При дослідженні самостійних стадій адміністративного процесу варто керуватися тими положеннями, що стадією може бути визнаний лише той його елемент, якому властива сукупність визначених відмітних ознак, що характеризують якісну і кількісну сторони процесу і даючих можливості відмежувати один етап процесу від іншого. До таких можна віднести такі ознаки: кожна стадія характеризується своїми власними, специфічними задачами; їм притаманне різноманітне коло суб'єктів, що володіють відповідними повноваженнями; являють собою сукупність процесуальних дій і відношень, що здійснюються у визначених просторово-тимчасових рамках і обов'язково завершуються ухваленням рішення, закріпленому у відповідному правовому акті, що дає можливість визначити подальший хід процесу. Крім того, питання про стадії адміністративного процесу необхідно розглядати з двох принципових позицій:

по-перше, у плані логічної послідовності учинення визначеного числа дій при внесенні відповідного адміністративно-процесуального акта,

по-друге, у плані розкриття функціональної характеристики процесуальної діяльності.

Беручи за основу ці загальнотеоретичні положення, можна визначити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється в наступних стадіях:

Провадження у справах про адміністративні правопорушення складається з чотирьох стадій: порушення справи про адміністративне правопорушення; розгляд справи і винесення рішення у справі; виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. У тих випадках, коли особа, що залучається до адміністративної відповідальності (або потерпілий), не згоден із винесеним у відношенні нього постанови, може виникнути стадія оскарження постанови в справі. Постанову у справі може опротестувати і прокурор. Цю стадію нерідко виносять попереду стадії виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Для правильного й об'єктивного рішення в справі важливе значення мають міри забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Вони використовуються для припинення адміністративних правопорушень, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного розгляду справи і виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення дається (гл. 20, ст. 260 – 267) перелік заходів процесуального забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення: адміністративна затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними судами й огляд на стан сп’яніння. Два заходи забезпечення провадження в справі встановлені іншими главами КпАП: доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268).

Доставляння порушника здійснюється з метою, по-перше, припинення правопорушення, по-друге, складання протоколу про адміністративне правопорушення і, у третіх, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення доставляння забезпечується використанням психічного або фізичного впливу.

Залежно від органа, що наділений правом на доставляння, його місця, підстави і цілі можливі такі варіанти доставляння:

• робітники міліції і народні дружинники здійснюють доставляння порушника в міліцію або в штаб ДНД із метою складання протоколу у випадку неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення;
• уповноважені посадові особи, що здійснюють нагляд за дотриманням правил використання засобів транспорту (ст. 222-229, 236 КпАП), можуть доставляти порушника в міліцію у випадках  порушеннях  використання засобів транспорту, правил про охорону порядку і безпеки руху, правил, спрямованих на  забезпечення  цілісності  вантажів на транспорті, правил пожежної  безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті з метою встановлення особистості порушника (якщо в нього немає документів, що засвідчують особу, і немає свідків, що могли б засвідчити його особу);
• уповноваженими представниками органів природоохорони, працівниками міліції, народними дружинниками, суспільними природоохоронними інспекторами здійснюється доставляння порушника в міліцію або в приміщення сільських або селищних органів самоврядування за вчинення лісопорубки, порушення правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів і інші порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу з метою встановлення його особистості;
• робітники воєнізованої охорони можуть доставляти порушника в службове приміщення воєнізованої охорони або міліції за вчинення правопорушень, пов'язаних із зазіханнями на об'єкти, що охороняються, інше державне або суспільне майно для припинення правопорушення, встановлення особи порушника й складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Доставлення порушника повинно бути зроблено у як можна найкоротший термін. Встановлений максимальний термін перебування порушника в штабі ДНД або приміщенні органів місцевого самоврядування - одна година.

Подібної з розглянутих мір забезпечення провадження в справі є привід порушника у випадку відхилення від явки за викликом до органів внутрішніх справ або суд. Це також примусове доставлення особи в органи внутрішніх справ або суд. Різниця складається в цілі доставлення - привід здійснюється робітниками міліції для забезпечення присутності правопорушника при розгляді справи. Привід припускається лише в випадках, прямо передбачених законом (ч.2 ст.268 КпАП).

