залежно від соціально-демографічних якостей, потерпілим може бути людина будь-якої статі, освіти, сімейного стану, національ­ності, віросповідання і таке інше; особливу увагу законодавець приді­ляє віку потерпілого, доповнюючи з цією метою ст. 181 КК України кваліфікуючою ознакою, ч. 2 (ті самі дії, поєднані із втягуванням в діяльність групи неповнолітніх);

соціальна роль особи; жертвою злочинних діянь у середині релігійних груп можуть бути люди будь-якої професії, соціального достатку тощо; не залежить це і від займаної посади чи статусу особи, адже досить поширена участь впливових осіб у складі релігійних груп різноманітних напрямків та течій;

рівень морально-психологічних якостей; чим освіченіша осо­ба, тим стійкіші її психологічні якості та всебічно розвиненіші погля­ди, а, отже, менше шансів стати потерпілою від злочинної діяльності деструктивних релігійних груп.

Іноді виникає ситуація, коли злочинна шкода потерпілому за­вдається за його згодою чи провокується ним. У деяких випадках поте­рпілий може не повідомити правоохоронні органи про факт злочинного посягання на нього, вважаючи це зрадою його вірі. Прибічники різних релігійних груп деструктивного змісту досить часто стають жертвами злочину, самі того не розуміючи і не бажаючи розуміти. Вплив релігійних вірувань на свідомість особи інколи буває настільки сильним, що вона згодна на будь-що, аби тільки слідувати повчанням пасторів.

У таких випадках виникає дискусійне питання про легітимність притягнення до відповідальності організаторів або керівників, котрі очолюють релігійні групи, діяльність яких пов’язана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою, але за добровільною згодою потерпілих. Такі керівники твердо стоять на тому, що всі обря­ди та церемонії проводиться за взаємною згодою осіб і відстороню­ються від будь-яких звинувачень на свою адресу. Задля досягнення мети навіть існує практика підписання з адептами релігійних груп до­говорів, за якими останні підтверджують свою згоду на вчинення щодо них насильницьких дій.

Висновок. Отже, об’єкт злочину, передбаченого ст. 181 КК Укра­їни, є досить специфічним. Це пов’язане насамперед з тими суспільними відносинами, що є в його основі. У будь якому разі його наявність у кримінально-правовій нормі дає можливість захистити значну частину віруючого населення від злочинних зловживань на їх релігійних почут­тях. Наявність проблемних аспектів, пов’язаних із застосуванням цієї статті практичними підрозділами вимагає подальшого її дослідження. Належне розуміння сутності об’єкту цього злочину та його елементів дасть змогу підвищити ефективність її практичної реалізації.

–––––––––––

Коржанський М.Й. Предмет та об’єкт злочину: монографія / М. Й. Кор-жанський. – Дніпропетровськ: Юр. Акад. МВС; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.

Кримінальне право України. Загальна частина / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – [вид. 3-тє, переробл. та доповн.]. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.

Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Х.: Одіссей, 2008. – 1208 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка. – [3-те вид., перероб. та доп.]. – К.: Атіка, 2005. – 1064 с.