Однак це лише один аспект проблем. Іншим аспектом даної проблеми є те, що в умовах кардинальної реформи законодавства про працю суттєво обмежується коло трудових відносин, які регулюються централізованими нормами. Трудові відносини в галузі заробітної плати, робочого часу і часу відпочинку регулюються тепер переважно локальними нормативними актами, що обмежує централізоване регулювання. Це стосується також і трудового договору. Розширення методу договірного регулювання, отже, приводить до того, що процес уніфікації звужується.

Але це лише один бік справи. Прийняття законів України "Про оплату праці", "Про відпустки" свідчить про розширення процесу уніфікації. Можна сказати, що даний процес розвивається в якісно новому напрямку. Однак у тому стані, в якому сьогодні перебуває трудове право, не може бути перенесено автоматично на трудові відносини, що виникають на основі недержавної форми власності. Для того щоб законодавство про працю могло регулювати такі трудові відносини, потрібно позбутись зайвої централізації, щоб дати простір для розвитку тих демократичних тенденцій, які виникають і розвиваються на основі недержавних форм власності.

Література:

1. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Советское государство и право. – 1971. – №10.

2. Голос України. – 1992. – 20 бер.

3. Левиант Ф,М. Единство и дифференциация советского трудового права. // Вестник Ленинградского университета. Серия экономики, философии и права. – 1958. – №23. – Вип.4.

4. Садиков О.Н. Дифференциация и унификация гражданского законодательства // Советское государство и право. – 1969. – №12.

5. Симорот 3.К. Единство советского законодательства о труде. – К., 1988.

6. Советское трудовое права / Под ред. B.C. Андреева, В.Н. Толкуновой – M.,1987.

7. Теория государства к права / Под ред. А.И. Королева, Л.С.Явича. – Л., 1987.