• солідну матеріальну і фінансову основу - від загальних грошових кас ("общаків") , до створення власних комерційних структур, вкладання великих грошей в нерухомість або банки;
• колегіальний орган, за допомогою якого керується злочинне співтовариство, курируються його різні філіали, підтримується зв’язок з державними чиновниками, "відмиваються" гроші;
• статут, у вигляді неформальних, але в той же час обов’язкових для виконання правил і норм поведінки членів групи, існуючих традицій, санкцій за їх порушення;
• ще більш вдосконалену функціонально-ієрархічну систему побудови організації, різноманітні групи захисту, прикриття із залученням до них представників владних структур, різні  комісії примирення, свої "суди";
• інформаційну базу про корумпованих чиновників державного апарату, про стан справ в органах влади, банках, підприємницьких структурах;
• своїх довірених осіб в органах влади, в судовій та правозахисній системах, що вказує на корумпованість цих систем;
• свій жаргон, мовно-понятійний апарат спілкування всередині групи.

Враховуючи особливість та специфіку небезпеки для суспільства таких стійких згуртованих злочинних угрупувань, різних злочинних співтовариств (злочинних організацій), їх створення, членство в групах або здійснюваних ними злочинах будь-якої форми співучасті - визнається злочином.

Вивчення учасників організованих злочинних груп, показує що це - здебільшого особи чоловічої статі, середній вік 22-25 років. Не менше половини з них були раніше засудженими, відрізняються всіма або майже всіма ознаками кримінального професіоналізму:

• стійкість злочинного заняття, яке відповідає кримінальній спеціалізації;
• досить високий рівень володіння кримінальними знаннями та навичками (кримінальна "кваліфікація");
• злочинна діяльність є для них основним джерелом одержання засобів існування;
• інші зв’язки з асоціальним середовищем.

Отже, "професійний злочинець" - це особа, яка систематично займається злочинною діяльністю з використанням кримінального пізнання і досвіду, яка має стійкий характер і є основним джерелом одержання засобів існування. Саме професійні злочинці, як правило є організаторами, активними учасниками, виконавцями здійснених злочинів. Серед них багато тих, хто має добру спортивну підготовку, досконало володіють зброєю, навичками водіння автомобіля. Багато з них зловживають спиртним, вживають наркотики. Добре серед учасників злочинних груп виділяється фігура лідера (вожака), часто, який має кримінальний статус "злодія в законі".

За своїми особистісними якостями лідери відрізняються кримінальним досвідом, добрими фізичними даними, підприємливістю, кмітливістю, рішучістю, схильністю до ризику, здатністю швидко орієнтуватись і приймати рішення в складних ситуаціях, підкоряти своїй волі інших, умінням забезпечувати конспіративність злочинів, які готуються. Проте постійна небезпека бути розкритим формує у багатьох з них і такі риси характеру, як підвищена підозрілість, помста, безкомпромісна жорстокість.

Найбільш небезпечним і психологічно сильним типом є лідер-натхненник, який з метою безпеки злочинної групи виконує функції своєрідного "кримінального" радника, який оберігає членів від найбільш небажаних кроків і в той же час має найбільший на них вплив, що стимулює їх рішучість здійснити злочин. Центральною фігурою є лідер-організатор, який є послідовно-криміногенним типом особистості. Він характеризується високим ступенем антигромадської спрямованості, вкрай негативною особистісною орієнтацією, який не просто використовує або підшуковує вигідну ситуацію для здійснення злочинів, але і створює її, активно долаючи перешкоди, які виникають.

Розповсюджені також і змішані типи лідерів, які виконують одночасно ролі натхненника, ініціатора, організатора і навіть виконавця злочину.