору підряду настають у разі перевищення складеного кошторису (ст. 334 ЦК УРСР, ст. 863 ЦК України). Зокрема, якщо виникла необхідність значного (істотного) перевищення кошторису (у новому ЦК - приблизного) підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника, який у разі незгоди має право відмовитися від договору, відшкодувавши підряднику витрати щодо виконаної частини роботи. У разі невиконання підрядником такого інформаційного обов'язку він зобов'язаний виконати договір підряду за встановленою ціною.

Відповідно до п. 5 ст. 863 ЦК України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.