Проте навіть у діяльності цих органів поширені зловживання. У засобах масової інформації неодноразово подавалась інформація про фальсифікацію документів у Вищій раді юстиції України та комітеті Верховної Ради України з питань правосуддя. До кричущих можна віднести фальсифікацію, яка відбулась 20 березня 2008 р. на пленарному засіданні Верховної Ради України під час розгляду питання про обрання суддів на посаду безстроково. Голова комітету, доповідаючи питання про обрання суддів, вніс пропозицію обрати достроково на посаду судді Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим Лесю Українець та на посаду судді Жовтневого району міста Харкова – Миколу Федюшина, хоч комітет з питань правосуддя не приймав рішення про рекомендацію щодо їх обрання. Голова Верховної Ради України з цього приводу висловився так: “Якщо ми таким чином призначаємо українських суддів, то тоді не треба ставити їм запитань, які рішення вони приймають” [9].

На превеликий жаль ці органи не стали достатньо дієвими у системі доступу до професії судді і забезпечення дисциплінарної відповідальності суддів, більше того, досить часто вони просто використовуються як засіб впливу на суддів для прийняття бажаного рішення. Тому, крім реформування системи доступу до професії судді і вирішення проблеми дисциплінарної відповідальності суддів, необхідно реформувати і органи, у функції яких входить вирішення цих питань, а саме Вищої ради юстиції України та кваліфікаційних комісій суддів. Зміна порядку формування цих органів, засад діяльності, уникнення колізії інтересів та низка інших питань повинна бути вирішена у процесі їх реформування.

Вирішення проблеми незалежної і професійної судової системи є ключовою умовою, яка може дозволити покласти край суддівському свавіллю, зможе забезпечити верховенство права, підвищення довіри суспільства до системи правосуддя і створення умов для розвитку ринкових інститутів.

У підсумку можна констатувати, що суспільство може розраховувати на ефективну протидію та запобігання економічній злочинності і корупції тільки в тому випадку, якщо в державі є ефективна правоохоронна система і незалежна та професійна судова система. У противному випадку результати діяльності цих органів будуть маскуватись за “переконливими” статистичними даними, а реальний стан буде далекий від бажаного суспільству.

––––––––––––––––––––

Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.

Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: Теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. – Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.

Шакун В.І. Суспільство і злочинність. – К.: Атіка, 2003. – 784 с.

Пинкевич Т.В. Криминологическая характеристика экономической преступности в России: Монография. – Ставрополь: Ставропольсервис–школа, 2001. – 144 с.

Панина Н. Сициологический мониторинг. Украинское общество 1994–2005: Год перелома. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2005. – 149 с.

Інформація Генеральної прокуратури України “Про стан законності в державі у 2007 році (відповідно до ст. 2 Закону України “Про прокуратуру”)” [Електронний ресурс]: Режим доступу: http//www.gp.gov.ua/ua/vlada.html?_m=publications&_t=rec&id= 12985. – Загол. з екрану.

Звіт Державного комітету фінансового моніторингу України за 2007 рік http://www.sdfm.gov.ua/content/File/Site_docs/2008/04.04.08/Zvit_DKFMU_07_0.pdf. – Загол. з екрану.

Мариненко О. Верховний суд вивчив і узагальнив досвід рейдерів // Дзеркало тижня. – 2008. –№ 4 (683), 2 лют.

Інцидент у стилі майстра // Дзеркало тижня. – 2008. – № 13 (692), 5 квіт.