• вироблення у широких шарів трудящої маси навичок, потреби і досить високого рівня компетентності для свідомої участі їх в управлінні державними і суспільними справами: наявність в суспільстві міцного правопорядку, непорушної законності і конституційності;
• затвердження принципу плюралізму думок і думок у всіх сферах життя суспільства і держави;
• розвиток системи самоврядування народу в центрі і на місцях;
• послідовне розширення і поглиблення в сфері економіки, політики, культури, науки, в соціальній сфері життя суспільства принципів реальної демократії.

Важливими умовами і передумовами формування правової держави в Україні є також створення внутрішньо єдиного, несуперечливого законодавства. Існуючі нині протиріччя в правовій системі, виникаюча час від часу боротьба законів і законодавчих актів, що видаються на місцях, не тільки не наближають країну до правової держави, але, навпаки, ще більше віддаляють.

Ця боротьба руйнівно позначається на економіці, суспільстві і самій державі. Зневажливе відношення до законів автоматично породжують таке ж відношення і до місцевих актів, веде до трагічних наслідків для багатьох мільйонів людей.

Сучасне життя дає тему безліч вельми сумних прикладів. У тому числі прикладів, пов'язаних з руйнуванням єдиного державного простору СРСР, з виникненням міжнаціональних і регіональних конфліктів, територіальних, майнових і інших суперечок, з незліченними стражданнями і загибеллю невинних людей.

Аксіоматичним, що не підлягає ніякому сумніву є той факт, що закони, поки вони діють в інтересах всіх шарів і класів суспільства, життєво важливо дотримувати, а не порушувати. Домагатися у разі їх застарівання, явного або уявного консерватизму і відсталості від життя, їх негайного скасування конституційним шляхом, а не переступати їх межі і не руйнувати, тим самим, регульовані ними господарські, соціальні, культурні, політичні та інші зв'язки між різними інститутами і людьми.

Серед існуючих умов і передумов успішного формування і функціонування правової держави потрібно назвати наявність в країні громадянського суспільства. “Ідея правової держави є ідея взаємокерування громадянського суспільства і держави, що передбачає руйнування монополії держави на владу з одночасною зміною співвідношення свободи держави і суспільства на користь останнього і окремої особи”.

У цей час українська дійсність характеризується невисоким рівнем політичної і парламентської культури, правовим нігілізмом, слабкістю демократичних традицій і навичок. Якщо і можна для України визнати концепцію правової держави, то, зрозуміло, з цілим рядом обмовок, враховуючи відношення українців до права як соціального інструмента, історичну прихильність до сильної держави, низьку “природну” правову активність та ініціативу.

Висновок

Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити, що права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати “людський вимір” до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є деяким нормативним виміром її соціально культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.

При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.

Таким чином, спираючись на міжнародне гуманітарне право, можна відзначити, що:

• Права людини - вища цінність, їх повага і дотримання - обов'язок держави.
• Забезпечення прав і свобод несумісне з дискримінацією по будь-якому принципу.
• Здійснення прав і свобод людини не повинно порушувати права і свободи інших осіб.
• Основні права і свободи повинні бути єдині на всій території держави.
• Особисті, економічні, політичні, соціальні, культурні права рівноцінні, у єдиній системі цих прав немає ієрархії.
• Колективні права невід'ємні від прав індивіда, вони не повинні суперечити індивідуальним правам, обмежувати правовий статус особистості
• Права людини можуть бути обмежені законом тільки в тому випадку, якщо є пряма погроза державної і суспільної небезпеки, здоров'ю і моральності населення, правам інших осіб.

Нині ми стоїмо біля витоків процесу створення правової держави, для якої головним є захист особистості, свободи і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності. Характер цієї держави мають визначати такі принципи:

• верховенство закону в усіх сферах соціального життя;
• обов’язковість закону для всіх державних органів, громадських організацій, офіційних осіб і громадян;
• захист і гарантії свободи особистості, її прав, інтересів, честі й гідності;
• взаємна відповідальність особистості і держави;
• контроль і ефективний нагляд держави за додержанням законів та інших нормативних актів.

Здійснення усіх накреслених заходів, спрямованих на побудову правової держави, стане для цивілізованого світу ще одним доказом прагнення України до втілення в життя принципів гуманізму і демократії, найвищою метою якої є забезпечення прав і свобод людини, основою нашої державності.

Правова держава - багатомірне явище, що розвивається. У ході суспільного прогресу воно набуває нових властивостей, наповнюється новим змістом, відповідним конкретним умовам існування суспільства і рівню його розвитку. Нешвидкоплинним загальним початком будь-якої правової держави є його зв'язаність правом. Правова держава - це така форма організації і діяльність державної влади, яка будується у взаємовідносинах з індивідами і їх різними об'єднаннями на основі норм права. При цьому право грає пріоритетну роль лише в тому випадку, якщо воно виступає мірою свободи всіх і кожного, якщо чинні закони реально служать інтересам народу і держави, а їх реалізація є втіленням справедливості. Розвинене законодавство ще не свідчить про наявність в суспільстві правової державності.

