197 В.А. КопилянКРИМІНАЛЬНА КАРАНІСТЬ ЗА ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ТВАРИНАМИ

Аналізується правова природа та необхідність застосування санкцій за злочин, передбачений ст. 299 КК України «Жорстоке по­водження з тваринами», а також досліджуються правові підстави їх використання як у кримінально-правовій, так і у адміністративно-правовій нормах.

Ключові слова: санкція, караність, покарання, жорстоке по­водження з тваринами.

Постановка проблеми. Цивілізовані відносини у сфері духов­них цінностей історично притаманні українській ментальності та куль­турі. У цьому контексті завжди у народній правовій традиції визнава­лося аморальним жорстоке поводження з тваринами. Факти цинічної наруги, фізичного насильства не тільки негативно позначалися на пси­хіці людей, особливо дітей і підлітків на певних аспектах формування їх моральної поведінки, а й повинні розглядатися як дії, якими спри­чиняється шкода певній сфері морально-правових засад суспільства. Тому держава прагне взяти під свій захист представників тваринного світу, забезпечити гуманне, цивілізоване ставлення до них. Цій меті зна­чною мірою відповідає ст. 299 КК України, де передбачено кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Санкції цієї стат­ті за злочинні дії щодо тварин саме і виконують функцію їх захисту.

Стан дослідження. На сьогодні нема фундаментальних праць, в яких комплексно б досліджувалися санкції за злочини, передбачені ст. 299 КК України. Лише на рівні коментарів до КК України, розділів у підручниках, навчальних посібниках та наукових статей ця тема час­тково висвітлювалася Ю.М. Антоняном, І.М. Даньшиним, С.Ф. Денисовим і Ю.С. Куликовим, М.Й. Коржанським, В.В. Кузнєцовим, Л.С. Кучанською, А.В. Ландіною, І.І. Лобовим та ін.

На рівні дисерта

ційного дослідженні ця проблема вивчалася ро­сійським вченим І.І. Лобовим [2]. В Україні вона не знайшла належно­го теоретичного висвітлення і не була об’єктом самостійного комплек­сного вивчення.

Верховним Судом України практика розгляду справ про злочин, передбачені ст. 299 КК України, не узагальнювалася, хоч проблемних питань з цього приводу більше, ніж достатньо. Вони або не стають предметом дослідження, або вирішуються часто суперечливо, як теоре­тично, так і практично. А це, зрештою, вказує на необхідність з’ясу­вання особливостей побудови та застосування санкцій за жорстоке по­водження з тваринами. До того ж кримінальне законодавство потребує змін та доповнень. У цьому аспекті важливо здійснити аналіз санкцій за злочин, передбачений ст. 299 КК України, що і стало нашою метою.

Виклад основних положень. У юридичній літературі під санк­цією розуміють обов’язкову складову статті (або частини статті) Особ­ливої частини КК України, яка містить у собі модель виду й обсягу покарання, адекватного суспільній небезпечності злочинного діяння [3, c. 30-35]. Так, Ю.В. Філей розуміє під караністю (санкцією) модель покарання, де покарання є одним із найдавніших інститутів, котрий сягає своїми коренями в первісну епоху. Аналіз розвитку кримінально­го законодавства, яке діяло на території України, дозволяє стверджува­ти, що норми про відповідальність за злочини проти моральності зде­більшого характерні для всіх великих законодавчих пам’яток минуло­го. Тобто - це обов’язкова складова статті (або частини статті) Особли­вої частини КК України, яка містить у собі модель виду й обсягу покарання, адекватного суспільній небезпечності злочинного діяння. Караність обов’язково має бути адекватною, справедливою, тобто ве­личина санкції кримінально-правової норми повинна перебувати у прямій залежності від реальної суспільної небезпечності того діяння, яке описується в диспозиції, й узгоджуватися з іншими санкціями, а також бути співрозмірною рівню соціальної значимості тих чи інших благ і свобод, які втрачає або в яких обмежується засуджений [4, с 12].

