290 РОЗМЕЖУВАННЯ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, СПІЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ ЯКИХ Є СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ У ВИГЛЯДІ ШКОДИ ЗДОРОВ’Ю ЛЮДИНИ: ЗМІСТ СПІЛЬНИХ ОЗНАКЛ. Брич

Проаналізовано зміст понять, якими у законі позначені окремі види наслідків, що полягають у заподіянні шкоди здоров’ю людини, запропоновано шляхи їх удосконалення. Ключові слова: шкода здоров’ю людини, спільні ознаки складів злочинів.

Постановка проблеми. Як відомо, відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю людини, встановлена у КК України не лише статтями розділу ІІ Особливої частини “Злочини проти життя та здоров’я особи”. Склади злочинів, суспільно небезпечні наслідки яких охоплюють шкоду здоров’ю людини у різних її кількісних проявах, поміщені й у інших розділах Особливої частини КК. Здоров’я людини у цих випадках виступає додатковим безпосереднім об’єктом [10, c. 142]. Відповідні статті є у більшості розділів Особливої частини КК, крім розділу ХVІ “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку”.

Та й у межах розділу ІІ Особливої частини КК, закріплено не лише склади злочинів, у яких шкода здоров’ю людини є єдиним наслідком, об’єднувані в теорії кримінального права у групу – злочини проти здоров’я, де здоров’я людини “є єдиним чи основним безпосереднім об’єктом” [10, c. 142]. Статтями цього розділу встановлюється й відповідальність за злочини, об’єднувані у теорії кримінального права у групу – злочини, що ставлять в небезпеку життя і здоров’я [12, с. 63–76], у юридичних складах яких шкода здоров’ю людини є єдиним чи одним з альтернативних наслідків поряд зі смертю. Відповідно, здоров’я людини у цих складах є додатковим безпосереднім об’єктом.

Наявність спільної ознаки, тобто такої, яка має однаковий зміст у кількох скла

дах злочинів, викликає як потребу теоретично з’ясувати відмінності між цими складами злочинів, так і розмежувати сферу застосування кожної з норм, що містять склади злочинів, ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров’ю людини. Але спочатку потрібно окреслити коло складів злочинів, котрі потребують розмежування. Очевидно, що таке коло, в розглядуваному контексті, складають всі склади злочинів, що мають наслідком заподіяння будь-якого виду шкоди здоров’ю людини. Як пише В.О. Навроцький, характер заподіяної шкоди є одним з найпоширеніших критеріїв, за якими формується версія кримінально-правової кваліфікації [16, с. 89].

Перш за все, потрібно дослідити те, що об’єднує ці склади злочинів, й відповідно породжує потребу в їхньому розмежуванні – спільні ознаки. Як було задекларовано у назві цієї роботи, критерієм об’єднання відповідних складів злочинів у одну групу стало те, що ознакою кожного з них є суспільно небезпечні наслідки, що полягають у шкоді здоров’ю людини.

Стан дослідження. Питання розмежування конкретних складів злочинів, у яких здоров’я людини є єдиним чи одним із кількох безпосередніх об’єктів, піднімались у кримінально-правовій літературі, як правило, в межах дослідження того чи іншого злочину, наслідком якого є шкода здоров’ю людини і, як правило, лише щодо окремих аспектів проблеми або щодо окремих злочинів [2, с. 6–49; 5, с. 191–206]. Авторами розглядався зміст окремих понять, що позначають певні прояви шкоди здоров’ю людини [2, с. 37; 4, с. 46; 5, с. 166–168; 6, с. 222–223; 11, с. 343; 21, с. 12–27; 29, с. 82–113;]. Проте у кримінально-правовій літературі не встановлювалося співвідношення між ними, не робилося узагальнень стосовно змісту понять, що охоплюють заподіяння шкоди здоров’ю людини, не пропонувалося єдине значення для тих понять, котрі стосовно різних статтей Особливої частини КК мають різний зміст.

Тому метою цієї роботи є дослідження змісту поняття “шкода здоров’ю людини” та понять, що позначають різні прояви такої шкоди, під кутом зору того, що вони є елементом певної системи.

Виклад основних положень. Поняття “шкода здоров’ю людини” має широкий обсяг. Логіко-граматична конструкція “шкода здоров’ю людини” та її варіанти вживається у багатьох статтях Особливої частини КК, але не в усіх випадках для позначення наслідків, що відображаються цим поняттям. Так, у ч. 1 ст. 2651 КК “Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію” термін “може заподіяти шкоду здоров’ю людей” є однією з характеристик предмета злочину – пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію. А у ч. 2 ст. 265 “Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами” та у ч. 2 ст. 2651 термін “спричинення шкоди здоров’ю людей” позначає мету вчинення відповідного суспільно небезпечного діяння, реалізація якої уже є ознакою кожного із складів злочинів, закріплених у частинах 3-х названих статей, де суспільно небезпечні наслідки, що полягають у заподіянні шкоди здоров’ю позначені терміном “інші тяжкі наслідки”. У ч. 1 ст. 346 КК “Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча” термін “шкода здоров’ю” позначає зміст погрози щодо потерпілого, різні за тяжкістю прояви реалізації котрої є ознакою, за якою диференційовано кримінальну відповідальність у відповідних складах злочинів (ч. 2, 3 ст. 346 КК).

Стосовно поняття “заподіяння шкоди здоров’ю людей”, вжитого у диспозиції ч. 1 ст. 181 КК “Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів” науковці демонструють різні підходи. Бачення деякими авторами поняття “шкода здоров’ю людей” у логіко-граматичній конструкції “і поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою” як такого, котре охоплює суспільно небезпечні наслідки відповідного складу злочину виявляється у їхніх пропозиціях кваліфікувати відповідні діяння за сукупністю злочинів лише у випадках вчинення поряд з “основним” діянням, передбаченим ч. 1 ст. 181 КК, діянь, що фігурують у конструкції складу відповідного злочину, як поєднані з ним, і становлять собою самостійні, але більш небезпечні склади злочинів [18, с. 448; 19, с. 335].

Алогічну позицію щодо розуміння змісту логіко-граматичної конструкції, що міститься у ч. 1 ст. 181 КК, позначеної терміном “заподіяння шкоди здоров’ю людей”, демонструють С.Ф. Денисов та Д.О. Сіц. Спочатку, вони стверджують, що до поняття “заподіяння шкоди здоров’ю людей” у складі злочину, передбаченому ч. 1 ст. 181 КК, можна віднести як заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, розлад психічного стану, фізичне виснаження організму, так і заподіяння смерті. А вже у наступному реченні, суперечачи самі собі, пишуть про необхідність додаткової кваліфікації “у разі заподіяння середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121, 122 КК України), мордування (ч. 2 ст. 126), катування (ст. 127), доведення до самогубства (ст. 120), умисне убивство (ст. 115), вбивство через необережність (ст. 119), зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153), статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155)”. С.Ф. Денисов і Д.О. Сіц відносять логіко-граматичну конструкцію “поєднання із заподіянням шкоди здоров’ю людей” до одного з двох “основоположних елементів суспільно небезпечного діяння” [6, c. 222–223].

Для того, щоб зробити висновок про дійсний зміст аналізованого поняття в контексті складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 181 КК, потрібно встановити місце розглядуваної логіко-граматичної конструкції в системі ознак складу злочину. Ключем для цього стане визначення ролі терміну “поєднаний” у ч. 1 ст. 181 КК у логіко-граматичній конструкції “і поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою”. Наведена логіко-граматична конструкція є однією з двох обов’язкових характерних рис групи, за організацію якої або керівництво якою встановлена кримінальна відповідальність у ч. 1 ст. 181 КК. Але діяльність цієї групи, як обґрунтовано стверджує М.І. Хавронюк, знаходиться за межами аналізованого складу злочину, а злочин є закінченим з моменту організації групи [32, c. 185]. Заподіяння шкоди здоров’ю людей не може бути визнано таким структурним елементом розглядуваного складу злочину, як суспільно небезпечні наслідки. Адже наслідок у вигляді шкоди здоров’ю людей не може перебувати у прямому причинному зв’язку із діями, що полягають у організації і керівництві відповідною групою. Шкода здоров’ю людей може бути наслідком певних інших дій організатора, керівника чи учасників такої групи. Очевидно, що все таки криміналізації у аналізованій статті піддана організація і керівництво групою, діяльність якої спрямована на заподіяння шкоди здоров’ю людей або статеву розпусту. Це все дає підстави для висновку, що термін “поєднаний” вжитий у диспозиції ч. 1 ст. 181 КК недоречно – не у відповідності до лінгвістичного значення цього слова. Мова йде не про поєднання, а про спрямованість, мету діяльності відповідної групи. На це звертає увагу й М.І. Хавронюк у запропонованій ним новій редакції ч. 1 ст. 181 КК [32, c. 185]. Тому не можна погодитись з авторами, які ведуть мову про сукупність злочинів лише у випадках вчинення поряд з “основним” діянням, передбаченим ч. 1 ст. 181 КК, діянь, що фігурують у конструкції складу відповідного злочину, як поєднані з ним, і становлять собою самостійні, але більш небезпечні склади злочинів [18, с. 48; 19, с. 335]. Заподіяння будь-якої кримінально-караної шкоди здоров’ю і будь-які кримінально-карані прояви статевої розпусти, вчинені такою групою підлягають самостійній кваліфікації.

Логіко-граматична конструкція “заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого” позначає суспільно небезпечні наслідки, наприклад, у таких складах злочинів: “Порушення вимог законодавства про охорону праці” (ч. 1 ст. 271 КК), “Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою” (ч. 1 ст. 272 КК), “Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах” (ч. 1 ст. 273 КК), “Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки” (ч. 1 ст. 274 КК), “Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд” (ч. 1 ст. 275 КК), “Самовільне без потреби зупинення поїзда” (ст. 283 КК), “Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами” (ч. 1 ст. 326 КК), “Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції” (ч. 1 ст. 327 КК), а “спричинення істотної шкоди здоров’ю потерпілого” названо як наслідок у ч. 1 ст. 137 КК “Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей”. Для позначення наслідків складу злочину це неадекватне поняття – поняття загальновживаний зміст якого є ширшим, ніж той, який ми можемо надати відповідній ознаці складу злочину. Адже поняття “заподіяння шкоди здоров’ю” дуже широке за обсягом. Воно охоплює як кримінально-карані (побої, умисні легкі, середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження), так і не кримінально-карані прояви такої шкоди (легке тілесне ушкодження, заподіяне через необережність). Встановлюючи зміст і обсяг цього оціночного поняття як такого, що позначає суспільно небезпечні наслідки складу злочину, ми повинні враховувати ще й інші фактори, в тому числі, санкцію відповідних статей Особливої частини КК. Як слушно зауважує Є.В. Фесенко, “наслідок, якщо йому надається кваліфікуюче значення, має піддаватись або кількісним вимірам, або конкретному якісному визначенню, якщо його навіть сформульовано як оцінне поняття. У протилежному разі він не може бути ознакою складу злочину через неможливість його точного встановлення” [31, с. 118].