В Англії звичаї, які застосовуються судами, перетворюються на норми прецедентного права. Тому під звичаями тут розуміють лише норми права, які діють у певній місцевості. У торговому обігу західних країн великого значення сьогодні набувають типові контракти, що розробляються фірмами і пропонуються контрагентами для підпису (формуляри). Офіційно вони не є джерелами права, але на практиці іноді з успіхом замінюють чинне законодавство. З допомогою формулярів "слабшій" стороні контракту нав'язуються вигідні для фірми умови договору, що зводить нанівець принцип свободи договору.

Сьогодні спостерігається тенденція до зближення та уніфікації норм цивільного і торгового права. Найпоширенішим її засобом є укладення міжнародних угод, з допомогою яких створюються загальні норми як для міжнародних цивільних торгових відносин, так і для відносин всередині країни. Уніфікація правових норм досягається також з допомогою розробки заінтересованими державами проектів типових законів.

Пізніше вони приймаються відповідними країнами як закони. Відповідно до Римської угоди 1957 р. органи ЄЕС видають регламенти та директиви, які безпосередньо діють на території кожної держави - члена союзу. Отже, регламенти та директиви - ще один вид джерел цивільного та торгового права. У доктринах деяких країн (наприклад, Болгарія) джерелом цивільного права називають його принципи (узагальнені положення, що формулюються у законі або з них виводяться) та норми моралі, якщо закон на них посилається.