Очевидно слід погодитися з таким визначенням санкції, оскіль­ки воно відповідає сучасному ставленню до цієї проблеми. Це ж по­вною мірою стосується і санкцій ст. 299 КК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті знущання над тваринами, що належить до хребетних, із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацьковування цих тварин одна на одну, караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ареш­том на строк до шести місяців; а за ч. 2 ті ж дії, вчинені у присутності малолітнього, – караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі до двох років.

На нашу думку, застосування законодавцем таких видів покарань, як штраф, арешт та обмеження волі є характерними для цього злочину, оскільки на усьому історичному шляху генезису норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, вони постійно зустрічаються. Так, наприклад, Русько-візантійські договори 860, 907, 911, 944 та 971 рр. [5, с. 27], Руська правда (ст.ст. 28, 31, 36 та 40 Ко­роткої редакції; ст.ст. 21, 33, 34 та 84 Просторової редакції тощо ) [5, с. 34], Литовські Статути 1529 р. (розділ «О лови, о пущу, о бортное дере­во и озера, о боброве гоны, о соколие гнизда»), 1566 (артикули 8, 9, 11 і 17) та 1588 р. (наприклад, артикули 1 та 2) [6], Соборне Уложення 1949 р. (ст.ст. 209, 214 і 216) [7], Універсал гетьмана Брюховецького 1669 р. [8, с. 44], «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. (артику­ли 1 та 2) [5, с. 129], Військовий Статут 1716 р., яким встановлювалась кримінальна відповідальність за порушення правил поводження з твари­нами (наприклад, артикул 90) [9], Угорське кримінальне уложення про злочини і проступки 1879 р. [5], «Устав о наказаниях, налагаемых миро­выми судьями» (ст. 43-1) [10], Кримінальне Уложення 1903 р. (ст. 287) [11], Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. (ст. 180) [5], Кримінальний ко­декс УРСР 1927 р. (ст. 85 та 86) [5], Кримінальний кодекс України 1960 р. (ст. 207-1) [12] передбачали такі види покарань. В цьому випадку слід зазначити, що Українське кримінальне законодавство (включно до часу внесення до Кримінального кодексу України 1960 р. такої норми) не міс­тило статті, що передбачала б кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Здебільшого випадків йдеться про право влас­ності, а кримінальна відповідальність наступала за пошкодження або знищення майна (тварин). Звичайно, за посягання на власність передбача­лися суворіші санкції. Крім того, поряд із зазначеними видами покарань застосовувалися й інші, також суворіші види покарань, – наприклад, ви­гнання з поселення, різні види страти та різни види калічення.

