Крім того, при розгляді цього питання слід скористатися аналізом зазначеної проблематики іноземного кримінального законодавства. Так, ст. 182 КК Естонської Республіки передбачає відповідальність за опір представнику влади або іншій особі, яка виконує обов’язки з охорони громадського порядку при виконанні або свого службового або громадсь­кого обов’язку, поєднане з насильством над особою, а також примушу­вання цих осіб до виконання явно незаконних дій за тих же обставин [8]. У ч. 1 ст. 270 КК Латвійської Республіки визнається злочином опір пред­ставнику влади або іншій державній посадовій особі, яка виконує покла­дені на нього обов’язки, або опір особі, що бере участь у попередженні чи припиненні злочинного або іншого протиправного діяння, або примушу­вання цих осіб до виконання явно протиправних дій, поєднане із застосу­ванням насильства або погрозою застосування насильства [9].

У ст. 242-2 Примірного Кримінального кодексу США встанов­лено, що особа вчиняє місдімінор (категорія найменш небезпечних злочинів), якщо з метою перешкодити публічному службовцю провес­ти законний арешт або виконати будь-який інший обов’язок вона ство­рює значний ризик заподіяння тілесного ушкодження такому публіч­ному службовцю або будь-кому іншому або застосовує засоби, що ви­правдовують застосування або вимагають застосування значної сили для подолання опору [10].

Встановлена кримінальна відповідальність і за вчинення опору, тобто активної протидії правомірній діяльності представника влади, що виконує службові обов’язки, або осіб, які виконують громадянсь­кий обов’язок, ст. 219 КК Республіки Узбекистан [11].

Своєрідно це питання вирішується за КК Голландії, ст. 180 якого передбачає, що особа, яка актом насильства або погрози насильством чи­нить опір публічному службовцю в законному виконанню його обов’язків або будь-яким іншим особам, які допомагають цьому публічному службо­вцю робити це згідно з правовим обов’язком або надають допомогу на його прохання, винна у вчиненні опору публічному службовцю [12].

І хоча у перелічених кодексах статус громадян, які беруть участь у попередженні та припиненні правопорушень визначається по-різному, проте усі вони захищають правомірну корисну їх діяльність і за опір, який їм чиниться, встановлено кримінальну відповідальність.

Висновок. Отже, враховуючи міжнародний досвід з цієї про­блематики, вважаємо за необхідне передбачити на відповідному законодавчому рівні захист правомірної діяльності осіб, які допомагають чи сприяють органам кримінальної юстиції виконувати службові обов’язки з охорони громадського порядку, нагляду і контролю за до­держанням законів, у проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, або самостійно, з власної ініціативи припиняють правопорушення, затримують злочинця, тобто вчиняють корисні для інших громадян, суспільства і держави дії.

Для підвищення активності громадян в охороні правопорядку і посилення захисту їх діяльності необхідно передбачити у ч. 2 ст. 342 КК відповідальність за опір громадянину, який вчиняє суспільно кори­сні дії в інтересах суспільства або окремих громадян, спрямовані на боротьбу з протиправними посяганнями.

–––––––––––

Долгополов А.М. Громадські об’єднання та їх участь в охороні гро­мадського порядку і державного кордону / А.М. Долгополов // Проблеми пра-возастосовчої та правоохоронної діяльності - 2006. - № 2. - С 131-136.

Кушнир Л.А. Чувство долга гражданского / Л.А. Кушнир. - Киши­нев: Картя молдовеняскэ, 1969 - 55 с

Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: по­няття та ознаки / І. Бондаренко // Право України. - 2003. - № 4. - С 18-21.

Осадчий В.І. Правоохоронній діяльності - спеціальний кримінально-правовий захист / В.І.Осадчий // Право України. - 1996. - № 8. - С 43–44.

Шаргородский М.Д. Уголовный закон / М.Д. Шаргородский. - М., 1948. - 128 с

Мамчур В.М. Кримінальна відповідальність за умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадсь­кого обов’язку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право, кримінологія» / В.М. Мамчур. - К, 2002. - 16 с

Давидович І.І. Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право, кримінологія» / І.І. Давидович. - К., 2007. - 14 с.

Уголовный кодекс Эстонской Республики / науч. ред. В.В. Запело-ваю. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. - 262 с.

Уголовный кодекс Латвийской Республики. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. - 313 с.

Примерный Уголовный кодекс (США). - М., 1969. - 303 с.

Уголовный кодекс Республики Узбекистан: научно-практический ком­ментарий. - Ташкент, Академія МВД Республики Узбекистан, 1996. - 388 с.

Уголовный кодекс Голландии. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. - 252 с