Україна проводить політику, спрямовану на становлення сучасної ринкової економіки та її інтеграції  до міжнародного економічного простору, що має для неї стратегічне значення. За останні три роки Україна активізувала свою діяльність для прискорення вступу до СОТ, який вона планує здійснити в 2004 році. Щоб задовольнити всі вимоги, необхідні для членства в цій світовій організації, вона приєдналася до численних багатосторонніх міжнародних угод, що регулюють питання економічних взаємовідносин між країнами, і має повністю узгодити національне законодавство з положеннями цих угод. Крім того, Україна повинна дійти домовленості з усіма членами СОТ, задовольнити всі вимоги стосовно певних питань, що зачіпають їхні економічні інтереси.

Зважаючи на існуючу невідповідність українського законодавства вимогам сучасних ринкових відносин, зараз проводиться ґрунтовна робота щодо удосконалення правових норм в багатьох сферах економічної діяльності. Проте особливо гостро все ще стоїть питання ефективного захисту прав інтелектуальної власності. І на даний момент воно перетворилося в найбільш критичне і для подальшого розвитку сучасної економіки, і для членства України в СОТ.

Питання ефективного захисту інтелектуальної власності у всьому світі набули стратегічного значення для економічного розвитку. Глобальні тенденції до інформатизації та інтелектуалізації економіки привели до виникнення нового типу економіки – інноваційної, де знанням й технологічному прогресу надається першочергова вага не лише у високотехнологічних галузях, але й у решті галузей промислового виробництва. Зростання в усіх розвинутих економіках визначають передусім галузі зі значною часткою наукомістких технологій та людського капіталу.

Рівень захисту прав інтелектуальної власності дуже відрізняється по всьому світі; і оскільки інтелектуальна власність набуває все більшого значення в міжнародній торгівлі, ці відмінності стали джерелом суперечок в міжнародних економічних відносинах. В зв’язку з цим відбувається загальна тенденція до уніфікації національних законодавств в сфері захисту інтелектуальної власності відповідно до укладених міжнародних угод. Найважливішою такою угодою є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), яка вимагає запровадження встановлених мінімальних вимог до стандартів захисту інтелектуальної власності.

Зазначені глобальні тенденції є потужними стимулами до розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні. Проте, в зв’язку з цим виникає безліч звичних вже питань: оскільки галузі української економіки менш конкурентоспроможні порівняно із західними економіками, то чи не втратить Україна ще більше від впровадження відповідних правових норм? Чи дійсно Україна отримає вигоду в разі прийняття та виконання відповідних законів? Чи не краще для України буде відкласти прийняття цих законів до досягнення нею більш високого рівня розвитку?

Ми стверджуємо, що ні. Встановлення міцного інституту власності, особливо в сфері інтелектуальної діяльності, що охоплює практично всі провідні галузі економіки, – це абсолютно необхідна умова для створення сучасної ринкової економіки. Це єдиний спосіб дати можливість розвиватися тим галузям української економіки, що володіють достатнім для цього науковим і технологічним потенціалом. У разі невиконання цієї Угоди Україна залишається поза глобальних економічних процесів і втрачає додаткові можливості для свого економічного розвитку. Україна не може затягувати цей процес, оскільки кожна відстрочка коштує нам ще більшого відставання від передових країн.

У разі виконання умов Угоди ТРІПС цілком можливі певні втрати, пов’язані з неспроможністю деяких галузей економіки конкурувати із світовими досягненнями. Вони можуть стати болючими для соціальної сфери, коли деякі важливі товари, наприклад. ліки, можуть стати недоступними для бідніших прошарків населення. Проте міжнародні угоди не виключають можливості для застосування певних дозволених заходів з метою пом’якшення соціальних наслідків.

З огляду на зазначені питання та застереження, Український центр міжнародної інтеграції  поставив важливе завдання – здійснити якісний економічний аналіз наслідків прийняття відповідних законопроектів і розробити рекомендацій щодо запобіжних заходів для подолання можливих негативних наслідків.

Найважливіші проблеми захисту ІВ в Україні

Невизначеність у законодавстві багатьох моментів регулювання правовідносин у сфері, що стосується інтелектуальної діяльності, та відсутність належного захисту приватних прав власності на результати інтелектуальної діяльності допускає високий рівень правопорушень в цій сфері. Зокрема, таких як піратство, розповсюдження підробленої продукції, незаконне використання торговельних марок, нечесна конкуренція, що разом завдає величезних збитків в галузях, де переважає інтелектуальна діяльність.