Схожі види покарань містять, наприклад, ст. 521-1 КК Франції [13, с 480–482; 634-637], де санкція передбачає «позбавлення волі на строк два роки та штрафу 200 000 франків; у вигляді додаткового покарання суд може «накласти заборону на право володіння твариною остаточно чи з правом поновлення»; ст. 245 КК Російської Федерації - санкція передба­чає «за ч. 1 - штраф у розмірі до восьмидесяти рублів або у розмірі заробі­тної плати або іншого доходу засудженого за період до шести місяців, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців; за ч. 2 - штраф у розмірі від ста тисяч до трьохсот тисяч рублів або у розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого на період від одного року до двох років або позбавлення волі на строк до двох ро­ків» [14, с.459]; § 222 КК Австрії - санкція передбачає «позбавлення волі строком до одного року або грошовий штраф у розмірі до 360 денних ста­вок» [15, с 263]; ст. 237-1 КК Республіки Молдова - санкція передбачає «штраф у розмірі до тридцяти мінімальних заробітних плат» [16, с 261]; ст. 264 КК Киргизької Республіки - санкція передбачає «штраф у розмірі від п’ятдесяти до ста мінімальних місячних заробітних плат або громадсь­кі роботи на строк від ста двадцяти до ста п’ятдесяти часів, або арешт на строк до шести місяців» [17, с 121]; ст. 577 КК Туреччини - санкція пе­редбачає «легкий грошовий штраф» [18, с 362]; ст. 451 КК Ізраїлю - сан­кція передбачає «тюремне ув’язнення» [19, с 372]; також розділом VI «Про знищення тварин» КК Бельгії - санкції передбачають «за ст. 538 -тюремне ув’язнення від трьох місяців до двох років та штраф від двадцяти шести франків до трьохсот франків; за ст. 540 - (відповідно до ч. 1) тюре­мне ув’язнення від одного до шести місяців та штраф від п’ятдесяти фра­нків до трьохсот франків; (відповідно до ч. 2) тюремне ув’язнення від во­сьми днів до двох місяців та штраф від двадцяти шести франків до ста франків; (відповідно до ч. 3) тюремне ув’язнення від п’ятнадцяти днів до трьох місяців та штраф від п’ятдесяти до двохсот франків; за ст. 541 -тюремне ув’язнення від восьми днів до трьох місяців та штраф від двадця­ти франків до двохсот франків або тільки одне з цих покарань» [20, с 336-337]; ст. 259 КК Грузії - санкції передбачають «за ч. 1 - штраф або випра­вні роботи на строк до одного року; за ч. 2 - штраф або позбавлення волі на строк до двох років» [21, с 278]; ст. 310 КК Литовської Республіки -санкція передбачає «публічні роботи або штраф, або арешт, або позбав­лення волі на строк до одного року» [22, с 371]; ст. 195-1 КК Естонської Республіки - санкція передбачає «арешт або позбавлення волі на строк до одного року» [23, с 204]; ст. 282 КК Республіки Сан-Марино- санкція передбачає «арешт першого степеня або у вигляді поденного штрафу другого ступеня...» [24, с. 192]; ст. 28.03 КК штату Техас Сполучених Штатів Америки – передбачає штрафні санкції за карні діяння які спричинили шкоду відносно худоби, биків, коней, овець, свиней, кіз, худоби або птахів екзотичних порід; або дикої природи, які визначені у ст. 63.001 Кодексу охорони парків та дикої природи [25]; ч. 2 ст. 341 КК Китаю – санкція передбачає «позбавлення волі на строк до трьох років, короткостроковий арешт, нагляд або штраф» [26, с. 227] тощо.

Отже, санкції кримінально-правових законодавчих актів перелі­чених країн, в яких встановлено кримінальна відповідальність за жорс­токе поводження з тваринами, свідчать, що світова спільнота приділяє підвищений інтерес до цієї проблематики. Законодавчо закріплюючи відповідальність за цей злочин, види та строки покарань, віддає пере­вагу саме штрафу, арешту та обмеженню волі, як це передбачено і ст. 299 КК України [27]. Однак у ч. 1 та ч. 2 цієї статті не вказано в санкціях нижньої межі покарань, а це веде до можливого порушення принципу справедливості призначення покарання, що означає адеква­тне врахування суспільної небезпеки злочину та відповідність пока­рання обставинам вчинення злочину та особі винного [28, c. 163–164].

Це особливо важливо врахувати, коли йдеться про штрафи. На­приклад, суд може притягнути до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 299 КК України (яка є більш суворою порівняно з ч. 1) та призна­чити покарання у вигляді штрафу в меншому розмірі, ніж за злочин, передбачений ч.1 цієї статті. Тому, на наш погляд, обов’язково необ­хідно визначити нижню межу санкцій за жорстоке поводження з тва­ринами. Причому ця межа, із зрозумілих міркувань, повинна, бути ви­щою, ніж передбачена ст. 89 КпАП, тобто більшою від семи неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок. Отже, як випливає з вищевикладеного, караність за жорстоке поводження з тваринами існувала у законодавчих пам’ятках різних періодів історії; відповідні санкції містяться і в нормах сучасно­го кримінального законодавства іноземних держав.

Історичний та іноземний досвід свідчить, що такі покарання як штраф, арешт та позбавлення волі є характерними для цього виду зло­чину, а тому цілком виправданим є включення їх і в ст. 299 КК Украї­ни. Для того, щоб усунути дисбаланс санкцій ч. 1 та ч. 2 цієї статті до­цільно ввести нижню межу санкцій ст. 299 КК України для штрафу, яка повинна бути вищою ніж та, що вказана у ст. 89 КУпАП, тобто за ч. 1 ст. 299 КК України – від восьми до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч. 2 ст. 299 КК України - від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.