Такої ж думки дотримується Л.Л. Кругликов, який підкреслює: «Всі обставини, які виявлені у вчиненому злочині та характеризують небезпечність злочину та особу, підлягають врахуванню при призначенні покарання незалежно від того, вказані вони в законі чи ні. Справа в тому, що саме ці обставини є основою обрання судом міри покарання: якщо особа підлягає відповідальності за вчинене, то перш за все, характер вчиненого і характеристика особи, які проявилися під час вчинення злочину, опиняються у полі зору суду, визначаючи міру кримінально-правового впливу, і вирішальним чином впливають на цю міру» [4, с. 49].

Врахування факторів, які не зазначені у ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання, є необхідним та мотивованим лише як факторів, які характеризують вчинене особою злочинне діяння та особу винного [15, с. 253].

З цього приводу І.І. Карпець зазначає, що у зв’язку з науково-технічним прогресом виникає необхідність внесення змін та доповнень до чинного переліку (наприклад, вказівка на таку обставину, яка обтяжує покарання як порушення правил техніки безпеки та правил поводження з технічними системами), щоб вносити у закон все нові і нові доповнення вряд чи можна. Встановлення вичерпного переліку обставин, які обтяжують покарання, виключило б необхідність таких доповнень [16, с 202].

Однак, вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання, необхідний у силу того, що виключає врахування як обставину, що обтяжує покарання, таку, що не стосується характеристики винної особи. Звідси вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання, має велике практичне значення, обмежуючи повноваження суду, що свідчить про гуманність цієї норми КК України [7, с 63].

Натомість Д.С. Дядькін намагається з’ясувати, якщо суд може враховувати будь-яку обставину, яка пом’якшує та обтяжує покарання, то навіщо взагалі потрібні їх переліки. Він пропонує два варіанти відповіді на це питання: 1) для того, щоб врахування обставин, вказа­них у переліках, було обов’язковим, а інших - факультативним; 2) щоб вказані у переліках обставини впливали на міру покарання сильніше, ніж ті, які у них не вказані. Науковець стверджує, що перший варіант відповіді суперечить загальному правилу врахування всіх обставин, які характеризують діяння та особу винного, а другий. - не може бути вірним, адже у кожній конкретній справі будь-яка обставина, яка не вказана у законі, може бути більш вагомою, ніж та, яку передбачив законодавець [15, с 254].

Іншої думки дотримується І.Г. Філановський. Він пише: «Справа не у формальному, а в тому, що, надавши суду можливість визнавати обставини, які обтяжують покарання, що не вказані в законі, цим підривається ідея стабільності закону, який встановлює межі кримінальної відповідальності» [17, с 132]. Такі ж міркування висловлює Г.І. Чечель, підкреслюючи: «Необмежений простір вра­хування обставин, які обтяжують покарання, може призвести не до індивідуалізації покарання, а до самовільного призначення пока­рання» [18, с 9].

Можна погодитися з цими твердженнями, адже вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання, обмежує суб’єктивне ставлення суду. Фактично резюмуючи, Л.Л. Кругликов вказує, що «по суті справи, тепер легалізований обхід вичерпного переліку обставин, які обтяжують покарання, адже зрештою не так важливо, з посиланням на яку статтю і за яким критерієм судом враховується конкретна об­ставина, важливе інше - те, що вона враховується і впливає на збільшення міри покарання» [19, с 149].

З такою позицією погоджується більшість науковців. Так, Ю.Б. Мельникова пише: «Інші обставини, які негативно характеризують особу винного, крім вказаних у ст. 39 КК РСФСР (ч. 1 ст. 67 КК України), можуть обтяжувати відповідальність підсудного, тобто погіршувати його становище» [10, с. 98]. М.М. Бабаєв вважає, що «суд має право надавати факторам, які не регламентовані в законі, значення обтяжуючих та враховувати їх як дані про ступінь суспільної небезпеки діяння та особи винного» [20, с. 41].

Особа винного, а також обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, як це зазначено у ст. 65 КК України, – це самостійні, хоч і тісно пов’язані між собою, критерії загальних засад призначення покарання. Звідси, як вважає М.І. Бажанов, будь-які обставини, що характеризують особу винного та які обтяжують відповідальність, можуть враховуватися судом незалежно від вичерпного переліку обставин, які обтяжують покарання, який зазначений у ч. 1 ст. 67 КК України [7, с. 63].

