• скоротити апарат, а також його повноваження у сферi дозвiльно-розпорядчих та вирiшувальних функцiй, насамперед з надання пiльг, переваг, лiцензiй, замiнивши такi повноваження контрольними щодо додержання норм, якi мають бути передбаченi у законах;
• чiтко розмежувати функцiї прийняття рiшень, їх реалiзацiї та контролю за наданням послуг. Сумiщення цих функцiй в рядi випадкiв призводить до корупцiї або iнших неправомiрних дiй;
• ввести вiдкритi конкурси для державних замовлень та закупок. Там, де це неможливо зробити, ввести жорсткi специфiкацiї i стандарти на продукцiю i послуги;
• розглянути та уточнити компетенцiю, повноваження та вiдповiдальнiсть Мiнiстерства фiнансiв, Головного контрольно-ревiзiйного управлiння, Державної податкової служби, Нацiонального банку України, Державної митної служби, Держкомкордону, МВС України та iнших державних органiв, що здiйснюють контрольно-дозвiльнi функцiї стосовно населення, з роботи по запобiганню та протидiї органiзованiй злочиннiй дiяльностi i корупцiї;
• проаналiзувати та визначити по кожнiй галузi господарства та управлiння, кожному етапу виробництва службовi дiї та рiшення, при здiйсненнi яких можливі прояви органiзованої злочинної дiяльностi та корупцiї, розробити певнi умови та процедури, що виключали б такi факти, передусiм детально регламентувати правила та стандарти прийняття розпорядчих, дозвiльних управлiнських рiшень, видачi населенню офiцiйних документiв, вирiшення iнших службових питань його обслуговування; довести цi стандарти, процедури, правила до населення;
• розробити та прийняти Кодекс поведiнки державного службовця, Кодекс працiвника правоохоронних органiв, а також вiдповiднi дисциплiнарнi кодекси (устави) з визначенням у них порядку притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi, видiв i меж стягнень за службовi правопорушення, а також умов заохочення за етичну службову поведiнку;
• встановити обмеження щодо зайняття посад в органах державної влади та мiсцевого самоврядування особами, якi були притягнутi до кримiнальної вiдповiдальностi або вчинили корупцiйнi правопорушення;
• органiзувати суцiльну перевiрку у незалежному порядку законностi та обгрунтованостi створення недержавних органiзацiй (фiрм, фондiв, агенцiй тощо) стосовно здiйснення для населення за пiдвищену плату операцiй i процедур, виконання яких безкоштовно або за нижчу плату одночасно покладене на державнi установи, з'ясувати механiзми та причини бiльш швидкого i спрощеного виконання цих послуг недержавними органiзацiями, можливостi прихованої органiзованої злочинної дiяльностi та корупцiї;
• розглянути питання про можливiсть створення банку даних щодо суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, причетних до фактiв органiзованої злочинної дiяльностi та корупцiї, з метою виключення можливостi їх участi у виконаннi державних замовлень i контрактiв;
• полiпшити професiйну пiдготовку кадрiв службовцiв, у тому числi психолого-етичну переорiєнтацiю їх на служiння суспiльству, розширити межi конкурсного та контрактного порядку прийняття на державну службу, службового атестування;
• розробити систему пiдзвiтностi державних службовцiв суспiльству;
• обмежити час перебування на посадах високого рангу, ввести по них ротацiї;
• розробити найближчим часом особливий порядок здiйснення банкiвських та майнових операцiй певного розмiру службовими особами високого рангу;
• створити в структурах апарату державної влади та управлiння, починаючи з найвищих, та в органах мiсцевого самоврядування спецiальнi пiдроздiли по етицi та контролю за джерелами доходiв службових осiб;
• розширити межi застосування та функцiї iнституту офiцерiв дiючого резерву правоохоронних органiв в структурах законодавчої та виконавчої влади, зорiєнтувавши спiвробiтникiв на проведення оперативно-розшукової i розвiдувальної роботи з метою отримання iнформацiї про посадових осiб, якi використовують своє службове становище в iнтересах органiзованих злочинних формувань, вчиняють корупцiйнi дiяння.

