Цікаву ситуацію в цьому контексті простежуємо стосовно мінімального віку осіб, які вчиняють військові злочини, а також інші суспільно небезпечні діяння, які вчиняються з огляду на виконання військового обов’язку. Такі злочини можуть бути вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів, а також призовниками. Склади злочинів, що передбачені у ст. ст. 407 (ч. 1), 413 (ч. 1) вчиняються лише військовослужбовцями строкової служби, у ст. ст. 402–406, 407 (ч. 3), 408–413 (ч. 2), 414–422, 428–435 – військовослужбовцями, зокрема, і інших видів військової служби, ст. ст. 407(ч. 2) – військовослужбовцями, крім тих, які проходять строкову військову службу, ст. ст. 336, 337, 402–405, 411, 412, 413 (ч. 2) – військовозобов’язаними, ст. 335 – громадянами України, які підлягають черговому призову на строкову військову службу. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України ,,Про військовий обов’язок і військову службу’’, на строкову військову службу в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправки у військові частини виповнилося вісімнадцять років [10]. Згідно із частини 1 ст. 20 цього Закону на військову службу за контрактом можуть бути прийняті військовослужбовці, які прослужили на строковій військовій службі не менше шести місяців, громадяни призовного віку, які мають вищу або професійно-технічну освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов’язані, а також жінки, які не мають офіцерських звань офіцерського складу з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 років на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу, особи з повною загальною середньою освітою віком від 17 років, в тому числі ті, яким 17 років виповнюється в рік початку військової служби на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. ,,Такий вік для курсантів вищих військових навчальних закладів або вищих навчальних закладів, що мають військові навчальні підрозділи, фактично, може становити навіть 16 років, якщо 17 років їм виповнюється у рік зарахування до навчального закладу’’ [11, c. 111]. У чинному законодавстві не передбачено мінімальний вік, з досягненням якого громадяни України можуть бути зараховані чи призвані на військову службу осіб офіцерського складу. Водночас, погоджуємося із М.М. Сеньком, який на підставі аналізу норм цього ж закону, дійшов висновку про те, що їхній вік не може бути меншим за вік, з якого зараховуються на військову службу за контрактом інші категорії військовослужбовців [11, c. 109]. Відповідно до частини 8, 9 ст. 20 розгляненого закону до запасу першої категорії належать військовозобов’язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність, а до запасу другої категорії – військовозобов’язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби, або не проходили військової служби, а також військовозобов’язані-жінки. Це, на нашу думку, дає підстави стверджувати, що мінімальний вік військовозобов’язаних 18 років.

Коротко розглянемо в цьому контексті злочини, які посягають на виборчі права громадян. Суб’єктами таких складів злочинів є у ст. 158 (ч. 2, 3) – кандидат, його уповноважений представник, уповноважена особа політичної партії (блоку), член ініціативної групи референдуму, ст. 158 (ч. 4, ч. 9) – виборець, ст. 159 (ч. 2) – кандидат, його уповноважений представник, довірена особа кандидата, уповноважена особа. Народним депутатом може бути особа з 21 року (ст. 9 Закону України,,Про вибори народних депутатів України’’) [12], депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради та сільським, селищним, міським головою – з 18 років (ст. 9 Закону України ,,Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів’’) [13], президентом – з 35 років (ст. 9 Закону України,,Про вибори Президента України’’) [14]. Стосовно ж віку кандидата, то потрібно враховувати, що перед обранням особи триває визначений законодавством період виборчого процесу. У зв’язку із цим мінімальний вік таких кандидатів становить 20, 17 і 34 роки, відповідно. Суб’єктом складу злочину, передбаченого у ст. 158 (ч. 4, 9) може бути тільки повнолітній, оскільки відповідно до ст. 70 Основного Закону України [15] право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Відповідальність за вчинення злочинів, передбачених у ст. ст. 172, 173, 203, 204, 205, 207, 209, 212, 212–1, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 271, 275 може наставати з 16-річного віку на певних підстав. Суб’єктом зазначених складів злочинів є, зокрема, особа, яка має право займатися підприємницькою діяльністю. Згідно із ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю [16]. Відповідно до ст. 34 (ч. 1) ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦК України у випадку реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. частина 1 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. Згідно із ч. 3 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається (ч. 5 ст. 35 ЦК). Також при з’ясуванні даного питання необхідно враховувати також і те, що у ст. 22 Закону України “Про охорону дитинства” передбачено, що діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю [17].

Суб’єктом складів злочинів, передбачених у ст. ст. 328, 329, є особа, якій довірена державна таємниця. У ст. 22 Закону України ,,Про державну таємницю’’ зазначено, що допуск до державної таємниці з ступенями секретності,,особливої важливості’’,,,цілком таємно’’ та ,,таємно’’ надається дієздатним громадянам України віком від 18 років [18]. В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16-ти років може надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності “цілком таємно” та “таємно”, а віком від 17-ти років — також до державної таємниці із ступенем секретності “особливої важливості”.

Суб’єктом складів злочинів, передбачених у ст. ст. 111, 114 (ч. 1), 130, 133, 134 (ч. 1), 135, 137, 143 (ч. 3), 154, 191, 197, 214, 216, 223–1, 223–2, 225, 227, 232, 232–1, 232–2, 236, 237, 239, 241, 242, 243, 244, 247, 251, 253, 254, 272, 273, 274, 276, 282, 287, 288, 291, 303 (ч. 2), 320, 321 (ч. 2), 326, 330, 334, 354, 362, 363, 388, 447 (ч. 2) є особи з 16-ти років.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що вид спеціального суб’єкта злочину впливає на вирішення питання про вік, з якого особа може підлягати кримінальній відповідальності за вчинення злочинів таким суб’єктом.

––––––––––––––––––––

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ,,Перун’’, 2005. – 1728 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Олександр, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). 3-тє вид., переробл. та допов./ За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.

Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / (За заг. ред. В.А. Клименка). – К.: Атіка, 2003. – 288 с.

Максимович Р.Л. Поняття службової особи у кримінальному праві України: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. – 304 с.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21–22. – Ст. 135.

Закон України,,Про громадянство України’’ від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Закон України,,Про попереднє ув’язнення’’ від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.

Гриниха І. Окремі проблеми призначення покарань неповнолітнім за Кримінальним кодексом України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XI регіональної науково-практичної конференції. 3–4 лютого 2005 року. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – С. 317–319.

Закон України ,,Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі’’ від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

Закон України ,,Про військовий обов’язок і військову службу’’ в редакції Закону від 4 квітня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 38. – Ст. 324.

Грищук В.К., Сенько М.М. Кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 308 с.

Закон України ,,Про вибори народних депутатів України’’ від 25 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27–28. – Ст. 366.

Закон України ,,Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів’’ від 6 квітня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30–31. – Ст. 382.

Закон України ,,Про вибори Президента України’’ від 5 березня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.

Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

Закон України ,,Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.