Економічною основою правової держави є виробничі відносини, що базуються на багатоукладності, на різних формах власності як рівноправних і в однаковій мірі захищених юридично. У правовій державі власність належить безпосередньо виробникам і споживачам матеріальних благ; індивідуальний виробник виступає як власник продуктів своєї особистої праці. Правовий початок державності реалізовується тільки при наявності самостійності і свободи власності, які економічно забезпечують панування права, рівність учасників виробничих відносин, постійне зростання добробуту суспільства і його саморозвиток.

Соціальну основу правової держави складає саморегулююче громадянське суспільство, яке об'єднує вільних громадян - носіїв суспільного прогресу. У центрі уваги такої держави знаходиться людина, його різноманітні інтереси. Через систему соціальних інститутів, суспільних зв'язків створюються необхідні умови для реалізації кожним громадянином своїх творчих, трудових можливостей, забезпечується плюралізм думок, особисті права і свободи. Перехід від тоталітарних методів управління до правової державності пов'язаний з різкою переорієнтацією соціальної діяльності держави, з відмовою від пріоритету “знеособленого” виробництва над соціально-економічними, політичними і духовними інтересами громадян. Міцна соціальна основа держави зумовлює стабільність його правових устоїв. Правова держава – це, одночасно, і соціальна держава.

Етичну основу правової держави утворюють загальнолюдські принципи гуманізму і справедливості, рівності і свобод особистості, її честі і достоїнства. Режим правової державності реально затверджує вищі етичні цінності людини, забезпечує їх визначальну роль в житті суспільства, виключає свавілля і насильство над особистістю. Конкретно це виражається в демократичних методах державного управління, справедливості правосуддя, в пріоритеті прав і свобод особистості у взаємовідносинах з державою, захисті прав меншості, терпимість до різних релігійних переконань і т. д. Духовна насиченість державного життя в значній мірі визначає етичну зрілість суспільства загалом, рівень його цивілізованості, гуманізм в соціально-економічних і політичних відносинах.

Правова держава - це суверенна держава, яка концентрує в собі суверенітет народу, націй і народності, що заселяє країну. Здійснюючи верховенство, загальність, повноту і винятковість влади, така держава забезпечує свободу природних відносин, заснованих на початках справедливості, для всіх без виключення громадян. Примушення в правовій державі здійснюється на основі права. Примушення, будучи важливим показником державного суверенітету, обмежено правом, виключає беззаконня і свавілля. Держава застосовує силу в розумних (правових) рамках і тільки в тих випадках, коли порушується його суверенітет, інтереси його громадян. Воно обмежує свободу окремої людини, якщо його поведінка загрожує свободі інших людей.

Політична природа держави, найбільш чітко проявляється в його суверенітеті. Саме в суверенітеті концентрується вся гама потреб і інтересів різних ланок політичної системи суспільства. Завдяки суверенітету координуються інтереси державних і недержавних організації, забезпечується їх справедлива правова рівновага і вільний розвиток.

Не абсолютизуючи ролі права, потрібно реальніше відноситися до самої ідеї правової держави, оскільки “насправді політична влада завжди прагне вирватися з правових рамок і “правова держава” - це, скоріше, ідеальний тип…”

Список використаної літератури

• Арістотель. Політика. - М.: 1911.
• Венгеров А.Б. Теорія держави і права. Ч.1. Теорія держави – М.: Юристъ, 1995.
• Губа А.В., Письменицький А.А., Слинько Д.В. Теорія держави і права. Посібник для студентів – Харків, 2000.
• Гуменюк А.Р. О едином правовом пространстве как условии формирования правового государства. - М.: 1994.
• Дробязко С.Г. Роль законодавства в утворенні матеріально-технічної бази комунізму – Мінск, 1971.
• Загальна теорія держви і права. Підручник /Під ред. Лазарєва В.В. – М.: Юристъ, 1996.
• Комаров С.А. Загальна теорія держави і права. Підручник – М.: Юрайт, 1997.
• Конституція України.
• Конституційне право зарубіжних країн - М.:1995.
• Лазарєв В.Н. Загальна теорія права і держави - М.: 1994.
• Макаров О.В. Співвідношення права і держави – С-Пб., 1995.
• Монтеск’є Ш.Л. Вибрані твори. — М.: Політвидав, 1955.
• Нерсесянц В.С. Правовий характер взаємовідносин особистості, суспільства і держави /Соціалістична правова держава: проблеми і судження - М.: 1989.
• Спірідонов Л.І. Теорія держави і права - С-Пб., 1995.
• Теорія держави і права. Курс лекцій /Під ред. Марченка М.Н. - М.:Зерцало, 1997.
• Теорія держави і права. Курс лекцій /Під ред. Матузова Н.І. і Малька А.В. М.: Юрист, 1997.
• Туманов В.А. Права людини і виконавча влада /Радянська держава і право – 1990, № 2.
• Фаткуллін Ф.Н. Основні вчення про право і державу. Навчальний посібник – Казань: КФЕІ, 1997.
• Федералізм і демократія /Держава і право – 1992, № 4.
• Хропанюк В.Н. Теорія держави і права. Навчальний посібник для вищих учбових закладів /Під ред. проф. Стрекозова В.Г. - М.: Отчизна, 1993.
• Четвернін В.А. Демократична конституційна держава. Введення в теорію - М.: 1993.