Наймач зобов'язаний провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором. Як видно з тексту закону, наведене правило не є імперативним, а носить диспозитивний характер, оскільки Цивільний кодекс надає сторонам можливість встановити у договрі інший порядок розподілення обов'язків на поточний ремонт. Інший порядок може бути встановлений спеціальним нормативним актом. Наприклад, діючі у нашій країні правила забороняють наймачу розбирати і ремонтувати одержану на прокат річ побутово-культурного і господарського призначення.

У випадку невиконання наймачем обов'язку на проведення поточного ремонту і погіршення стану майна наймодавець має право розірвати договор і стягнути заподіяні збитки.

Обов'язок наймача повернути наймане майно наймодавцю після закінченя договру випливає з самої суті договору, за яким майно надається тільки у тимчасове користування. Наймач зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він одержав, але при цьому повинно бути враховано нормальний знос майна за час найму. Під нормальним зносом речі слід розуміти відповідний відсоток її амортизації за час дії договору при експлуатації речі за призначенням у тих конкретних умовах, у яких наймач повинен користуватися нею. Погіршення майна, допущені наймачем за межами вказаних критеріїв, зобов'язують його відповідним чином відремонтувати річ або відшкодувати заподіяні збитки.

Як правило, наймач зобов'язаний повернути наймане майно у момент припинення договору. Кодекс не зазначає на протязі якого часу він зобов'язаний це зробити. Очевидно, наймач повинен повернути майно у межах необхідного для цього часу. З тим, щоб виключити безпідставне затягування здачі найманого майна зі сторони недобросовісних наймачів, у деяких нормативних актах встановлені максимальні строки для виконання наймачем цього обов'язку.

Наприклад, за Типовим договором оренди нежилих приміщень у будинках місцевих Рад народних депутатів, державних, кооперативних та громадських підприємствах, установах, організаціях, орендар зобов'язаний здати Житлово-експлуатаційній конторі (домоуправлінню) орендоване приміщення з обладнанням, інвентарем і іншим майном на протязі 15 днів після припинення договору.

Несвоєчасне повернення або ухилення від здачі предмету договору є прострочкою наймача, яка дає право наймодавцю витребувати майно через суд чи арбітражний суд і зазначити збитки у відповідності ЗСТ.213ЦКУ.

У випадку загибелі або втрати найманого майна наймач не має можливості повернути наймодавцю ту саму річ. Наступає неможливість виконання зобов'язання по поверненню майна, наслідки якого залежать від наявності чи відсутності вини наймача у загибелі чи втраті предмету найму. При відсутності вини зобов'язання припиняється. Ризик випадкової загибелі чи втрати зданого у найм майна несе наймодавець. Якщо ж майно загинуло або втрачене з вини наймача, він зобов'язаний відшкодувати наймодавцю збитки за правилами ст.ст. 203 і 209 ЦКУ.

Наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість передбаченого договором користування найнятим майном істотно зменшилась.

Можливість передбаченого договором користування найнятим майном може зменшитись у силу різних обставин, зокрема, в результаті погіршення стану майна або зміни умов користування ним. Однак, у всіх випадках, зменшення можливостей користування майном, як підстава щодо зменшення найомної плати, повинна бути суттєвою і залежати від наймача.

Наймач має право вимагати зменшення розміру найомної плати і у випадках зменшення можливостей користування майном у результаті дії непереборної сили.

Виходячи з правил, слід визнати, що наймач може вимагати зменшення найомної плати і у тому випадку, коли у погіршення стану найнятої речі або у своренні гірших умов користування нею винні обидві сторони у договорі. Але при таких обставинах найомна плата може бути зменшена лише у тій частині, яка відповідає вині наймодавця у зменшенні можливостей користування найманою річчю.

Право наймача на зменшення найомної плати не повинно ставитись у залежність від того, коли виникла належна можливість користування найманим майном - до чи після укладання договору майнового найму. При цьому слід мати на увазі, що при передачі наймодавцем наймачу майна з меншою можливістю користування, ніж це було передбачено договором, наймач має і Інші права, які випливають з стт. 262 і 270 ЦКУ зокрема, він може відмовитиь від договору.

Наймач має право вимагати відповідного зменшення найомної плати, це не означає, що не можна ставити питання про повне звільнення його від виконання цього обов'язку, коли він не з своєї вини тимчасово повністю був позбавлений можливості користування найманим майном (наприклад, при проведенні капітального ремонту).

Господарський суд України вважає, що незалежно від того, яка зі сторін проводить капітальний ремонт, орендна плата за час ремонту будівлі не повинна нараховуватись, якщо проведення такого ремонту лежить на обов'язку наймодавця.

Здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо Інше не передбачено законом або договором.

Як видно, при регулюванні відносин піднайму законодавець вирішальне значення надає згоді наймодавця. Тому, така відмова наймодавця не може бути оскаржена в суді чи господарському суді. Предметом договору піднайму може бути як і все, так і частина найнятого майна. Винятком є ряд об'єктів, які не дозволяється здавати в піднайм. Зокрема, предмети побутового прокату, орендовані залізничні вагони, будівельні машини і інше майно, зазначене у нормативних актах, які регулюють окремі види майнового найму .

Відносини на здачу майна в піднайм регулюються договором піднайму, який укладається між наймачем і піднаймачем. За цим договором наймач зобов'язується передати у тимчасове користування частину або все наймане ним майно піднаймачу за плату. Зміст договору піднайму не повинен виходити за межі змісту договору найму, зокрема, за межі його строку, умов про використання майна, розмір плати і інше.

Оскільки піднаймач вступає у договірні відносини з наймачем, то перед ним, а не перед наймачем він несе відповідальність за договором піднайму. Однак, це не позбавляє можливості наймодавця заявити свої вимоги безпосередньо до піднаймача у випадку пошкодження або псуття ним піднайомного майна. Так, позов повинен розглядатися на підставі статті 440 ЦКУ І інших норм, які регулюють зобов'язання з заподіянням шкоди, а не правил, які регулюють договірні відносини. З припиненням договору найму припиняється і договір піднайму.

Від договору піднайму слід відрізняти договір перенайму майна, за яким наймач передає всі свої права і обов'язки у договорі найму третій особі, а сам виходить з договору. Договір перенайму може бути здійснений тільки за згодою наймодавця.

При переході права власності на здане в найм майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника.

Договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї організації (наймодавця) до іншої.

Право на збереження сили договору майнового найму належить наймачу незалежно від підстав переходу майна від одного власника до іншого, від однієї державної організації до іншої. Під особою, про яку ведеться мова, розуміється будь-який придбач майна.

Разом з правом збереження сили договору найму при переході права власності на здане у найм майно до іншої особи за наймачем зберігаються і всі інші права і пільги, надані йому законом, наприклад, право на відновлення договору найму на новий строк.

Правом на збереження чинності договору майнового найму наймач не може скористатися при переході зданого ним майна до другого власника без правонаступництва, зокрема при конфіскації і ін., так як у цих випадках до нового власника не переходять права і обов'язки попереднього власника майна.

Наймодавець може пред'явити в суді, господарському суді або третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач:

• користується майном не відповідно до договору або призначення майна;
• навмисно або з необережності погіршує стан майна;
• не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, а за договором побутового прокату - протягом одного місяця, якщо більш короткі строки не установлені типовим договором;
• не зробить капітального ремонту в тих випадках, коли за законом або за договором капітальним ремонт лежить на обов'язку наймача.

Крім зазначених підстав договір майнового найму  мож бути  розірваний по закінченню його строку. Він може бути і достроково розірваний за згодою двох сторін.

Можна зробити висновок, що перелік зазначених підстав припинення договору майнового найму є вичерпним. Але це ще не означає, що законом або іншим нормативним актом або договором не можуть бути встановлені інші підстави розірвання договору за заявою однієї з сторін.

У поняття користування майном не у відповідності з договром входять не тільки випадки використання майна з іншою метою, але і не використання найнятого майна або користування ним значно у меншій мірі ніж передбачено договором чи випливає з призначення даного майна для задоволеня потреб організацій і громадян. Держава не може допустити, щоб у нашому суспільстві, майно, особливо те, яке знаходиться у користуванні на підставі планових чи адміністративних актів не використовувалось зовсім або використовувалось не раціонально.

Наявність тієї чи іншої підстави з зазначених не зобов'язує наймодавця заявити позов до суду чи арбітражного суду про дострокове розірвання договору, а породжує тільки для нього право на заявлення такого позову. Наймодавець може не скористатися цим правом, а застосувати до недобросовісного наймача інші більш м"які заходи.

Наймач може пред’явити до суду, господарського суду, або третейського суду вимогу про дострокове розірвання договору найму:

• якщо наймодавець не робить капітального ремонту, що лежить на його обов'язку;
• якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, виявиться в стані, непридатному для користування.

Підставою для припинення договору може бути непроведений наймодавцем капітальний ремонт. Непроведення ж наймодавцем поточного ремонту, хоч би він і був зобовпязаний до цього договором або законом, не дає права наймачу вимагати дострокового розірвання договору. Припинення договору з цієї підстави допускається лиш при наявності вини наймодавця.

Дострокове припинення договору не повинно ставитись у залежність від суб’єктивної поведінки наймодавця, від його вини чи невинності. Для задоволення позову у такому випадку достатньо об'єктивного факту - непридатності винайнятого майна до подальшого користування. Для розгляду справи немає значення та обставина, коли виник даний факт: до чи після передачі майна  наймачу.

Наймач може вимагати розірвання договору і тоді, коли найняте майно стало непридатним для користування не з вини наймодавця, наприклад, в силу своїх природних явищ, зносу, чи внаслідок дії непереборної сили.

Разом з тим, розглядаючи справу, суд, арбітражний суд повинні враховувати поведінку другої сторони - наймача у наступній можливості користування найнятим майном. Якщо буде встановлена вина в настанні цього факту, то в позові йому буде відмовлено.

В разі допущення наймачем погіршення найнятого майна він повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини.