Об’єктивна сторона окремих складів злочину передбачає наявність таких обов’язкових ознак: місце вчинення злочину (громадські площі та шляхи – КК Туреччини, Іспанії; громадське місце – КК Швейцарії; транспортні станції, причали, аеропорти цивільної авіації, ринки, парки, кінотеатри, виставки, стадіони або інші громадські місця – КК Китаю; водний транспорт – КК Ізраїлю), знаряддя вчинення злочину (зброя – КК Франції, КК ФРН), спосіб вчинення злочину (погрози, знищення, пошкодження майна, насильство – КК штату Техас, Південної Кореї, Японії, Ізраїлю, ФРН, Данії, Сан-Маріно; публічно – КК Голландії).

Узагальнюючи ці ознаки об’єктивної сторони окремих складів злочину, слід вказати на поєднання в окремих випадках способу та дій (погрози, знищення, пошкодження майна, насильство). Порівняння вказаних ознак з відповідними ознаками об’єктивної сторони масових заворушень (ст. 294 КК України) дозволяє визначити спільні ознаки, а саме: спосіб (насильство) та знаряддя (зброя). Також слід наголосити на широкому застосуванні такої ознаки, як місце вчинення злочину (громадське місце), яке іноді випливає з інших ознак об’єктивної сторони окремих складів злочину (спосіб, обстановка вчинення злочину).

Розглянувши об’єктивні ознаки складів масових заворушень, перейдемо до вивчення кваліфікуючих обставин.

Кваліфікуючими ознаками є такі обставини: невиконання обов’язкової вимоги представників влади припинити заворушення (ст. 431-5 КК Франції (від 3 до 5 років позбавлення волі), ст. 2 Глава 16 КК Швеції); ступінь знищення та пошкодження майна (ст. 157 КК Ізраїлю); наявність вогнепальної зброї, іншої зброї; застосування насильства, що створює загрозу смертельної небезпеки або небезпеки заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілому; мародерство або завдання істотної шкоди чужому майну (ст. 125а ФРН); місце вчинення злочину (ст. 291 КК Китаю), напад на державний орган (ст. 290 КК Китаю); ступінь насильства (ст. 141 КК Голландії, ст. 254 КК Польщі); функція співучасника (керівник, організатор, учасник – ст. 106 КК Японії, ст. 289, 290, 291 КК Китаю, ст. 274 КК Австрії, ст. 136 КК Норвегії, ст. 1 Глава 16 КК Швеції, ст. 134 КК Данії).

Невиконання обов’язкової вимоги представників влади припинити заворушення утворює не кваліфікований, а самостійний склад злочину за ст. 116 Південної Кореї, ст. 107 КК Японії, ст. 155 КК Ізраїлю, ст. 134 КК Данії, ст. 78 КК Соломонових Островів, ст. 91 КК Островів Фіджі, ст. 291 КК Сан-Маріно.

Якщо зазначені кваліфікуючі обставини порівнювати з аналогічними, що передбачені в ч. 2 ст. 294 КК України, слід вказати на більшу спорідненість останніх з тим, що визначені у ст. 141 КК Голландії та ст. 254 КК Польщі. Інші кваліфікуючі ознаки (знаряддя, місце тощо) не мають аналогів у вітчизняному складі масових заворушень.

На нашу думку, потребує врахування зарубіжного досвіду визначення такої кваліфікуючої ознаки масових заворушень, як функція співучасника. Одним із варіантів законодавчих змін є викладення ч. 2 ст. 294 КК України у такій редакції: «Організація масових заворушень, – …». При цьому ч. 1 ст. 294 КК України повинна передбачати відповідальність за участь у масових заворушеннях, ч. 3 міститиме кваліфікуючі ознаки, які на даний час передбачені у ч. 2 ст. 294 КК України. Організаторська діяльність, на нашу думку, повинна передбачати більш сувору відповідальність, і тому за логікою конструювання кримінально-правової статті такі дії слід передбачити в частині другій, а не першій (як це зроблено у кримінальному законодавстві Австрії (ст. 274 КК) тощо).

На підставі вивчення об’єктивних ознак складів масових заворушень за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн можна зробити такі висновки.

Кримінальним законодавством більшості проаналізованих країн (Австрія, Англія, Вануату, Голландія, Данія, Ізраїль, Іспанія, Китай, Острови Кука, ФРН, Норвегія, Південна Корея, Польща, Сан-Маріно, Соломонові Острови, США, штат Техас (США), Туреччини, Франція, Острови Фіджі, Швейцарія, Швеція, Японія) передбачена відповідальність за різні форми масових заворушень.

Родовим об’єктом складів злочину, подібних до масових заворушень, є громадський порядок (КК Вануату, Південної Кореї, Турції, Голландії, Ізраїлю, Німеччини, Іспанії, Польщі, Китаю, Островів Кука, Сан-Маріно, Швеції, Федеральний США, штату Техас, Японії), громадський спокій (КК Австрії, Швейцарії, Соломонових Островів, Островів Фіджі, Франції), громадський порядок і спокій (КК Данії, Норвегії).

Склади злочину, подібні до масових заворушень, у кримінальному законодавстві окремих зарубіжних країн мають за конструкцію три такі види: матеріальний (КК Китаю, Австрії, штату Техас, Туреччини, Швейцарії, Голландії, Польщі, Вануату, Островів Кука, Сан-Маріно, Соломонових Островів, Островів Фіджі), формальний (КК Франції, Швеції), формально-матеріальний (КК Данії, Південної Кореї, Федеральний КК США, КК Японії, Ізраїлю, ФРН, Іспанії), усічено-матеріальний (КК Норвегії), усічений (Акт Англії про публічний порядок 1986 р.).

Узагальнюючи ознаки об’єктивної сторони окремих складів злочину, слід вказати на поєднання в окремих випадках способу та дій (погрози, знищення, пошкодження майна, насильство). Порівняння зазначених ознак із відповідними ознаками об’єктивної сторони масових заворушень (ст. 294 КК України) дозволяє визначити такі подібні ознаки, як спосіб (насильство) та знаряддя (зброя). Також слід відмітити широке застосування місця вчинення злочину (громадське місце), яке іноді випливає з інших ознак об’єктивної сторони окремих складів злочину (спосіб, обстановка вчинення злочину).

Ильясов А.З. Уголовно-правовые и криминологические проблемы массовых беспорядков: Дис. ... канд. юрид. наук. – Махачкала, 1999.

Уголовный кодекс Бельгии – СПб., 2004.

Закон об исламских уголовных наказаниях Исламской Республики Иран. – СПб., 2008.

Савченко А.В. Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки: комплексне порівняльно–правове дослідження: Дис. … д-ра юрид. наук. – К., 2008.

Уголовный кодекс Испании. – М., 1998.