Подібна ситуація не може не викликати занепокоєння з боку наших торговельних партнерів, особливо США, які є світовим технологічним лідером, і дає підстави для звинувачення України в низьких стандартах охорони інтелектуальної власності. Україну регулярно вносять до всіх списків найбільших піратів світу, де вона займає перші місця, з показниками рівня піратства 80-95% від обсягу ринку. В 2002 році США визначили Україну державою, яка посідає верхні позиції у списку держав - найбільших піратів, тобто визнали, що наш уряд не в змозі забезпечити відповідний рівень захисту інтелектуальної власності і подолати піратство. У результаті були накладені значні торговельні санкції, що коштували Україні 75 млн доларів.

Неспроможність забезпечити належний захист прав власності негативно впливає на імідж України як економічного партнера і за умов несприятливого клімату для інвестування обумовлює низький показник високотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна відстає майже вдесятеро від його світового значення .

Основні претензії до України стосуються: охорони комп’ютерного забезпечення і баз даних, аудіовізуальної продукції, фармацевтичних препаратів, захист від недобросовісної конкуренції, охорона знаків для товарів і послуг. Найвищий рівень правопорушень спостерігається на ринку комп’ютерного забезпечення та аудіовізуальної продукції, що вказує на невідповідне забезпечення особливо такої форми захисту інтелектуальної власності як авторське право та суміжні права.

Треба зазначити, що таке явище як піратство завдає шкоди не лише іноземним виробникам. Незаконні дії руйнують вітчизняну музичну індустрію: за деякими даними щонайбільше третина продажу усіх вітчизняних музичних дисків є легальною. Також гальмується розвиток галузей економіки, пов’язаних з творчою та науковою діяльністю.

Законодавство та законопроекти України в сфері авторського права та суміжних прав

Слід зазначити, що за останні два роки Україна зробила важливі кроки щодо подальшого удосконалення національного законодавства в сфері інтелектуальної власності.

У 2002 році Верховна Рада України прийняла новий Митний кодекс України, який містить розділ стосовно контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності. Положення зазначеного кодексу відповідають міжнародним нормам, зокрема положенням Угоди ТРІПС.

Сьогодні в Україні зроблено перші кроки до законодавчого врегулювання використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Зокрема, Верховна Рада України в липні 2002 року прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності”, відповідно до якого внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет.

Для вирішення проблеми піратства у сфері авторського права і суміжних прав у 2002 році було прийнято Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”, також прийнято низку постанов Кабінету Міністрів України, спрямованих на запровадження дієвих механізмів щодо недопущення виробництва та розповсюдження підробленої продукції.

Крім того, у 2001-2002 роках Україна приєдналася до п’яти важливих міжнародних договорів:

• Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право;
• Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організації мовлення;
• Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми;
• Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових знаків;
• Договору про патентне право.

Як бачимо, більшість із цих договорів (перших три) стосується саме захисту авторських та суміжних прав.

На третій сесії Верховної Ради було прийнято ряд важливих законодавчих актів, що стосуються врегулювання проблемних питань в сфері авторського права та суміжних прав. Прийняття цих законів стало практично завершальним етапом в узгодженні національного законодавства з положеннями Угоди ТРІПС.

Так, у січні 2003 року Верховна Рада України прийняла Цивільний кодекс України, який містить окрему Книгу IV “Право інтелектуальної власності”. У ній відображені основні положення цивільних відносин у сфері інтелектуальної власності. Деякі засоби забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності запроваджені Кримінальним кодексом України, що набув чинності з 1 вересня 2001 року.

А в березні цього ж року було прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про власність”, який врегульовує деякі правові моменти набуття державою прав інтелектуальної власності.

Наступним важливим кроком стало прийняття в травні Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності”. Цей закон повною мірою впроваджує в українське законодавство норми, які викладені в Третій частині Угоди ТРІПС і які передбачають заходи, направлені на попередження та подолання порушень прав інтелектуальної власності.

На нашу думку, найважливішим етапом в узгодженні національного законодавства з міжнародними стандартами в сфері інтелектуальної власності стало прийняття Верховною Радою в червні 2003 року Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань інтелектуальної власності”, який вносить зміни до Цивільного, Кримінального, Господарського та інших кодексів України, а також до деяких законів України, що безпосередньо регулюють сферу ІВ. Цей закон остаточно адаптує вимоги Угоди ТРІПС і підвищує ефективність системи захисту прав ІВ.

Останнім прийнятим законом з цієї низки важливих законодавчих актів став Закон України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”. Прийняття цього законопроекту є надзвичайно важливим для галузі комп’ютерного забезпечення, оскільки поширення подібних засобів захисту (контрольна марка) на комп’ютерне забезпечення та бази даних є суттєвим кроком до подальшого встановлення та захисту майнових прав в цих галузях.

Загалом законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається із відповідних норм Цивільного кодексу України, Закону України „Про авторське право і суміжні права”, законів України „Про власність”, „Про кінематографію”, „Про телебачення і радіомовлення”, „Про видавничу справу”, „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та інших законів України, що охороняють особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.