Набуття ж чинності Законом України «Про відповідальність юри­дичних осіб за вчинення корупційних правопорушень» аж ніяк не змінює нашого висновку, тому що адміністративно-правові санкції в цьому випа­дку застосовуються не до суб’єкта злочину - фізичної особи, а до особи юридичної, яка в Україні не є суб’єктом злочину. Як уявляється, тут мож­на спостерігати результати імплементації в національне законодавство положень Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію [14]. Ст. 18 цієї Конвенції зобов’язує держави, що є її учасника­ми передбачити «паралельну» відповідальність «безпосереднього діяча» - фізичної особи, суб’єкта злочину, і фактичного «зискоотримувача» (принаймні, потенційного) - юридичної особи. Тут важливо відзначити, що ч. 2 ст. 19 цієї Конвенції допускає встановлення як кримінально-правових, так і інших за галузевою приналежністю санкцій. Отже, засто­сування адміністративно-правових санкцій у випадку вчинення злочину не перетворює ці санкції в кримінально-правові. До того ж, як випливає зі ст. 10 Закону України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», застосування адміністративно-правових санкцій до юридичних осіб можливе й поза контекстом порушення кримінальної справи, не говорячи вже про набуття законної сили обвинуваль­ним вироком суду відносно конкретного суб’єкта (суб’єктів) злочинів, позначених у ст. 2 цього Закону.

Крім того, нам здається, що доцільно виділяти два рівні аналізу співвідношення публічно-правового й приватноправового в контексті розгляду кримінально-правових санкцій. На першому рівні має місце винятково публічно-правове начало, імперативний вплив держави в особі законодавця при встановленні норм (положень) кримінального закону. У цьому сенсі В. Маляренко обґрунтовано відзначає, що в будь-якій країні кримінальне право в основному пронизане засадою публічності, оскільки держава в інтересах суспільства визначає, яка поведінка злочинна та кримінально карана [15, с. 7]. На другому ж рів­ні – з погляду вже певних способів кримінально-правового регулюван­ня (заборона, зобов`язання, уповноваження, заохочення) – з’являються підстави обговорювати публічно-правове й приватноправове, імпера­тивний та диспозитивний вплив одних суб’єктів на інших.

Відповідно до цього кримінально-правова санкція з огляду на її законодавче встановлення, нормативне оформлення завжди публічна. А з огляду на «наповнення» конкретної кримінально-правової санкції певними заходами доцільно припустити, що ці заходи можуть опосе­редковувати і публічно-правові, і приватноправові елементи. Але у будь-якому випадку санкція не перестає бути кримінально-правовою.

Таким чином, «міжгалузева» трансляція стосовно кримінально-правових санкцій може бути лише абстрактною з погляду наукового дискурсу про розвиток вітчизняної правової системи. Коли ж йдеться про кримінально-правову санкцію як данність, доцільно виходити з того міркування, що вона опосередкована в кримінальному законі. Отже, ані кримінально-правові санкції не підлягають включенню в інший галузевий контекст, ані санкції норм іншої галузевої приналеж­ності не можуть розглядатися як кримінально-правові або як складові кримінально-правових санкцій.

Висновок. Отже, виходячи із викладених міркувань, немає ані теоретичного обґрунтування, ані практичного сенсу шукати криміна­льно-правову санкцію поза кримінально-правовою сферою, тобто, поза кримінальним законом.

–––––––––––

Марченко М. Право в ХХ1 веке: основные тенденции развития // Про українське право. Збірник статей кафедри теорії та історії держави і права. Число 111 / за ред. І. Безклубого. – К.: КНУ, 2008. – С. 29–38.

Нерсесянц В.С. Процессы универсализации права и государства в глобализирующемся мире / В.С. Нерсесянц // Государство и право. - 2005. -№ 5. - С. 38–47.

Бойко А.И. Системная среда уголовного права: автореферат дисс. на соискание уч. степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 / А.И. Бойко. -М., 2008. - 30 с.

Кудрявцев В.Н. Современная социология права / В.Н. Кудрявцев, В.П. Казимерчук. - М.: Юристъ, 1995. - 297 с.

Бова А.А. Зміст і структура правосвідомості населення України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: спец. 22.00.03 / А.А. Бова. - К.: Інститут соціології НАН України, 2001. - 22 с

Баулин Ю.В. О методологическом значении деления права на ча­стное и публичное для современной уголовно-правовой доктрины / Ю.В. Бау­лин // Уголовное право: стратегия развития в ХХ1 веке: материалы Пятой ме-ждунар. науч.-практ. конфер. 24-25 января 2008 г. - М.: Проспект, 2008. -С. 11-15.

Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика) / Е.В. Благов. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. - 505 с.

Жалинский А.Э. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ / А.Э. Жалинский. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Проспект, 2009. - 400 с.

Козаченко И.Я. Проблемы «зачетного» наказания / И.Я. Козаченко // Правоведение. - 2001. - № 1. - С. 158-166.

Див.: Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 45. -Ст. 692; див. також: Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції» № 1787-У1 від 23.12.2009 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

См., например: Кристи Н. Конфликты как собственность / пер. Н. Воробьева, ред. М. Флямер. - М.: ОЦС, 1999. - 24 с.

Полунин С.А. Уголовно-процессуальные санкции и особенности их применения: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / С.А. Полунин. - Саратов: Саратовский юридический институт МВД РФ, 1997. - 21 с.

Филимонов В.Д. Норма уголовного права / В.Д. Филимонов. -СПб.: «Юридический центр Пресс, 2004. - 281 с.

Див.: Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією // Відомос­ті Верховної Ради України. - 2007. - № 47–48; Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 50. - Ст. 497.

Маляренко В. Про публічність і диспозитивність у криміналь­ному судочинстві України та їх значення // Право України. - 2004. - № 5. -С 3-13.