Суд має сформулювати питання таким чином: чи є ознаки, які можуть вказувати на те, що заявлене до охорони позначення або не має розрізняльної здатності; або є загальновживаним як позначення товарів та послуг певного виду; або є оманливим чи таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар, або надає послугу тощо та запропонувати експертові назвати ці ознаки.

Доречно згадати, що чинне процесуальне законодавство передбачає можливість для обговорення кола питань, які потребують експертного вирішення, безпосередньо в ході судового засідання. Отже, демократичною і корисною для справи є така ситуація, коли суд пропонує учасникам судового засідання поставити перед експертом свої запитання у письмовому вигляді, обговорити їх за участю самого експерта, визначити, чи належать вони до його компетенції, і лише після цього прийняти власне рішення про призначення експертного дослідження, в якому остаточно сформулювати питання для експерта.

У зв'язку з участю експерта в судовому процесі постає ще одне досить цікаве питання. Йдеться про те, що господарське процесуальне законодавство не розрізняє поняття "спеціаліст" та "експерт". Разом з тим, на практиці трапляються випадки, коли суд приходить до висновку про недоцільність призначення судової експертизи, однак вважає за необхідне вислухати думку спеціаліста з того чи іншого питання.

В такому випадку, не виходячи за межі чинного процесуального законодавства, суд, на мій погляд, може залучити до участі в справі спеціаліста у відповідній галузі знань, викликати його в судове засідання та за безпосередньою участю інших учасників судового процесу з'ясувати коло питань, що виникли.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", прийнятий Верховною Радою України 28.12.94.

2. "Економіка підприємства".:Підручник.-В 2т. Т1 / За редакцією С.Ф.Покропивного.- К.: Вид-во "Хвиля-Прес", Донецьк: Мале підприємство "Поиск". Т-во книголюбів, 1995.-400с.

3. "Парижська конвенція з охоронипромислової власності" від 20.3.1883.

4. "Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні", затверджене Указом Президента України від 18.09.92 №479/92.

5. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", прийнятий Верховною Радою України 15.12.93

6. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки", прийнятий Верховною Радою України 15.12.93

7. Додаток до "Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані в створенні ядерної зброї", затверджено Кабінетом Міністрів України від 12.03.96 № 302

8. Закон України “Про авторське право та суміжні права”, прийнятий Верховною Радою України 23.12.93

9. "Инструкция о порядке работы по продаже лицензий и оказанию услуг типа инжиниринг", затверджено наказом Госкомвинаходу Ради Міністрів СРСР від 26.01.70 №11.

10. "Инструкция по государственной экспертизе заявок на регистрацию товарных знаков", затверджено головою Госкомвинаходу СРСР 06.03.80.

11. Наказ Фонду державного майна України, Державного комітету з питань науки і технологій "Про затвердження Порядку експертної оцінки нематеріальних активів" № 969/97 від 27.07.95, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1995 р. за № 292/828.

12. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.63 зі змінами та доповненнями.