Зокрема, М.М. Михеєнко зазначає, що кримінальний процес називають ще кримінальним судочинством. Судочинство є терміном-синонімом поняття „процес”, і в кримінальному процесі означає вре­гульовану нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, cудді та суду з розкриття злочинів, викриття і покарання винних та недопущення покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності, вказаних органів один з одним, а також з громадянами, посадовими особами, установами, підприємствами, громадськими об’єднанями й трудовими колективами, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної дяльності [14, с. 11].

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезечення правильного застосування закону з тим, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний [15].

У такому ж значенні поняття „судочинство” використовується і в інших галузях процесуального права, тобто аналогічно до поняття „процес”. Зокрема, у п. 5 ч. 1 ст. 3 Кодексу адіміністративного судочинства України зазначено: „Адміністративний процес – відносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства” [16]. Такого ж висновку можна дійти, виходячи зі змісту ст.ст. 1, 2 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 4–3 Господарського процесуального кодексу України [17; 18]. Поняття „процес” і „судочинство” як синоніми використовують і в теорії господарського процесу [17, с. 28, 29].

М.Й. Штефан дає таке визначення поняття «цивільне судочинство»: „Це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взає­мопов’язаних цивільних процесуальних прав та обов’язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб’єктами – судом і учасниками процесу” [18, с. 29]. Отже, як бачимо, поняття „судочинство” не є тотожним поняттю „правосуддя”, воно ширше за змістом, як видається, повніше, охоплює коло тих відносин, що охороняються нормами розділу ХVІІІ КК України.

Висновки. З урахуванням викладеного вище видається, що більш вдало було б сформулювати назву розділу з використанням терміну „судочинство”. Хоча слід зауважити, що поняття «судочинство» не охоплює діяльність органів та установ що виконують кримінальні покарання, діяльність спеціалізованих лікувальних закладів, що виконують постанову cудді про примусове лікування хронічних алкоголіків і осіб, хворих на наркоманію, діяльність органів внутрішніх справ із виконання рішення суду про встановлення адміністративного нагляду, що є основним безпосереднім об’єктом низки злочинів, передбачених відповідним розділом КК України.

Зокрема, йдеться про такі злочини, як „ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі” (ст. 389 КК України), „ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі” (ст. 390 КК України), „злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи” (ст. 391 КК України), „дії, що дезорганізують роботу виправних установ” (ст. 392 КК України), „втеча з місця позбавлення волі або з-під варти” (ст. 393 КК України), „втеча із спеціалізованого лікувального закладу” (ст. 394 КК України), „порушення правил адміністративного нагляду” (ст. 395 КК України).

Отже, родовий об’єкт злочинів, передбачених розділом ХVIII КК України, можна визначити як судочинство та встановлений законом порядок виконання судових рішень. Очевидно необхідно закріпити і відповідну назву розділу ХVІІІ КК України - „Злочини проти порядку судочинства та виконання судових рішень”.

Така назва найповніше окреслює коло тих суспільних відносин, які регулюються нормами розглядуваного розділу, і відображає їх зміст.

––––––––––

Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.

Див.: Відомості Верховної Ради України. – 2002. – ? 27–28. – Ст. 180.

Власов И.С. Ответственность за преступления против правосудия / И.С. Власов, И.М. Тяжкова. – М.: Юридическая литература, 1968.

Кульберг Я.М. Преступления против правосудия / Я.М. Кульберг. – М.: Госюриздат, 1962. – 62 с.

Носкова Н.А. Ответственность граждан за преступления против правосудия / Н.А. Носкова. – М.: Общество „Знание”, 1975. – 38 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: [підручник]. – 2-е вид. / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов [та ін.]; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Ста-шиса, В.Я. Тація. – К.: Інтер, 2005. – 544 с.

Рашковская Ш.С. Преступления против социалистического правосудия: [лекции для студентов ВЮЗИ] / Ш.С. Рашковская. – М., 1957. – 55 с.

Горелик А.С. Преступления против правосудия / А.С. Горелик, Л.В. Лобанова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2005. – 491 с.

Смирнов Е.А. Преступления против социалистического правосудия / Е.А. Смирнов. – М.: РИО, 1959. – 70 с.

Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охранu общественнuх отношений: (Обuект и квалификация преступлений) / В.К. Глистин. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.

Преступления против правосудия / под ред. А.В. Галаховой. – М.: Норма, 2005. – 416 с.

Бурдін В.М. Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України / В.М. Бурдін // Життя і право. – 2004. – ? 2. – С. 74–77.

Навроцький В.О. Злочини проти правосуддя: [лекції для студентів юридичного факультету] / В.О. Навроцький. – Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. – 1997. – 48 с.

Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: [підручник] / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.

Див.: Кримінально-процесуальний кодекс України: [зі змінами та доповненнями] за станом на 1 травня 1998 р. – К.: Право, 1998. – 158 с.

Див.: Відомості Верховної Ради України. – 2005. – ? 35–36, 37. – Ст. 446.

Господарське процесуальне право України: [підручник] / В.Д. Чернад-чук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; за заг. ред. В.Д. Чер-надчука. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. – 331 с.

Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: [підручник]. – К.: Концерн Ін Юре, 2005. – 624 с.