Адміністративне затримання - це примусове короткочасне обмеження свободи дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Його мають право здійснювати тільки органи і посадової особи, уповноважені на це законодавчими актами (ст.262 КпАП). Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Більш тривалі терміни можуть бути встановлені тільки законодавчими актами (ч.1 ст. 263 КпАП). Так на термін до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора протягом 24 годин або з його санкції - до десятьох днів можна затримувати особу, що порушила прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо ця особа не має документів посвідчуючих його особу. До розгляду справи можуть бути затримані особи, що вчинили дрібне хуліганство (розглядається протягом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних ходів і демонстрацій, проявили неповагу до суду або торгували з рук у невстановлених місцях (протягом трьох діб) і ін.

З метою забезпечення законності при здійсненні адміністративного затримання про це складається протокол, у якому записується дата і місце його складання, данні про особу затриманого, час і мотиви затримання. Затриманому дається право ознайомитися з протоколом і підписати його ( або відмовитися від підпису), повідомити про місце свого перебування родичів або адміністрацію з місця роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб котрі їх заміняють є обов'язковими. Особистий огляд і огляд речей здійснюється з метою виявлення, закріплення необхідних доказів правопорушення і забезпечення подальшого притягнення порушника до відповідальності. Правом на їхнє провадження наділені уповноважені на це посадові особи органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних органів і прикордонних військ, а на огляд речей - також посадовим особам органів лісоохорони, рибоохорони й органів, що здійснюють нагляд за дотриманням правил полювання. Цей список може бути розширений тільки законодавчими актами (ст.264 КпАП). Особистий огляд проводитися уповноваженою на це особою одної статі з порушником при двох понятих тієї ж статі. Огляд речей (багажу, спорядження полювання і рибальства, добутої продукції, транспортних засобів і інших предметів) здійснюється в присутності їх власника. Якщо вони відсутні, то зазначені речі можуть підлягати огляду тільки в невідкладних випадках з обов'язковою участю двох понятих.

Проведення огляду оформляється спеціальним протоколом або про це робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративну затримку. Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення здійснюється посадовими особами, які мають право проводити адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей з метою збереження доказів, а також у залежності від результатів розгляду справи, забезпечення їхньої конфіскації, вилучення, знищення або повернення власникам.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання або огляді речей.

Стаття 265 КпАП передбачає особливості вилучення окремих видів речей і документів у визначених осіб, а також процесуального оформлення вилучення деяких предметів. До особи, яка скоїла правопорушення під час виконання службових обов'язків, вилучення, особистий огляд і огляд речей застосовуються тільки в невідкладних випадках.

Водії, судноводії і інші особи, що управляють транспортними засобами, річковими і маломірними судами у відношенні яких є достатні підстави вважати, що вони знаходяться в стані сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами або судами й огляду на стан сп'яніння (ст. 266 КпАП). Відсторонення, тобто примусове звільнення транспортного засобу особи, що їм управляє, здійснюється працівниками органів внутрішніх справ. З метою забезпечення законності провадження розглянутих заходів ст. 267 КпАП передбачає можливість їх оскарження заінтересованою особою у вищестоячий орган (вищестоячій посадовій особі) або прокурору.

Порушення справи про адміністративне правопорушення

Стадія порушення справи про адміністративне правопорушення полягає в складанні протоколу уповноваженою на це посадовою особою або представником громадського формування (посадовою особою держадміністрацій, органів внутрішніх справ, органів транспорту, дружинники, громадські інспектора охорони природи й ін.). Перелік осіб, що мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, приведений у ст. 255 КпАП України.

Як вже зазначалося, наявність протоколу про адміністративне правопорушення свідчить про порушення справи, причому протокол повинний бути складений уповноваженою особою з дотриманням визначеної встановленої законом форми. У протилежному випадку справу про адміністративне правопорушення не може бути визнано порушеною. У протоколі повинні значитися дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, що склала протокол, відомості про особу порушника, місце, час і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, що передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків, що потерпіли, якщо вони є, пояснення порушника й інші дані необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, що його склала й особою, що скоїла адміністративне правопорушення. При наявності свідків і потерпілого протокол може бути підписаний також і цими особами.

У випадку відмови особи, що скоїла правопорушення від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Особа, що учинила правопорушення має право давати пояснення і зауваження до тексту протоколу, що додається до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У деяких випадках, передбачених законом (ст.258 КпАП), протокол про адміністративне правопорушення не складається, але якщо правопорушник оспорює накладене на нього стягнення, протокол про адміністративне правопорушення складається.