Вилучення у людини її органів – ознака, названа у ч. 2 ст. 143 КК “Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини”, котра позначає одночасно і суспільно небезпечне діяння і його наслідки – втрату органу. Ці наслідки за змістом збігаються з одним із проявів тяжкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 121 КК). Відповідно, існує необхідність з’ясувати співвідношення названих складів злочинів та норм, що їх закріплюють. Поняття “примушування” як спосіб вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК тлумачать як застосування психічного чи фізичного насильства, спрямованого на те, щоб схилити потерпілого до надання згоди на вчинення відповідних діянь над ним [18, с. 326; 19, с. 272]. Якщо стати на таку позицію, то тоді слід визнати, що норма закріплена у ч. 2 ст. 143 КК є спеціальною відносно норми, що передбачена у ч. 1 ст. 121 КК за ознакою мети вчинення злочину. Далі розвиваючи цю думку, виходить, що законодавець включив до Особливої частини КК привілейований склад умисного тяжкого тілесного ушкодження, і ознакою, котра визначає нижчий порівняно із умисним тяжким тілесним ушкодженням ступінь суспільної небезпеки цього злочину, є мета трансплантації. Такий підхід був би абсурдним. Він суперечить задекларованому у Конституції України (ст. 24) принципу рівності громадян перед законом. Крім того, у тих випадках, коли законодавець вважає насильство обов’язковою ознакою складу злочину, про це прямо вказується у диспозиції відповідної статті Особливої частини КК. Тому, вважаю необґрунтовано тлумачити поняття “примушування” як таке, що включає в себе насильство – спосіб, яким вчиняється умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК). Вилучення у людини її органів або тканин з метою їх трансплантації, вчинене шляхом насильства, за наявності усіх необхідних ознак кваліфікується як умисне тяжке тілесне ушкодження за відповідною частиною ст. 121 КК України.

Висновки. Таким чином було проаналізовано зміст і можливі законодавчі перспективи понять, що позначають спільну для певної групи складів злочинів ознаку – суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров’ю людини у різних їхніх проявах. Далі потрібно розглянути інші спільні ознаки складів злочинів, що мають своїм наслідком певну шкоду здоров’ю та показати, в якому співвідношенні перебувають склади злочинів та норми, що їх закріплюють. Але це вже буде предметом іншої публікації.

––––––––––––––––––––

Байда А.О. Відповідальність за незаконну лікувальну діяльність за КК України (аналіз складу злочину, питання кваліфікації). Автореферат дисер. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. – Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2006. – 20 с.

Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: Консум, 1995. – 104 с.

Борисов В.І. Злочини проти волі, честі та гідності особи. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості: (Лекція 6 та 7). – Харків: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 32 с.

Борисов В.І., Пащенко О.О. Злочини проти безпеки виробництва: поняття та види. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006. – 2006. – 224 с.

Борзенков Г.Н. Преступления против жизни и здоровья: закон и правоприменительная практика. Учебно-практическое пособие. – Москва: Зерцало-М, 2008. – 256 с.

Денисов С.Ф., Сіц Д.О. Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК України): проблема застосування і перспектива удосконалення // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. Міжнародний симпозіум, 12–13 вересня 2008 р. Тези і реферати доповідей, тексти повідомлень. – Львів, 2008. – 352 с. – С. 220–228.

Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності. – Харків: Рубікон, 1996. – 112 с.

Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учеб. для юридич. вузов и фак. ун-тов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. Шк., 1987. – 271 с.

Кочои С.М. Отвественность за корыстные преступления против собственности. – М.: Юристъ, 1998. – 184 с.

Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. За ред. професорів П.С. Матишевського, С.С. Яценка, доцента П.П. Андрушка. Київ: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.

Кримінальне право України. Особлива частина. За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 494 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник (Ю.В.Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.). – Вид.2-ге, переробл. та допов. /За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 712 с. – С. 63–76.

Лопашенко Н.А. Преступления против собственности. Теоретико-прикладное исследование. Москва: ЛексЄст, 2005. – 408 с.

Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 192 с.

Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – Киев: Юринком, 1996 – 240 с.

Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – Київ: Атіка, 1999. – 464 с.

Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. – Київ: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального-кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. /За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Атіка, 2007. – 1184 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального-кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. /Відп. ред. С.С.Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-ге вид., перероб. та доп.) /За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – 1428 с.

Панов Н.И. Квалификация насильственных преступлений. Учебное пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1986. – 54 с.

“Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.

“Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р.

“Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р.

“Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р.

“Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р.

“Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці”: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 жовтня 1982 р.

Расторопов С.В. Уголовно-правовая охрана здоровья человека от преступных посягательств: Монография. 2-е изд., перераб. и доп. – Спб.: Издательство Р.Асланова “Юридический центр Пресс”, 2006. – 489 с.

Сташис В.В., Бажанов М.И. Уголовно-правовая охрана личности. – Харьков: “Вища школа”, 1976. – 220 с.

Тростюк З.А. До проблеми негативного прояву латентності тексту Кримінального кодексу України //Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. Міжнародний симпозіум, 12–13 вересня 2008 р. Тези і реферати доповідей, тексти повідомлень. – Львів, 2008. – 352 с. – С. 169.

Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони. – Київ: Атіка, 2004. – 280 с. С. 118.

Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – Київ: Істина, 2004. – 504 с.