Отже, вичерпний перелік обставин, що обтяжують покарання, який сьогодні передбачає КК України, не можна вважати оста-точним, тобто таким, що не потребує подальшого вдосконалення. Враховуючи це, Л.Л. Кругликов визначений в літературі вичерпний характер обставин, які обтяжують покарання, пояснює так: «Законодавець вважав, що надання права судам враховувати інші обставини як обтяжуючі покарання може призвести до самовільного посилення міри відповідальності» [4, с. 55].

Висновки. Відповідно до ст. 65 КК України суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання. Врахування обставин, які обтяжують покарання, здійснюється відповідно до ст. 67 КК України. На відміну від обставин, які пом’якшують покарання, обставини, які обтяжують покарання мають вичерпний характер (ч. 3 ст. 67 КК України).

З приводу надання цьому переліку обставин, які обтяжують покарання, вичерпного характеру науковці висловлювалися по-різному. Але, на наш погляд, доцільним є вичерпний характер досліджуваних обставин, оскільки це зменшить суб’єктивне ставлення суду. Окрім того, як зазначає дехто з науковців, інші обставини, виявлені та встановлені у справі, які можна віднести до таких, що обтяжують покарання можна віднести до характеристики вчиненого злочину чи до особи винного, що не буде суперечити чинному законодавству (ст. 65 КК України). Адже при призначенні покарання суд враховує усі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення та призначення справедливого покарання.

З цього приводу є роз’яснення у постановах Пленуму Верховно­го Суду України. Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № із змінами від 10 грудня 2004 р. у ч. 4 вказано: виходячи з того, що встановлення пом’якшуючих та обтяжуючих по­карання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. Далі у ч. 6 цієї постанови зазначено: «Наведений у ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України перелік обставин, що обтяжують по­карання, є вичерпним, тому суд не вправі посилатись у вироку як на обтяжуючі і враховувати при призначенні покарання інші обставини, не передбачені цією статтею» [21, с 66-67].

–––––––––––

Карпец ИИ. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве / И.И. Карпец. - М.: Госюриздат, 1959. - 120 с.

Кабурнеев Е.В. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в системе диффференциации уголовной ответственности за убийство: учеб. пособие / Е.В. Кабурнеев. - М., 2006. - 56 с.

Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоя­тельства в уголовном праве: вопросы теории / Л.Л. Кругликов. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. - 164 с.

Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в совет­ском уголовном праве: учеб. пособие / Л.Л. Кругликов. - Ярославль: Изд-во ЯрГУ, 1977. - 83 с.

Іщенко А.В. Назначение наказание по Уголовному кодексу Россий­ской Федерации: науч.-практ. пособие / А.В. Іщенко. - М.: Юрлитинформ, 2002. - 160 с.

Карпец ИИ. Современные проблемы уголовного права и криминоло­гии / ИИ. Карпец. - М.: Юрид. лит., 1976. - 224 с.

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному пра­ву / М.И. Бажанов. –– К: Вища школа, 1980. - 216 с.

Карпец ИИ. Уголовное право и этика / И.И. Карпец. - М.: Юрид. лит., 1985. - 256 с.

Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика / В.И. Зубкова. - М.: НОРМА, 2002. - 304 с

Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуа­лизация наказания / Ю.Б. Мельникова. - Красноярск, 1989. - 118 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2003. - 1104 с.

Мясников О.А. Смягчающие и отягчающие наказание обстоятель-ства в теории, законодательстве и судебной практике / О.А. Мясников. – М.: ООО изд-во «Юрлитиформ», 2002. – 240 с.

Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве / П.С. Дагель. – М., 1976. – 211 с.

Кузнєцов А.В. Уголовное право и личность / А.В. Кузнєцов. – М., 1977. – 167 с.

Дядькин Д.С. Теоретические основы назначения уголовного нака-зания: алгоритмический подход / Д.С. Дядькин. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2006. – 510 с.

Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологиче-ские аспекты / И.И. Карпец. – М.: Юрид. лит., 1973. – 288 с.

Филановский И.Г. К вопросу о юридической ответственности за правонарушения / И.Г. Филановский // Вестник Ленинградского университета. Сер. Экономика, философия, право. – 1973. – № 5. – 132 с.

Чечель Г.И. Смягчающие ответственность обстоятельства и их зна-чение в индивидуализации наказания / Г.И. Чечель. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 166 с.

Кругликов Л.Л. Некоторые аспекты теории назначения наказания / Л.Л. Кругликов // Проблемы уголовного права в свете решений XXVI съезда КПСС. – М., 1983. – 158 с.

Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних / М.М. Бабаев. – М., 1968. – 120 с.

Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: навч.-практ. посібник / укл. Б.О. Кирись – Львів: Ліга-прес, 2008. – 408 с.