Слід також зазначити, що додатковий захист ІВ є певною формою державного протекціонізму, який порушує принципи економічної ефективності, що виконуються за умов конкурентного ринку. В деяких випадках надмірний і необґрунтований захист ІВ може викликати зворотний ефект і стати причиною обмеження міжнародної торгівлі та неефективного надмірного інвестування в творчу та інноваційну діяльність.

Беручи до уваги, з одного боку, необхідність захисту ІВ та, з іншого, можливість виникнення негативних ефектів від необґрунтованого захисту ІВ, очевидною є потреба в компромісі між економічною ефективністю та стимулами до інтелектуальної діяльності, які підтримує захист ІВ. В зв’язку з цим постає безліч додаткових питань щодо рівня оптимального захисту ІВ та визначення критеріїв оптимальності. Як правило, при визначенні оптимальних параметрів захисту ІВ порівнюються статичні ефекти (економічна ефективність) та динамічні ефекти (створення стимулів до економічного розвитку), короткострокові та довгострокові переваги.

При визначенні оптимального рівня захисту ІВ необхідно враховувати такі показники:

• Суспільний добробут (забезпечення прав ІВ не повинно бути перешкодою до задоволення життєво необхідних потреб населення: важливо підтримувати баланс між економічною вигодою виробників та задоволенням потреб споживачів);
• Економічна ефективність (ефективне розміщення ресурсів: треба зважити доцільність використання ресурсів з точки зору задоволення суспільних потреб);
• Розвиток творчої та інноваційної діяльності;
• Сприяння  міжнародній торгівлі та прямим іноземним інвестиціям;
• Сприяння поширенню та міжнародному обміну технологіями.

В результаті такого аналізу прийнято загальні стандарти захисту ІВ:

• немайнові права ІВ забезпечуються безперервно;
• майнові права мають обмежений період захисту, після якого надається вільний доступ до об’єктів ІВ;
• вводяться деякі обмеження до захисту майнових прав, якщо він порушує зазначені критерії оптимальності захисту ІВ.

У разі відсутності ефективної системи захисту відбуватиметься занепад і відставання в високотехнологічних галузях економіки і гальмуватиметься економічний розвиток. Держава має подбати про захист національної інтелектуальної власності на своїй території та за кордоном. Захист ІВ є симетричним: щоб забезпечити захист своєї ІВ за кордоном, держава має гарантувати такий же рівень захисту для іноземців на своїй території. З метою узгодження законодавчих норм у сфері ІВ та забезпечення симетричного захисту ІВ укладаються міжнародні угоди про інтелектуальну власність. Найважливішою такою угодою на даний момент є багатостороння Угода ТРІПС, укладена членами СОТ в 1995 році у результаті Уругвайського раунду.

Авторське право та суміжні права як окрема форма захисту ІВ

Варто детальніше зупинитися на розгляді особливостей авторських та суміжних правах, оскільки вони є предметом подальшого аналізу.

Як вже зазначалося, авторське право, як і патенти, є однією з найважливіших форм захисту ІВ. Проте для авторського права не передбачено офіційної реєстрації. Авторське право виникає відразу, як тільки було створено об’єкт авторського права та зафіксовано в якій-небудь фізичній формі, наприклад, на папері, на кіноплівці, зроблено звуковий запис чи поміщено в Інтернет. Авторське право захищає літературні твори (прозу, поезію, комп’ютерні  коди), а також музичні твори чи твори образотворчого мистецтва.

Авторське право, як і інші форми захисту, захищає творців інтелектуальної власності від незаконного копіювання та допомагає їм отримати економічну вигоду від їхніх творів. Незаконне копіювання завдає значної шкоди авторам книг, фільмів та музики, оскільки перешкоджатиме авторам отримувати доходи за їхню діяльність та утримує їх від подальшого інвестування в творчу діяльність, що може навіть підірвати розвиток тієї чи іншої сфери творчої діяльності. Найбільшої шкоди зазнають, як правило, музична індустрія, відео індустрія та комп’ютерне програмування.

Проте існують винятки, за яких незаконне копіювання не завдає шкоди авторам творів:

• деякі особи не купували б оригінали, навіть якщо неможливо зробити копію;
• ефект виявлення: незаконні копії можуть привернути загальну увагу до оригіналів, що веде до зростання об’єму продажу;
• ефект мережі: якщо покупці цінують продукт вище, в залежності від зростання кількості інших споживачів того самого продукту, власник авторського права може назначити вищу ціну на оригінал продукту, коли йому відомо про поширення незаконних копій;
• непряме володіння: коли автор знає, що його твори можуть стати об’єктом незаконного копіювання, він може назначити вищу ціну оригіналу; інша форма непрямого володіння - це коли власникам авторських прав сплачують через деякі види податків (н.п. контрольні марки).

Якщо незаконне копіювання набуває значних масштабів, як це спостерігається в перехідних економіках та економіках, що розвиваються, то авторське право вимагає посиленого захисту з боку держави.

Угода Про Торговельні Аспекти Інтелектуальної Власності (ТРІПС)

Угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності (ТРІПС), укладена членами СОТ, має на меті зменшити розбіжності в правилах захисту прав інтелектуальної власності у всьому світі і запровадити загальні міжнародні стандарти в цій сфері. Угода регулює такі форми захисту інтелектуальної власності: авторське право та суміжні права (наприклад, права виконавців, виробників звукозаписів та трансляційних організацій), торгових знаків включаючи знаки на послуги, географічні вказівники включаючи позначення походження, промислові зразки, патенти, включаючи захист нових видів рослин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, та нерозкрита інформація, включаючи торгові секрети та  дані тестування.