Ця система повинна включати в себе заходи щодо запобiгання, профiлактики та руйнування бази органiзованої злочинностi та корупцiї.

З цiєю метою необхiдно, по-перше, розробити методичнi рекомендацiї щодо технологiї розробки законiв та iнших нормативних актiв. Це дасть можливiсть забезпечити якiсть, об'єктивнiсть, обгрунтованiсть, узгодженiсть, виявлення позитивних i негативних наслiдкiв прийняття таких актiв, виключити волюнтаризм та суб'єктивiзм. Цi рекомендацiї повиннi визначати практичний механiзм створення законодавчої бази в державi:

• впровадити в практику залучення представникiв полiтичних та громадських органiзацiй до складу комiсiй з пiдготовки законопроектiв;
• вивчити умови та причини латентної злочинностi та розробити заходи боротьби з нею;
• здiйснити науково-кримiнологiчну експертизу всiх ранiше виданих нормативно-правових актiв; у разi виявлення їх недосконалостi, що сприяє та породжує скоєння злочинiв, пiдготувати пропозицiї щодо скасування цих актiв чи внесення до них вiдповiдних змiн;
• постiйно здiйснювати кримiнологiчну експертизу всiх законопроектiв;
• прискорити прийняття Закону України "Про профiлактику злочинностi", що надасть змогу визначити всi суб'єкти, якi беруть участь у цьому процесi, коло їх обов'язкiв та сферу дiяльностi;
• розробити та прийняти Закон України "Про державний контроль в Україні";
• органiзувати на державному рiвнi роботу щодо вiдстеження та аналiзу дiяльностi засобiв масової iнформацiї, соцiологiчних служб, книжкової та кiнопродукцiї, репертуару театрiв, кiнотеатрiв, програм розважальних закладiв, дiяльностi рiзних провiсникiв на предмет їх вiдповiдностi основам культури та суспiльної моралi, завданням протидiї органiзованiй злочинностi та її негативному впливу на населення.

По-друге, коли на етапi розробки законодавства та iнших заходiв неможливо повнiстю уникнути певної кримiналiзацiї суспiльних вiдносин, пропонується:

• визначити органи, науковi заклади чи iншi iнститути, котрi будуть постiйно займатись прогнозуванням розвитку кримiногенної обстановки в масштабах держави, моделюванням нових видiв правопорушень, оцiнкою їх суспiльної небезпеки й виробленням вiдповiдних пропозицiй щодо їх попередження та внесення змiн до чинного законодавства;
• постiйно розробляти новi органiзацiйно-тактичнi заходи правоохоронних органiв, склад та змiст необхiдної iнформацiї для розкриття i розслiдування можливих нових видiв злочинiв;
• готувати ефективнi методики їх розкриття та профiлактики;
• проводити вiдповiдну пiдготовку слiдчих та працiвникiв оперативних та iнформацiйно-аналiтичних служб;
• проводити попереджувальну роботу у сферах дiяльностi, найбiльш вражених злочинними проявами, в яких можуть скоюватись новi види злочинiв;
• органiзовувати проведення роз'яснювальної роботи серед осiб, якi потенцiйно можуть постраждати вiд скоєння нових видiв правопорушень.

Однiєю з негативних рис сучасного пiдходу до проблем органiзованої злочинностi та корупцiї слiд вiдмiтити їх трактовку як iзольованих, замкнутих суто у сферi дiяльностi правоохоронних органiв. Але органiзована злочиннiсть та корупцiя – складнi антисоцiальнi явища, значною мiрою породженi соцiально-економiчними умовами.

Низький рiвень матерiальної забезпеченостi населення, безробiття суттєво впливають на зростання злочинностi. Одночасно незадовiльнi економiко-правовi умови для цивiлiзованого розвитку легального бiзнесу теж призводять до кримiналiзацiї господарських структур.

Тому гострою виявилася потреба у здiйсненнi суттєвих соцiальних та економiчних перетворень, формуваннi ефективної нацiональної економiки як основи пiдвищення добробуту народу.

Рекомендується: