Конвенція передбачає волю призначення державами співробітників, що посилають, постійних представництв. У ній закріплені принципи повної недоторканості особи представників держав у міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях, приміщень постійних представництв, житлових приміщень делегацій, а також пошти представництв і делегацій; чітко обкреслені правовий статус, привілеї й імунітету постійних представників, постійних спостерігачів, делегацій, а також спостерігачів в органах і на міжнародних конференціях. Обсяг наданих усім цим категоріям представників держав привілеїв і імунітетів наближається до дипломатичного. Конвенція не містить положення про persona non grata у тім його виді, що характерний для двосторонньої дипломатії.

Особливості правового статусу посадових осіб і службовців міжнародних організацій

В основі привілеїв і імунітетів посадових осіб міжнародних організацій лежить теорія функціональної необхідності. Конвенція про привілеї і імунітети Об'єднаних Націй установлює, що посадові особи ООН користаються наступними привілеями і імунітетами: вони не підлягають судової відповідальності за сказане чи написане ними і за всі дії, зроблені ними як посадових осіб; вони звільняються від обкладання податками окладів і винагород, виплачуваних їм Об'єднаними Націями, від державних службових повинностей, а також разом із дружинами і родичами, що знаходяться на їхньому утриманні, від обмежень по в'їзду в країну і від реєстрації як іноземців. Вони користаються тими ж привілеями у відношенні обміну валюти, що надаються посадовим особам відповідного рангу, що входить до складу дипломатичних місій, акредитованих при відповідному уряді, а також разом зі своїми дружинами і родичами, що складаються на їхньому утриманні, такими ж пільгами по репатріації, якими користаються дипломатичні представники під час міжнародних криз; мають право ввозити безмитно свої меблі і майно при первісному занятті посади у відповідній країні.

Коло осіб, що користаються перерахованими привілеями і иммунитетами, визначається Генеральним секретарем ООН. Про це повідомляється урядам усіх країн - членів ООН, оскільки ці привілеї й імунітету повинні надаватися посадовим особам ООН на територіях усіх країн - учасниць Конвенції.

Експерти ООН, що виїжджають у відрядження з доручення Об'єднаних Націй, користаються під час відряджень більш широкими привілеями і імунітетами, чим посадові особи ООН у її штаб-квартирі. Їм, зокрема, надаються: імунітет від особистого чи арешту затримки і від накладення арешту на їхній особистий багаж; усякого роду судово-процесуальний імунітет у відношенні всього сказаного чи написаного ними і зробленого ними під час виконання службових обов'язків; недоторканність усіх паперів і документів; право користатися шифром і одержувати кореспонденцію за допомогою чи кур'єрів валіз для зносин з Об'єднаними Націями; ті ж пільги у відношенні обмежень на обмін грошей, які надаються співробітникам дипломатичних представництв, що знаходиться в тимчасових службових відрядженнях; ті ж імунітету і пільги у відношенні їхнього особистого багажу, які надаються дипломатичним представникам.

У цілому ж їхнього привілею й імунітету значно вже по обсязі в порівнянні з дипломатичними.

Генеральний секретар ООН, його заступники, а також дружини цих осіб і неповнолітніх дітей користаються привілеями і імунітетами, наданими відповідно до міжнародного права дипломатичним представникам.

У Конвенції відзначено, що привілею й імунітету надаються посадовим особам ООН і експертам в інтересах Об'єднаних Націй, а не для їхньої особистої вигоди. Генеральний секретар ООН не тільки має право, але і зобов'язаний відмовитися від імунітету, наданого будь-якій посадовій чи особі експерту, у тих випадках, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і від нього можна відмовитися без збитку для інтересів Об'єднаних Націй. У відношенні Генерального секретаря право відмовлення від майна належить Раді Безпеки ООН.