Угода визначає:

• яким чином мають впроваджуватися базові принципи міжнародної торговельної системи та інших багатосторонніх угод щодо інтелектуальної власності;
• як забезпечується належний захист прав інтелектуальної власності;
• як країни мають гарантувати ці права на своїх територіях;
• як узгоджувати розбіжності щодо інтелектуальної власності між членами СОТ;
• спеціальні перехідні положення впродовж періоду, коли має бути впроваджена нова система.

Базові принципи:

Перша частина Угоди присвячена базовим принципам, які є першочерговою умовою угоди про інтелектуальну власність.

Принцип національного режиму зобов’язує членів СОТ однаковою мірою захищати права своїх громадян та громадян іноземних держав-членів СОТ в межах її території.

Принцип режиму найбільшого сприяння зобов’язує членів СОТ однаково ставитися до всіх торговельних партнерів в рамках СОТ.

Принцип технологічного прогресу: коли винахідник або автор отримує патент чи захист авторського права, він набуває право утримати інших від нелегального копіювання своїх творів. Загалом суспільство сприймає цей тимчасовий захист інтелектуальної власності як засіб стимулювання розвитку нових технологій та творів, що згодом стануть доступними для всіх. Також обумовлюється, що такий захист не повинен сам стати перешкодою для міжнародної торгівлі. Угода ТРІПС підкреслює потребу підтримувати певний баланс щодо захисту ІВ: (1) захист ІВ має сприяти технологічним інноваціям та обміну технологіями; (2) захист ІВ має забезпечувати зростання добробуту і виробників, і споживачів. Угода ТРІПС також визнає права членів СОТ приймати заходи, необхідні для захисту суспільного здоров’я та інших суспільних інтересів за умови, що ці заходи не суперечитимуть положенням Угоди.

Загальні правила:

Друга частина Угоди присвячена різним формам захисту прав інтелектуальної власності та способам їхнього забезпечення. Мета цієї частини – впровадити мінімальні стандарти захисту, що мають підтримуватися в усіх країнах. Тут відправним пунктом є зобов’язання, встановлені важливими міжнародними угодами Світової Організації Інтелектуальної Власності (WIPO), що вже існували перед створенням СОТ:

• Паризька Конвенція про Захист Інтелектуальної Власності (патенти, промислові зразки тощо);
• Бернська Конвенція про Захист Літературних та Художніх Творів (авторське право).

Проте деякі сфери, н.п. суміжні права та нерозкрита інформація, не були охоплені цими угодами. Крім того, в окремих випадках певні передбачені стандарти захисту виявлялися неадекватними для застосування в сучасних економічних умовах. В зв’язку з цим Угода ТРІПС додає значну кількість нових або поліпшених стандартів.

Стандарти:

Для кожної з основних сфер інтелектуальної власності Угодою визначаються всі головні елементи захисту: об’єкт захисту, належні до захисту права, дозволені винятки до цих прав та мінімальний період захисту. Угода ТРІПС – це угода, що встановлює лише мінімальні стандарти захисту, які є обов’язковими до застосування усіма членами СОТ. Водночас Угода залишає простір членам для впровадження більш інтенсивного захисту за бажанням. Члени СОТ також можуть на власний розсуд визначати належні заходи щодо виконання положень Угоди відповідно до своєї правової системи та практики.

Впровадження:

Другий набір положень визначає внутрішні процедури, певні загальні принципи для впровадження всіх прав інтелектуальної власності. Крім того, вона містить положення про цивільні та кримінальні процедури та ремідії, попереджувальні заходи, особливі вимоги стосовно граничних заходів та кримінальних процедур, які повинні бути доступні для власників прав у такий спосіб, щоб вони могли ефективно захищати свої права.

Стандарти захисту авторського права та суміжних прав

Під час укладання Угоди ТРІПС було визнано, що Бернська конвенція вже містить значною мірою відповідні вимоги до стандартів захисту авторського права. На відміну від Паризького Акту 1971 року цієї конвенції, Угода ТРІПС не стосується немайнових прав власників авторського права.

Угода узгоджується із Бернською конвенцією та додає такі важливі пункти:

• Комп’ютерні програми повинні захищатися таким самим чином, як і літературні твори відповідно до Бернської конвенції. Це означає, що лише ті обмеження, що застосовуються до літературних творів, можуть застосовуватися до комп’ютерних програм;
• Бази даних повинні захищатися авторським правом, навіть якщо самі дані не є об’єктом захисту. Бази даних належать до захисту, якщо збір та організація даних в базі є результатом інтелектуальної творчості;
• Угода також поширює міжнародне авторське право на права на орендний доход. Це означає, що автори комп’ютерних програм та виробники звукових записів повинні мати право забороняти комерційне використання своїх робіт. Таке ж ексклюзивне право застосовується і до кіноіндустрії, де комерційний рентний дохід привів до розповсюдженого копіювання фільмів, зменшуючи потенційні доходи власників авторських прав;
• Угода стверджує, що виконавці повинні також мати право запобігти недозволеному запису, відтворенню та трансляції “живих” вистав протягом не менше, ніж 50 років. Виробники звукозаписів повинні мати права запобігти недозволеному відтворенню на період 50 років.

Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні

Глобальні тенденції в системі захисту інтелектуальної власності